Типова кореспонденція рахунків для обліку безнадійної заборгованості за рахунок спеціальних резервів

 

Дебет	Кредит
961 «Борги, списані у збиток»	9910 Контррахунки для рахунків роз­ділів 96—98
1200 «Кореспондентський рахунок», 2600 «Рахунок клієнта»	770 «Відрахування в резерви»

Одночасно здійснюється проведення за кредитом групи позаба­лансових рахунків 961 «Борги, списані у збиток».

Після закінчення строку позовної давності, якщо списаний ак­тив не було повернуто, здійснюється аналогічне проведення.

Списана безнадійна заборгованість враховується за групою по­забалансових рахунків 961 «Борги, списані у збиток». При цьому дебетується 961 Борги, списані у збиток, та за кредитом заборгова­ність списується на 9910 Контррахунки для рахунків розділів 96—98.

Повернення раніше списаної суми безнадійної заборгованості обліковується за дебетом Кореспондентський рахунок, рахунок клі­єнта та кредитом 771 Списання безнадійних активів (якщо повер­нення здійснюється протягом поточного року) або кредитом 671 Повернення списаних активів (якщо повернення здійснюється в на­ступному році).

Одночасно здійснюється проведення за кредитом групи позаба­лансових рахунків 961 «Борги, списані у збиток».

Після закінчення строку позовної давності, якщо списаний ак­тив не було повернено, здійснюється аналогічне проведення.

Комерційний банк використовує резерви на погашення безна­дійної кредитної заборгованості за основним боргом, яка облікову­ється на балансових рахунках як сумнівна.

Безнадійна кредитна заборгованість відшкодовується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. Безнадійна заборгова­ність позичальника, визнаного банкрутом у встановленому поряд­ку, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість після прийняття арбітражним судом рішення про визнання позича-

льника банкрутом. Заборгованість, яка забезпечена заставою, по­гашається в порядку, передбаченому Законом України «Про заста­ву». У разі, якщо частина кредитної заборгованості залишилась не­погашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від реалі­зації майна позичальника, переданого в заставу, ця частина забор­гованості списується за рахунок резерву під нестандартну заборго­ваність.

Комерційні банки зобов'язані продовжувати роботу з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, про­тягом строку позовної дії. На сьогодні цей термін становить три роки. Якщо протягом строку позовної давності комерційному бан­ку не вдалося погасити безнадійну кредитну заборгованість, то во­на вважається повністю безнадійною і списується з позабалансових рахунків.

Загальні резерви формуються за рішенням загальних зборів ба­нку на різні види ризиків за рахунок прибутку, який залишився піс­ля сплати дивідендів, проведенням, поданим у табл. 18.

Таблиця 18 ОБЛІК ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ

 

Дебет	Кредит	Зміст операції
5040 «Прибуток чи зби­ток минулого року, що очікує затвердження»	5020 «Загальні резерви»	Формуння загальних ре­зервів
5030 «Прибутки чи зби­тки минулого року «	5020 «Загальні резерви»	Поповнення резервного фонду
5020 «Загальні резерви»	5030 «Прибутки чи зби­тки минулого року»	Зменшення резервного фонду

5. Методика аналізу кредитного ризику

Кредитний ризик — це можливість виникнення збитків унаслі­док несплати чи простроченої оплати клієнтом своїх фінансових зобов'язань. Кредитному ризику піддається як кредитор (банк), так і позичальник (підприємство).

Під кредитним ризиком розуміють можливість того, що компа­нія не зуміє погасити свої борги вчасно і цілком. Відзначимо три основних джерела погашення боргів:

— кошти, отримані в результаті діяльності компанії;

— кошти, отримані компанією в результаті продажу фіксованих активів чи запасів цінних паперів;

— додаткові нові кошти, наприклад, отримана компанією нова позичка чи випуск власних акцій.

Кредитний ризик вимірюється за допомогою коефіцієнта зале­жності. Гіринг— це коефіцієнт, суть якого у визначенні співвід­ношення розміру позикового капіталу, по якому нараховуються відсотки, і акціонерного капіталу. Для визначення гіринга потрібно визначити акціонерний і позиковий капітали.

Акціонерний капітал — капітал, сформований за рахунок прос­тих акцій, що перебувають в обігу, плюс балансова вартість резервів.

Позиковий капітал — капітал, що складається з банківських по­зик, комерційних позичок і боргових зобов'язань.

Гіринг = Позиковий капітал / Акціонерний капітал.

Вважається, що гіринг компанії високий, якщо коефіцієнт пере­вищує 100 %. Це відбувається в тому випадку, якщо позиковий ка­пітал є головним джерелом фінансових засобів, необхідних для біз­несу.

Високий гіринг говорить про високий кредитний ризик. Однак немає визначеного рівня гіринга, перевищення якого означає, що кредитування компанії стає неодмінно ризикованим. Зміни гіринга погоджують зі зміною економічної ситуації і ситуації на ринку. Одним з найважливіших коефіцієнтів при аналізі кредитного ризи­ку є відсоткове покриття. Його суть полягає в зіставленні відсотко­вих виплат компанії із сумами її прибутку, з яких робляться ці ви­плати. Цей коефіцієнт відбиває здатність компанії виконувати свої зобов'язання з виплати відсотків за кредит. Саме в можливості то­го, що компанія не зможе виплатити відсоток, і полягає небезпека при високому гіринзі. Коефіцієнт відсоткового покриття визнача­ється так:

Коефіцієнт % покриття = Прибуток до виплати відсотків і податків / Відсоткові виплати

Подвійне і менше відсоткове покриття вважається дуже низь­ким. Потрійне покриття є граничним; лише після того, як воно буде перевищено, витрати на виплату відсотків будуть вважатися при­йнятними. Однак низьке відсоткове покриття в одному році може бути лише тимчасовим явищем, що зникне, якщо зросте прибуток чи упадуть затрати на відсотки. Низьке відсоткове покриття, що погіршується з року в рік, викликає велику тривогу в компанії.

При аналізі кредитоспроможності можна користатися ще одним показником — коефіцієнтом заборгованості (к. з.). Він фіксує ту частину загальної вартості активів компанії, що фінансується за ра­хунок кредиту.

ПО

К. 3. = Загальна сума заборгованості / / Чиста вартість фіксованих активів + + Загальна вартість поточних активів.

Більш високий коефіцієнт говорить про більш високий кредит­ний ризик. Значення коефіцієнта, що перевищує 50 %, указує на високий рівень загальної заборгованості. Існує чотири потенційних джерела коштів для сплати боргів: комерційні операції, продаж фі­ксованих активів, вишукування нових коштів і гарантії третьої сто­рони.

Аналіз руху коштів — це оцінка здатності компанії генерувати кошти для погашення своїх боргів. Основним джерелом засобів є звичайно грошові надходження від проведених компанією комер­ційних операцій.

Кредитний ризик для банків складається із сум заборгованості позичальників за банківськими позичками, а також із заборгованос­ті клієнтів за іншими угодами.

Компанії також можуть піддаватися визначеному кредитному ризику у своїх операціях з банком. Якщо компанія має багато віль­них коштів, які вона поміщає на банківський депозит, то при вини­кненні ризику ліквідації банку компанія втратить більшість своїх внесків. Також існує відсотковий ризик при розміщенні занадто ве­ликого депозиту в одному банку, тому що цей банк, усвідомлюючи, що компанія є регулярним вкладником, може не запропонувати та­ку саму високу ставку відсотка за новим внеском, який компанія могла б одержати в іншому банку.

Схильність кредитному ризику існує протягом усього періоду кредитування. При наданні комерційного кредиту ризик виникає з моменту продажу і залишається до моменту одержання платежу за угодою. При банківській позичці період схильності кредитному ри­зику приходиться на весь час до настання терміну повернення по­зички. Величина кредитного ризику — сума, що може бути втраче­на при несплаті чи простроченні виплати заборгованості. Макси­мальний потенційний збиток — це повна сума заборгованості у ви­падку її невиплати клієнтом. Прострочені платежі не приводять до прямих збитків, а виникають непрямі збитки, що являють собою витрати за відсотками (через необхідність фінансувати дебіторів протягом більш тривалого часу, ніж необхідно) чи втрату відсотків, які можна було б одержати, якби гроші були повернуті раніш і по­міщені на депозит. Незважаючи на те, що кредитний ризик великий Для кредитів компаніям, що знаходяться в складному становищі, банки все-таки змушені надавати ці кредити, щоб не втрачати мож­ливих прибутків.

Якщо економіка знаходиться в найнижчій точці спаду, то кре­дитний ризик при ухваленні рішення про кредитування значно менший, ніж у випадку економічного буму. Це зв'язано з тим, що якщо компанія одержує прибутки в період рецесії, то, як видно, у перспективі, коли економічні умови покращаться, вона виживе і буде процвітати.

Компанії, що перевищують нормальний обсяг продаж, мають високий ступінь ризику. Надмірний обсяг продаж (овертрейдинг) виникає у випадку, коли кампанія дуже високо оцінює свої ресурси і намагається підтримати занадто великий обсяг ділової активності при недостатніх джерелах фінансування. Підприємство, що все більш залежить від короткострокових кредитів, відтягаючи терміни платежів постачальникам за податковими рахунками, зрештою мо­же опинитися в стані кризи припливу коштів.

Постійні витрати підприємств — це щомісячні чи щорічні ви­трати, сума яких залишається однаковою, незважаючи на підйом або зниження ділової активності протягом даного періоду часу. Пе­ремінні витрати являють собою витрати, що збільшуються при під­вищенні обсягу продаж і стають меншими його зменшення. Компа­нії, витрати яких в основному постійні, здатні використати значне збільшення прибутку при підвищенні обсягу продаж, але вони ура­зливі при будь-якому спаді темпів продаж. У цьому випадку надхо­джень буде менше, а витрати залишаться на колишньому рівні. У результаті прибуток і надходження коштів знизяться. Можна сказа­ти, що в компаній, які мають високі постійні витрати і діють на ри­нку з перемінним обсягом продаж, високий ступінь кредитного ри­зику. У компанії з надмірними зобов'язаннями по інвестуванню високий кредитний ризик.

Мета: напрацювання студентами теоретичних знань з організації та основних принципів роботи з валютними операціями комерційного банку, засво­єння методики відображення валютних операцій в обліку.

Об'єкт: валютні операції комерційних банків.