Учебная информация, необходимая для изучения данной темы. 1. Щербаков А. С. , гаврилов Е. И. , трезубов В. Н. , жулев Е. Н

а/ основна:

1. Щербаков А.С., Гаврилов Е.И., Трезубов В.Н., Жулев Е.Н. Ортопедическая стоматология. Учебник СПб 1997. - 120-122.

2. Аболмасов Н.Г., Аболмасов Н.Н. и ДР. Ортопедическая стоматология. СГМА, 2000.- 576 с.

3. Ортопедическая стоматология: Учебник /Е.И. Гаврилов, А.С. Щербаков. М.: Медицина, 1984. - с. 124-126, 88-91.

4. Криштаб С.И. Ортопедическая стоматология К., 1986, с. 155-162, 90-91, 100-101, 102-108.

5. Ортопедическая стоматология под ред. Копейкина В.Н., М., 1988, с. 142-151.

6. Стоматология: Руководство к практическим занятиям. Боровс­кий Е.В., Копейкин В.Н., Колесов А.А., Шагородский А.Г. М., 1987, с. 347-348.

7. Копейкин В.Н., Демнер Л.М. Зубопротезная техника. М., 1983, с. 196-205.

8. Бетельман А.І. Ортопедична стоматологія. Підручник. К. Держмедвидав, 1960. - с. 447.

9. Зубопротезна техніка. Під заг. ред. А.І. Бетельмана, К. Вища шк. 1970. - с. 480.

10. Марей М.Р., Почтарьов А.О. Практикум з ортопедичної стоматології. К. Держмедвидав. 1964., - с. 124.

11. Щербаков А.С., Гаврилов С.И., Трезубов В.Н., Жулев Е.Н. Ортопедическая стоматология. Учебник СПб. 1999. – с. 113-115.

12. Коновалов А.П., Курятина Н.В., Митин Н.Е. Фантомный курс ортопедической стоматологии. М.: Мед книга. Н.Новгород: Изд-во НГМА, 1999.- с. 169-179.

13. Трезубов В.Н., Штейнгарт М.З., Мишнев Л. М. Ортопедическая стоматология. Прикладное материаловедение. СПб. 1999. – с. 92-104.

14. Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. Київ, Книга плюс, 2003. с. 215-221

 

б/ додаткова

1. Руководство по ортопедической стоматологии. Под ред. Копейкина. - М.: Медицина, 1993, с. 162-178.

2. Е.Н.Жулев. Несъемные протезы. Теория, клиника и лабораторная техника. Н.Новгород. 1995, с. 234-260, 101-104, 112-117, 120-122.

3. Фарфоровые коронки и металлокерамические протезы. /Под ред. А.И. Рыбакова, Д.М. Каральника. - М.: Медицина, 1983 - с. 33-62.

4. Абакаров С.И. Современные конструкции несъемных протезов. М.: Высш. школа, 1994. - с. 50-92.

5. Дойников А.И., Синицин В.Д. - Зуботехническое материаловедение, М. 1986., с. 29-57, 82-90.

6. Е.Н. Жулев. Материаловедение в ортопедической стоматологии. Н.Новгоров: 1997, с. 52-54, 14-21, 77, 90-92, 106-116.

 

7. Копейкин В.Н. "Ошибки и осложнения в ортопедической стоматологии" М.: Медицина, 1986. - с. 120-139.

8. Марков Б.П., Лебеденко И.Ю., Еричев В.В. Руководство к практическим занятиям по ортопедической стоматологии. Москва, 2001 с.58-64

VIII.

Викладач перевіряє присутність студентів, медичну форму, та наявність у них альбомів для самопідготовки. Призначає чергового студента. Асистент з'ясовує ті труднощі, з якими зустрілися студенти при підготовці до заняття та причини непідготовленості. Перевіряє забезпеченість заняття наочними посібниками та інструментарієм, підготовленість робочих місць згідно з технікою безпеки. Викладач оголошує тему заняття учбову ціль та викладає план його проведення. Потім проводить розбір учбових питань шляхом активного опитування студентів, яким, у підсумку, мають бути охоплені всі студенти. До­повнюючи відповіді студентів, викладач повинен орієнтуватися на об'єм знань, які студенти отримали при самостійному вивченні відповідного матеріалу підручників, під час прослуховування лекцій та оформлення альбома-зощита з даної теми. При обговоренні запитання про металокерамічні коронки, необхідно відзначити, що по фізико-хімічним властивостям, біологічній індиферентності та естетиці металокерамічні коронки знаходять все більше розповсюдження.

Показання. Слід враховувати загальні показання до штучних коронок, які розглядалися у попередніх темах. При виготовленні металокераміч­них коронок необхідно врахувати можливість зішліфовування певної кількості твердих тканин, а саме: створення міжоклюзійної відстані в 0,3 мм (на товщину ковпачка), а при облицюванні поверхні металу керамікою у цьому місці - до 2 мм.

Потрібен комплексний підхід, тобто врахування як конструктивних особливостей металокерамічних коронок, так і клінічної картини. Виходячи з цього, показання до використання металокерамічних коронок можуть бути визначені наступним чином:

1. Порушення анатомічної форми і кольору коронок природних зубів внаслідок як набутих патологічних станів (карієс, травма, клиновидні дефекти, зміна кольору зубів при флюорозі, після пломбування та ін.) так і уроджених (аномалії форми, величини, положення зубів, структури твердих тканин - спадкові враження емалевого покрову (недовершений амелогенез, хвороба Капдепона та інші).

2. Підвищене стирання твердих тканин зубів.

3. Наявність металевих незнімних протезів, які потребують за­міни.

4. Явища алергії до пластмаси.

Протипоказання виготовлення таких коронок в таких випадках:

1. протезування зубів дітей і підлітків з живою пульпою;

2. низькі клінічні коронки опорних зубів.

При врахуванні протипоказань слід звернути увагу на аномалії прикусу з глибоким різцевим перекриттям, парафункції жувальних м¢язів, різці нижньої щелепи з живою пульпою і невеликою клінічною коронкою;

Клініко-лабораторні етапи виготовлення металокерамічних коронок, наступні: препарування зуба, отримання відбитків, виготовлення тимчасових коронок на препаровані зуби, відливання розбірних моделей, моделювання металевого ковпачка, відливання металевого ковпачка, припасовка ковпачка у ротовій порожнині, облицювання керамікою, припасування готового протеза, фіксація протеза.

Препарування зубів. При підготовці зубів до металокерамічних коронок проводиться значне препарування по аналогії як для фафорових коронок. Об'єм зішліфовуємих тканин визначають з розрахунку товщини металевого ковпачка 0,3-0,4 мм і шару облицювання - 0,8 мм.

Важливими є принципи формування краю металокерамічних коронок, рівень його розташування, конфігурація і товщина краю, а також методи препарування опорного зуба без уступу або створення уступу в пришийковій ділянці, його форма, ширина і протяжність по периметру.

Найменш допустима товщина краю металевого ковпачка з сплаву КХС 0,3-0,2 мм, із сплаву Вірон - 0,4 мм. Подальше стоншення створює умови деформації краю, а отже сколу керамічного краю. Ширина щілини визначається по відведенню від тканин зуба ясневого краю, в якому при цьому не розвиваються явища ішемії. Ясневий край відводиться від твердих тканин на 0,1-0,4 мм. Чим менше глибина ясневої щілини, тим менше її ширина і тонше ясневий край.

Край коронки не повинен досягати дна ясневої щілини, щоб не дотикатися до епітеліального прикріплення і не справляти на нього тиск. Товщина краю коронки, що вводиться в ясневу щілину, не по­винна перевищувати її ширину, тобто геометричні параметри краю коронки не повинні перевищувати фізичні параметри ясневої щілини. Розходження між геометричними параметрами ясневої щілини, шириною і об'ємом краю металокерамічної коронки знаходиться в межах 0,4-0,8 мм. Для нівелювання параметрів щілини і краю коронки при субгінгівальному його розташуванні можливі два шляхи: при препаруванні без уступу - стонщення краю коронки і препаруванні зуба з уступом.

Враховуючи, что яснева щілина має трикутну форму і звужується внапрямку до епітеліального прикріплення, край коронки, що вво­диться в ясневу щілину, повинен бути зведений "на нема" або стоншений за рахунок керамічного покриття на ділянці заглиблення. Інший шлях нівелювання розмірів краю коронки з геометричними параметрами ясневої щілини - це обробка культі зуба зі створенням уступу.

Пришийковий уступ може бути рівномірним круговим зі всіх сто­рін або тільки з вестибулярної сторони; в окремих випадках уступ не створюється. Уступ зменшує можливість подразнення тканин ясен краєм коронки, збільшує міцність коронки і покращує естетичні вимоги, так як дозволяє нанести на дані ділянки товстий шар фарфору. При препаруванні без уступу необхідно врахувати, щоб фарфорове покриття було достатньої товщини, щоб придати необхідний оптималь­ний колір і міцність.

Перевірка конструкції.

Повна лита коронка, як і ковпачок, повинен рівномірно покривати коронкову частину препарованого зуба. Форма ковпачка створюється спеціальним моделювальним воском (погружним) на комбінованій розбірній моделі. Товщина повинна бути рівномірною і рівною 0,35-0,4 мм. Оклюзійна поверхня ковпачка на бокові зуби моделюється з урахуванням збереження рівномірної відстані для нанесення фарфорової маси. Специфіка металокерамічного протезування потребує обов'язкової перевірки конструкції в ротовій порожнині після повторного випалу, тобто випалу дентиного шару. Використання при цьому надмірних зусиль не припустимо. Всі старання повинні бути направлені не на прикладання зусиль, а на ліквідацію неякісного препарування зубів, хиб при отриманні відбитків і моделей. Потім перевіряється відповідність в межах шийки зуба, співвідношення з антагоністами. Оклюзійні контакти з зубами антагоністами повинні бути рівномірними і плавними на всьому протязі і при всіх рухах. З цією метою спочатку перевіряють співвідношення коронки з зубами антагоністами в положенні центральної оклюзії. При завищенні прикусу його ліквідують пришліфовуванням. Потім перевіряють наявність або відсутність нерівномірних контактів при передній і бокових оклюзіях.

Для визначення передчасних контактів між металевою коронкою і стінкою культі зуба використовують сіеласт, ксантопрен та інші відтискні матеріали.

Після випалу шару емалі металокерамічного протезу остаточно перевіряють точність і естетичність відтворення анатомічної будови форми кожного зуба окремо. На цьому етапі можлива корекція як форми зуба, так і його кольору, корекція відтінків різних ділянок.

Помилки і ускладнення можуть спостерігатися на будь-якому етапі виготовлення суцільнолитих і металокерамічних коронок. Вони пов'язані з необхідністю значного зішліфовування твердих тканин зубів, а також з багатоетапністю і технологічною складністю виготовлення цих коронок.

Найбільші складнощі, а отже, і найбільша кількість ускладнень спостерігається при препаруванні зубів з живою пульпою. Препару­ванню повинно передувати комплексне знеболення (поєднання високо­ефективного анестетика з премедікацією і психологічною підготовкою пацієнта до стоматологічних маніпуляцій).

Другим по значенню ускладненням є травматичний пульпіт. При препаруванні зубів під коронки незалежно від стану пульпи, загальною вимогою є правильне формування культі опорного зуба. При надмірному скороченні культі зуба часто спостерігається розцементування коронки. При виготовленні металокерамічних коронок важливо дотримуватись конусності культі опорного зуба після препарування. По даним більшості спеціалістів оптимальною є конусність відпрепарованого зуба, що дорівнює 5-7^о.

Найбільш частою причиною виготовлення неякісних металокераміч­них коронок є погане відображення у відбитку пришийковій зони пре­парованого зуба. Це може бути внаслідок отримання відтиска зразу ж після препарування. Відбиток препарованих зубів необхідно робити під час наступного відвідування, так як у випадку препарування пришийкової зони неминуча травма ясневого краю, що викликає відповідну запальну реакцію ясен і спотворення рельєфу пришийкової зони ясен. Погане відображення пришийкової зони можливе також при використанні в якості другого шару у двошарових відтисках еластичного матеріалу недостатньої рідкотекучості.

Помилки, допущені при моделюванні і відливці каркасу металокерамічних коронок проявляються на етапі їх припасування. Коронки можуть бути широкими, вузькими, мати недоливи. До фіксації металокерамічних коронок приступають тільки у тому випадку, якщо протез задовольняє всім клінічним вимогам і технічно виконаний бездоган­но, так як існують складнощі зняття протеза і відсутні ефективні методи внутришньоротового лагодження сколів керамічного покриття.

Після розбору теоретичного матеріалу заняття по учбовим запитанням, викладач з'ясовує засвоєння студентами теоретичних основ практичних навичок: проведення механохімічної ретракції ясен, підбір абразивних інструментів для препарування зубів, отримання подвійних відтисків, препарування зубів під металокерамічні коронки. Оцінює початковий рівень знань студентів, виставляє оцінки та оголошує їх.

Викладач демонструє припасовку ковпачка на культі зуба, методику перевірки передчасних контактів з культею за допомогою відтискних матеріалів, методику механохімічної ретракції.

Студенти ведуть самостійний прийом тематичних хворих або на етапах протезування коронками, відпрацьовують практичні навички, які демонстрував викладач, заповнюють медичну документацію. При відсутності тематичних хворих матеріал заняття відпрацьовується на фантомах, або шляхом вирішення ситуаційних задач.

Після закінчення прийому хворих, викладач розбирає помилки, допущені студентами під час самостійної роботи, виставляє оцінки і оголошує їх, дає завдання для самопідготовки на наступне заняття.

Черговий студент приводить в порядок робочі місця, здає інс­трументарій, відносить в учбову кімнату наочні посібники.