Ряд Метелики або Лускокрилі

Крила метеликів вкриті дрібними хітиновими лусочками – видозміненими волосками. Такі окремі лусочки і складають мозаїку забарвлення крил. Дорослі форми лускокрилих живляться нектаром, тому ротовий апарат сисний. Личинок метеликів називають гусінню. У неї три пари ніжок, а інші 5 пар – несправжні. На нижній губі личинок розташовані пряльні залози. Шовк використовується для утворення кокона при формуванні лялечки. Гусінь живиться твердою рослинною їжею. Більшість личинок метеликів є значними шкідниками с/г
культур. Ряд нараховує більш як 140 000 видів, а на Україні мешкає 6 – 8 тис. Розповсюджені метелики по всьому світові. Найбільше їх звичайно в тропіках.

Серед імаго метеликів багато запилювачів квіткових, хоча личинки приносять значну шкоду. Серед шкідників необхідно відзначити озиму совку, яка шкодить кореневій системі рослин. Також шовкопряд-недопарка, листокрути та інш. В лісах небезпечним є дубовий шовкопряд. Гусінь яблуневої плодожерки харчується в тканинах плодів, виїдаючи насіння. Ціла група гусіні живе в товщі листків, прогризаючи ходи в тканині листка. Це так звані мінери.

Гісінь болотяної вогнівки живе у воді, живлячись лататтям та іншими водними рослинами. Особливо дошкулюють нам гусінь, що живиться шерстю, воском – одежна моль, вощинна вогнівка.

Але не зважаючи на неприємності, які спричиняє нам гусінь, ми не можемо не милуватися красою метеликів. Серед них денне павичеве око, махаон, велика лісна перламутрівка та інші.

Понад 5 тис. років людина розводить шовковичного шовкопряда, походженням з Гімалаїв. Натуральний шовк незамінний при виробництві парашутів, тканин, у хірургії для зшивання ран тощо.

Ряд Двокрилі

Теж чисельний ряд – близько 100 000 видів. Назва ряду відповідає особливості будови літального апарату. У двокрилих функціонує лише одна пара передніх крил. Друга пара редукована і перетворилася у органи рівноваги – дзижчальця. Ряд поділяється на два підряди: Довговусі (мошки, москіти, комарі тощо) та Коротковусі (мухи, гедзі, оводи тощо).

Серед Довговусих слід відзначити кровосисних москітів – переносників інфекційних захворювань. Для нашої фауни звичайним є звичайний комар. На півдні України можна зустріти малярійного комаря – переносника збудника малярії. Личинки некровососного комаря-дергуна хірономуса живуть на дні водойм і відомі рибалкам як «мотиль». Їх гемолімфа, на відміну від інших комах, червоного кольору і містить гемоглобін. Не менш кровоненажерлеві мошки, які ссуть кров ссавців та птахів,

буквально обліплюючи худобу на пасовищах.

Життя двокрилих з підряду коротковусих різноманітне. Одні з них збирають нектар (квіткові мухи), інші полюють на інших комах (личинки гедзів), деякі паразитують на стадії личинки в організмі ссавців (оводи). Є і кровосисні коротковусі двокрилі.

Найбільш знайома нам хатня муха, а також сірі, зелені, сині. Вони – небезпечні переносники збудників кишкових хвороб (дизентерії, дитячих проносів, гастероентерітів та інш. З кишечнику, наприклад, хатньої мухи експериментально вдалося отримати 6 млн., а з поверхні тіла - 280 млн. різних бактерій. Крім того були знайдені збудники сибірської виразки, сапу, туляремії, поліомієліта, амебіаза. До того ж мухи можуть переносити яйця гельмінтів, заражаючи ними нашу їжу.

Наприкінці літа з’являється кровосисна муха-жигалка. Цікаво, що вона не проколює шкіру, а просвердлює. Ця муха нападає також і на худобу, свиней, собак і є переносником чуми тварин, туляремії.

Гедзі – крупні мухи з великими очима. Їх нерідко плутають з оводами. Вони нападають на всіх крупних ссавців та людину. Є переносниками вищезгадуваних хвороб. Їх личинки розвиваються у воді, сирих та болотяних місцях.

Оводи – мухи, що ведуть вільний спосіб життя. Яйця відкладають на шерстні покриви ссавців. Ці личинки є постійними ендопаразитами. Вони паразитують в шкірі, глотці, стравоході, в порожнинах носа, рота і навіть у шлунку. Дорослі оводи не мають ротового апарату, не живляться, відкладають яйця і гинуть.

Кровосисні двокрилі за сприятливих умовах утворюють величезні скупчення, які в народі називають гнусом. Звичайно гнус завдає багато неприємностей при відпочинку на природі. Тому застосовують спеціальні засоби відлякування цих двокрилих.

Ряд Перитинчастокрилих

Комахи з цього ряду є найдосконалішими серед представників класу. Задні крила дещо менші за передні і зчеплені між собою гачками, утворюючи разом суцільну літальну пластинку. Ротові

органи гризучі або лижучі. За кількістю видів наближаються до жуків – 300 000.

Найкрупніша перетинчистокрила комаха – це яванська головата сколія. Вона досягає 6см. Найменша – їздець алаптус – 0,21 мм, який взагалі найменший серед комах. Спосіб життя перетинчастокрилих різноманітний. Це і хижаки, і паразити, і любителі солодкого нектару. Личинки розвиваються як на рослинній їжі, так і на тваринній.

Найцікавішим є те, що серед комах цього ряду існують суспільні комахи. Це мурашки, бджоли, оси, джмелі. Складна інстинктивна діяльність досягає у них найвищого рівня.

Ряд поділяють на два підряди: Сидячочеревих та Стебельчасточеревих. Сидячочереві більш примітивна група. Їх черевце прикріплюється до грудей широкою основою. Це пильщики, личинки яких є досить небезпечними шкідниками культурних рослин. У стебельчасточеревих другий черевний сегмент утворює стебельце. Цей підряд включає їздців, горіхотвірок та жалоносних перитинчастокрилих.

У їздців самки мають добре розвинутий яйцеклад. Яйця відкладаються на яйця, личинки або лялечки інших комах.

Личинка іздця вийшовши з яйця живиться тканинами іншої личинки. Широко відомі такі іздці, як апантелес, трихограма, теленомус та інші.

Особливу увагу привертають жалоносні комахи. У самиць яйцеклад перетворений на жало. В жало відкриваються протоки отруйних залоз. Серед небезпечних ос слід відзначити шершня – 3см завдовжки. Його ужалення може викликати тяжкі наслідки.

Поодинокі оси використовують отруту для знерухомлення жертви, яка залишається живою. Потім така «консервована» іжа складується в гнізді і використовується для вигодовування личинок.

Так поступають сфекоїдні оси, пелопеї, оси-блискітки, сколії, тифії та інші.

Велике практичне значення перетинчастокрилих. Їздців використовують для боротьби із шкідниками. Такий метод боротьби з ворогами с/г культур називають біологічним. Дійсно

біологічний метод боротьби оснований на використанні природніх ворогів шкідників. Розмножуючи, наприклад, їздців на заражених територіях можна швидко і без побічних наслідків впоратися з небажаними комахами.

Інші комахи цього ряду приносять користь поїдаючи личинок та дорослих комах шкідників.

Суспільні комахи

Серед комах зустрічається таке цікаве біологічне явище, як суспільність. Тобто тварини живуть не поодиноко, а гуртуються у так звані сім’ї. Кількість особин в такій сім’ї різна – від кількох десятків (у джмелів) до мільйонів (у термітів). Всі члени сім’ї виконують строго розподілені функції. Відповідно цим функціям кожна група має свої морфо-фізіологічні особливості. Найчастіше це робочі, солдати та статевозрілі комахи. Розглянемо біологію кількох груп таких суспільних комах.

Ряд Пеританчостокрилі

Оси. Серед жалоносних перетинчастокрилих є не лише особини, що ведуть поодинокий спосіб життя. Частина видів також гуртується в сім’ї, будує гніздо і функціонує як великий надорганізм. Найбільш відомі паперові оси. Назва походить від матеріалу, з якого будується гніздо. Оси відщеплюють волокна м’якої деревини, пережовують, змочуючи водою та клейкою слиною. Потім тонким шаром наносять на гніздо. Після застигання утворюється рихла паперова маса. Принципово таке «виробництво паперу» не відрізняється від сучасного нашого виробництва, тільки папір у ос низької якості.

Навесні самка, що перезимувала, відшукує придатне для гнізда місце. Тут вона будує з паперу кілька комірок і відкладає в кожну яйце. Личинок «мати» годує пережованими комахами. Як тільки вийде молоде покоління, самка залишається в гнізді і займається тільки кладкою яєць. Робочі оси тепер беруть на себе всі турботи по розбудові гнізда та вигодовуванню молоді. В цей час вони хапають все «м’ясне», що рухається, аби було по силах. Спійману здобич оси згодовують личинкам і самиці. Самі ж вони живляться нектаром.

Восени з личинок виходить покоління самців та самок. Вони вилітають з гнізда і спарюються. Після цього самці гинуть, а самки підшукують зручну схованку і зимують. Гніздо живе ще до перших холодів, після чого теж гине.

Крім паперових ос такий же спосіб життя ведуть лісові оси, германські оси, полісти.

Бджоли

Бджіл об’єднують в надродину бджоли, яка нараховує близько 20 000 видів. Як і у ос, тут є і поодинокі види і суспільні. Найбільшу цікавість викликає суспільна медоносна бджола. Це відмінний запилювач квіткових рослин. Еволюція бджіл і рослин йшла спряжено.

Підраховано, що близько 90% рослин не можуть існувати без комах-запилювачів, в тому числі і бджіл. Відомий український бджоляр ХІХ століття П.І.Прокопович писав: «Бджільництво є найшляхетнішим заняттям для мислячих людей. Благовидість існування бджіл, найцікавіші в них явища, відмінна витонченість їх витворів …, - все це повинно притягувати кожного хазяїна до бджільництва».

Більша частина бджолиної сім’ї складається з робочих бджіл – самок з недорозвинутою статевою системою. Вони мають потужну зброю – отруйне жало, яким захищають себе і своє житло. В сім’ї обов’язково є одна самка – матка, у якої одна лише функція – відкладання яєць (2 – 3 тис. в день) і кілька сотень самців – трутнів.

Робочі бджоли виконують основну роботу по догляду за гніздом. Вони вигодовують личинки сумішшю пилку і нектару, прибирають, літають за взятком, заготовляють мед, боронять гніздо від ворогів.

При швидкому нарощуванні чисельності сім’ї, бджоли починають роїтися. В цей час виходить з лялечки молода матка, сім’я ділиться і одна половина покидає вулик – рій вилітає. Бджоли-розвідники розшукують придатне місце і рій починає нове життя, даючи початок новій сім’ї.

Джмел

Рано навесні можна побачити крупних джмелів, які низько літають над землею. Це самки, що перезимували, відшукують придатне для гнізда місце. Молода самка спочатку будує невеличке гніздо, куди відкладає кілька яєць. На відміну від медоносної бджоли, личинки вигодовуються в одній камері, а не в окремих сотах. В інших комірчинах самка робить запаси меду та пилку. Поступово сім’я розростається, самка тепер не вилітає, а всі турботи беруть на себе більш дрібні робочі джмелі. Звичайно в джмелиній сім’ї 100 – 200 особин. Восени з’являються самці і самки, відбувається запліднення і зимує самка. Самці і все гніздо гине.

Мурашки

За складністю суспільної поведінки мурашки перевершують ос і бджіл. Їх сім’ї також мають у своєму складі різних за зовнішністю та функціями особин. Це безкрилі робочі самки, солдати і матка (цариця). Життя сім’ї в цілому схоже у всіх мурашок. Раз на рік з’являються крилаті самці і самки, відбувається запліднення. Самці з часом гинуть, а самки відгризають собі крила і відшукують місце для гнізда. Потім риють нірку і перших личинок вигодовують за рахунок жирових запасів. Як тільки з’являться робочі мурашки, самка переключається лише на кладку яєць. Найпоширеніший на Україні вид чорна садова мурашка зустрічається практично скрізь. Якщо наловити самок цього виду і помістити в банку із землею, то наприкінці зими можна отримати крихітних робочих.

Серед мурашок розповсюджено явище тимчасового соціального паразитизму. Після шлюбного польоту запліднена самка, наприклад, рудої лісової мурашки проникає в мурашник іншого виду – бурої лісової мурашки – вбиває їх самку і відкладає яйця. Поступово робочі мурашки одного виду замінюються робочими іншого виду. Відбувається заміна населення мурашника природнім шляхом.

Таким же чином виникає і «рабовласництво». Мурашки вида - паразита роблять набіги на мурашники виду-хазяїна, крадуть там лялечок і таким чином подовжують експлуатацію своїх хазяїв.

У мурашок-амазонок такі набіги відбуваються регулярно. Всі роботи в їх гніздах виконують мурашки інших видів. Періодично солдати утворюють колони довжиною до 10 м і нападають на мурашник бурої лісової мурашки. Колона повертається і кожний солдат несе в щелепах личинку або лялечку.

Вигодовується потомство мурашок м’ясною їжею, а дорослі надають перевагу цукрам. Для цього вони «випасують» попелиць, хоча можуть розводити і цикадок, і щитівок. Але є мурашки, що живляться виключно насінням.

Відомі симбіози мурашок з рослинами. Рослини надають мурашкам укриття і їжу, а ті захищають рослину від шкідників.

В мурашниках нашого рудого мурашки живе безліч інших комах, які живляться залишками їжі – дрібні жуки та їх личинки, крихітні клопи, личинки бронзівок тощо. Це так звані «нахлібники» або коменсали. Для такого співіснування у них є певні пристосування. Наприклад, їх шкірні залози виділяють речовини, які мурашки із задоволенням злизують.

Практичне значення мурашок величезне. Вони є ґрунтоутворювачами, знищують велику кількість шкідників, розносять насіння рослин. Але іноді вони і шкодять, поселяючись в оселі людей. Таким є дрібна фараонова мурашка рудого кольору. Боротьба з ними важка, тому що гнізда, як правило, заховані далеко, а отрута знищує тільки частину робочих мурашок.

Лабораторна робота 28