Вивчення витрат робочого часу спостереженням

 

Вивчення витрат робочого часу необхідне не тільки для встановлення норм часу експериментально-аналітичним методом, а й для перевірки можливостей робочого місця, встановлення причин втрат робочого часу виконавцями робіт, вивчення і узагальнення передового досвіду. Дані, отримані при спостереженнях, можуть слугувати вихідною базою для перепроектування робіт з метою підвищення продуктивності праці.

У відповідності до цілей спостережень виділяють наступні базові методи: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.

Хронометраж являє собою метод аналізу прийомів праці і визначення середньої фактичної тривалості повторюваних елементів виробничої операції.

Хронометраж виконується у складі наступних етапів:

– вибір об’єктів спостережень;

– розділення роботи, що вивчається, на складові елементи;

– встановлення фіксажних меж точок елементів;

– визначення необхідного числа спостережень;

– проведення вимірів тривалості елементів роботи, що вивчаються;

– обробка і аналіз результатів спостережень;

– визначення необхідного часу на виконання елементів роботи.

Взагалі, хронометраж використовується для вирішення широкого кола виробничих задач. Якщо мета хронометражу – встановлення норм часу при впровадженні нових технологій або уточнення норм в умовах діючого виробництва, то в якості об’єктів спостережень рекомендуються робітники чи бригади, результати діяльності яких знаходяться на рівні між середньою продуктивністю, досягнутою всіма робітниками, і продуктивністю передових робітників.

При проведенні хронометражу для розробки нормативів часу об’єктами спостережень повинні бути типові виконавці даної роботи, які володіють необхідними психофізіологічними характеристиками, кваліфікацією і виконують роботу у необхідному темпі.

Коли хронометраж використовується для вивчення передового досвіду, об’єктами спостережень є ті робітники, які використовують найбільш ефективні прийоми і методи праці.

Хронометраж може проводитись для виявлення причин невиконання норм окремими робітниками і встановлення виробничих факторів, що заважають виконанню норм праці.

Ступінь розділення роботи на складові елементи залежить перш за все від організаційного типу виробництва. В умовах масового виробництва здійснюється найбільш глибоке поелементне розділення роботи, яка є об’єктом вивчення.

По кожному виділеному елементу, що є об’єктом хронометражу, встановлюють його межі, які називають фіксажними точками. Фіксажні точки – це різко виражені по звуковому або зоровому сприйняттю моменти початку та закінчення елементів роботи. Наприклад, фіксажними точками можуть бути дотик руки до кнопки пуску верстата, характерний звук на початку процесу різання заготовки та ін.

Кількість необхідних спостережень залежить від типу виробництва та тривалості елементів роботи, що вивчається (табл. 18.4).

 

Таблиця 18.4. Необхідна кількість спостережень при хронометражі

Організаційний тип виробництва	Тривалість елемента, що вивчається, хвилин
до 0,1	0,1-0,25	0,25-0,5	0,5-1	1-2	2-5	5-10	10-20	більше 20
Масове									-
Великосерійне	-	-							-
Середньосерійне	-	-	-	-
Дрібносерійне	-	-	-	-	-

 

Стійкість хроноряду визначають за допомогою коефіцієнта стійкості () як відношення максимальної тривалості елементу хроноряду () до мінімальної ():

(18.9)

Фактичний коефіцієнт стійкості порівнюють з нормативним. Якщо фактичний не більший за нормативний, то хроноряд вважають стійким. У разі, коли фактичне значення коефіцієнту стійкості більше, ніж нормативне значення, то виключають і перераховують (і так, поки опиниться у межах нормативних значень). У залежності від організаційного типу виробництва та тривалості складових хроноряду нормативний коефіцієнт стійкості хроноряду лежить у межах 1,2 – 3,0 (табл. 18.5).

Нормативний час на виконання елементів роботи розраховується як середньоарифметичне значення хронометражного ряду. Це робиться уже після аналізу результатів хронометражу, в ході проведення якого вилучаються зайві рухи і дії, дається оцінка можливості суміщення окремих елементів та зменшення їх тривалості.

 

Таблиця 18.5. Нормативні коефіцієнти стійкості хроноряду

Серійність виробництва на даному робочому місці і тривалість елемента роботи, що вивчається	Нормативний коефіцієнт стійкості хроноряду
машинна робота	машинно-ручна робота	активне спостереженя за роботою обладнання	ручна робота
Масове виробництво Тривалість елемента до 10 сек більш 10 сек	1,2 1,1	1,5 1,2	1,5 1,3	2,0 1,5
Великосерійне виробництво Тривалість елемента до 10 сек більш 10 сек	1,2 1,1	1,6 1,3	1,8 1,5	2,3 1,7
Середньосерійне виробництво Тривалість елемента до 10 сек більш 10 сек	1,2 1,1	2,0 1,6	2,0 1,8	2,5 2,3
Дрібносерійне виробництво	1,2	2,0	2,5	3,0

 

Фотографія робочого часу (ФРЧ) служить для встановлення структури його витрат на протязі робочої зміни або її частини. Якщо при хронометражі об’єктами досліджень є найчастіше оперативний час, то при фотографії робочого часу фіксуються витрати часу на всі різновиди робіт, перерв, та витрат, які спостерігаються впродовж визначеного при спостереженнях відрізку часу.

ФРЧ може проводитись двома методами: безпосередніми вимірами часу та методом миттєвих спостережень. Обидва різновиди можна використовувати при вивченні витрат часу окремими виконавцями, так і групами виконавців. Окрім цього, ФРЧ використовується для вивчення витрат робочого часу як для робітників, так і управлінського персоналу.

Фотографія робочого часу може бути індивідуальна, коли спостереження ведуть за окремим виконавцем, і групова, коли вивчають роботу ланки, бригади або дільниці.

При проведенні індивідуальної ФРЧ у нормувальника (технолога) є можливість вивчати не тільки витрати робочого часу, а також кількість виробленої продукції у період спостережень, завантаженість обладнання та інші важливі виробничі фактори. Обробка результатів спостережень здійснюється по етапам:

– визначення витрат часу по окремим роботам та функціям, включаючи також і втрати робочого часу;

– індексація витрат, тобто віднесення їх до певних уніфікованих категорій;

– складання фактичного та проектного балансу робочого часу.

При цьому проектний баланс складається з вилученням втрат робочого часу з провини працівників, непродуктивної роботи та інших елементів витрат робочого часу, які не включаються у склад норми часу.

Групова (бригадна) фотографія робочого часу найчастіше використовується в умовах групової організації праці з метою вивчення існуючого розділення і кооперації праці в бригаді (ланці), використання робочого часу, завантаженості членів бригади, ефективності використання обладнання. В залежності від числа об’єктів спостереження використовують метод безпосередніх спостережень, маршрутну фотографію та метод миттєвих спостережень.

Метод безпосередніх спостережень використовується при обстеженні невеликої групи робітників чисельністю 2-3 особи, які повинні знаходитись у полі зору спостерігача. Порядок проведення спостережень такий самий, як і при індивідуальній фотографії робочого часу.

Метод маршрутної фотографії використовується при більшій чисельності об’єктів спостереження (4-15 робочих місць). Спостереження здійснюються шляхом фіксації видів затрат і втрат робочого часу у процесі обходу робочих місць спостерігачем через попередньо встановлені невеликі проміжки часу, величина яких залежить від числа спостерігаємих об’єктів (робочих місць). Рекомендується використовувати наступні інтервали обходів: при одночасному спостереженні до 5 об’єктів інтервал становить 1 хвилину; при 6-10 – 2 хвилини; при 11-15 – 3 хвилини.

Бланк спостережень маршрутної ФРЧ вміщує при 8-ми годинній робочій зміні та однохвилинному інтервалі спостережень 480 рядків, при двоххвилинному – 240 і трьоххвилинному – 160 рядків (табл.18.6).

 

Таблиця 18.6. Результати маршрутної фотографії робочого часу бригади чисельністю 6 осіб

Номери обходів (інтервал – 2 хвилини)	Порядкові номери робочих місць	Помічені відхилення від нормальних умов виконання робіт
Індекси витрат робочого часу
	ПП	ПП	В	ОБС	В	ОБС
	ОБС	ОП	ПП	ОП	В	ОП
	ОП	ОП	ОП	ОП	ПП	ОП
	ОП	ОБС	ОП	ОП	ПП	ОБС
...	...	...	...	...	...	...
	ОБС	ОБС	В	ПП	ПП	В

 

В таблиці 18.6 використані наступні скорочення (індекси) витрат робочого часу: ПП – підготовчо-підсумковий час, В – відсутній на робочому місці, ОБС – обслуговування робочого місця, ОП – оперативний час.

Обробка результатів спостережень полягає в сумуванні кількості однакових індексів по кожному працівнику і перемноженні цієї суми на величину інтервалу спостережень. Отримані добутки будуть відповідати загальним за зміну витратам робочого часу по їх видам: підготовчо-підсумковий, оперативний час тощо.

Маршрутна фотографія дозволяє скласти баланси робочого часу як окремих виконавців, так і бригади в цілому.

ФРЧ, яка здійснюється методом миттєвих спостережень, по змісту є статистичним методом отримання даних про використання робочого часу та його втрати. За допомогою даного методу, як правило, вивчають тільки два елементи витрат робочого часу: час роботи та час втрат.

Найбільш вагома перевага цього методу – можливість уникнути безпосереднього контакту з працівниками. Справа у тому, що під час проведення хронометражу або ФРЧ частина працівників намагається приховувати свої резерви. Вони, не без підстав, вважають, що при коректуванні норм часу у бік зменшення їх норми виробітку адекватно підвищаться і за ту ж саму заробітну плату (при почасовій формі оплати) їм доведеться виконувати більший обсяг роботи. В деякій мірі вони мають рацію, бо окремі роботодавці думають тільки про те, як би менше заплатити за роботу. Так, верстатник може непомітно для спостерігача зменшити швидкість різання чи величину подачі, може робити непотрібні дії при закріплюванні заготовки тощо.

У разі проведення миттєвих спостережень працівники можуть і не знати про проведення експериментів, бо спостереження проводять у процесі обходу робочих міць.

Додатковими перевагами методу є:

– можливість визначення структури витрат робочого часу практично при будь-якій кількості об’єктів, що спостерігаються;

– відсутність психологічного впливу спостерігачів на працюючих;

– суттєве зменшення у порівнянні з іншими методами трудомісткості вивчення і аналізу витрат робочого часу нормувальником.

При проведенні ФРЧ методом миттєвих спостережень спочатку встановлюють перелік тих станів спостерігаємих об’єктів, які будуть фіксуватись та присвоюють їм умовні індекси. Наприклад, А – обладнання діє, Б – обладнання простоює під час його обслуговування, В – обладнання простоює під час очікування обслуговування, Г – цілозмінні простої обладнання, пов’язані із відсутністю роботи. Після цього визначають маршрути обходів спостерігача. Фіксація стану робочого місця може здійснюватись двома способами: через рівні або через випадково вибрані проміжки часу.

Структура змінного фонду робочого часу суттєво розрізняється по змінам та робочим місцям. Виходячи з цього для отримання достовірних даних про реальну структуру витрат робочого часу необхідно провести достатню кількість спостережень. Звичайно кількість спостережень визначається на основі статистичної теорії вибірки, виходячи із необхідної достовірності кінцевих результатів. В практичній роботі для визначення кількості миттєвих спостережень () користуються наступною формулою:

, (18.10)

де – коефіцієнт, який визначається організаційним типом виробництва. Так, для масового та великосерійного виробництва , для середньосерійного , а для дрібносерійного та одиничного ; – попередня оцінка рівня завантаженості працівника чи робочого місця тим елементом витрат робочого часу, який має найменше значення в структурі робочої зміни (в частках одиниці); – припустима помилка результатів спостережень у частках одиниці.

Коефіцієнт завантаженості () у розрахунках береться як очікуване орієнтовне значення. Значення припустимої помилки кінцевих результатів спостережень() приймають у діапазоні 0,05-0,2 (менші значення для умов масового виробництва, більші – для дрібносерійного і одиничного).

Величини витрат робочого часу по спостерігаємим станам аналізуємих об’єктів визначаються шляхом розподілу тривалості періоду, що спостерігався, пропорційно кількості моментів, коли фіксувався той чи інший стан об’єкту спостережень.

При вивченні витрат робочого часу широко розповсюджена самофотографія робочого часу. Вона проводиться самими виконавцями, які фіксують тільки величини втрат робочого часу і причини їх виникнення. Це дозволяє проводити самофотографію, не відриваючись від роботи. До листа спостережень працюючий (робітник, технічний виконавець) записує причини перерв в роботі, час їх початку і закінчення. На зворотній стороні листа даються пропозиції щодо усунення втрат часу.

Результати самофотографії аналізуються для розроблення організаційно-технічних заходів, спрямованих на ліквідацію втрат часу і виконання функцій, не характерних для даної професії.