Охарактеризуйте писемні та археологічні джерела вивчення культури Стародавньої Японії

Визначте перехід від магії до наукових знань у Стародавньому Ірані. Визначте особливості взаємодії медичних знань та магічних уявлень.

Загальновідомі досягнення медицини — муміфікація, хірургія, стоматологія, офтальмологія, терапія й ін. Разом з тимнеобхідновраховувати, що медицина в давнинубуланерозривнопов'язана з магією, різнимимарновірствами, а люди булипереконані, щохворобивикликаютьсязлими духами, якіпотрапили до людськогоорганізму. Щобвилікуватихвороби, лікарнамагавсявигнати злого духа з тілахвороїлюдини не тількиліками, а й магічнимизаклинаннями. Часто лікарі з глинивиліплювализображеннязлихдухів і розбивалиїх, думаючи, щовідцьогохворийможевилікуватися.Збереглосятакожбагатосвоєріднихрецептів для профілактики хвороб — керівництва для попередженаяабовигнання зла. Іноді для цьогопропонувалосяприноситижертви богам, стихійним силам природи, домашнім духам тощо, а такожзаборонялосьїстирибу у визначенідні. Один з ритуальнихтекстів говорив; «Якщохтосьпобачить гадюку в перший день місяцянісаннуабоаяру, нехай уденьчивночі (ця) людинапомре. Якщожиттяїй дороге, вона мусить нанести собіглибоку рану на голові (і) поголитищоки. Протягомтрьохмісяцівїї буде долатибіль, але (потім) вона вилікується». Можнастверджувати, що до лікарськоїдіяльностівплелисяелементинауковоїмедицини та марновірство.

Охарактеризуйте релігію Стародавньої Палестини.

Іудаїзм прийшов на зміну давньоєврейській (язичницькій) релігії у VІІ столітті до Різдва Христового. Перші п’ять книг Біблії або П’ятикнижжя Мойсея називалися Тора (закон). Вони були оголошені віруючим у 444 році до Різдва Христового. Пізніше були написані й інші книги Старого завіту.

Іудаїзму притаманні такі характерні риси: віра в єдиного Бога, Творця неба й землі; віра в особливе заступництво Бога щодо євреїв, оскільки Господь вибрав цю землю для народження на ній Месії, Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа; віра у воскресіння з мертвих, у прихід Месії.

Вавилонський полон був, по суті, покаранням Юдейського народу за невірність і зраду цих людей Богові. Окрім того, до Вавилонського полону юдеї жили ніби ізольовано від навколишніх країн, а це обмежувало розповсюдження у світі істинної, справедливої релігії. Адже на багатьох землях, островах і континентах у ті часи панувало язичництво, що було хибною релігією.

Охарактеризуйте писемні та археологічні джерела вивчення культури Стародавньої Японії.

Дослідники давньояпонської історії спираються на вкрай обмежений комплекс джерел, основу яких становлять археологічні матеріали. Особливо результативними з огляду на проблематику місцевої старовини виявилися розкопки численних поховальних комплексів, в яких знайшли свій останній притулок представники тогочасної місцевої політичної еліти, а також ранніх японських поселень. Виявлені матеріали дали змогу адекватно відтворити основні параметри господарського життя народів, що населяли терени Японії в епоху давнини, реконструювати базові принципи їхнього релігійно-міфологічного світогляду, дослідити матеріальну культуру остров’ян. Причому в умовах, коли більшість текстових джерел, які стосуються давньояпонської історії, вже непогано досліджена, саме археологічна ланка японістики розвивається останнім часом найдинамічніше, постійно поповнюючи наші знання про зародження й перші кроки цивілізації "Країни Вранішнього Сонця".

Серед писемних документів, в яких відтворено старо-японську дійсність, найінформативнішими є свідчення китайських та корейських хроністів про загадкову "країну людей ва". Це джерело видається особливо важливим з огляду на те, що свою власну писемність японці створили лише на початку середньовіччя. Велику цінність для дослідників становлять окремі свідчення про Стародавню Японію, вміщені в китайських династичних літописах "Вейчжи" ("Опис царства Вей", III ст.) та "ХоуХаньшу" ("Історія Пізньої Хань", V ст.), а також ранніх корейських хроніках доби Трицарства (рубіж н. е.— VII ст.).