Береги Індії із заходу, зі сходу і з півдня омиваються Індійським океаном. Аравійським морем та Бенгальською затокою. На півночі країна оточена найбільшим і найвищим у світі гірським хребтом – Гімалаями, які відділяли Індію від інших країн світу.
Природа Індії вражає своєю пишністю і різноманітністю. Уже в стародавні часи на Індію дивились як на країну чудес. У країні багато тропічних лісів, є степи та пустеліУ Гімалайських горах беруть початок дві великі річки Індії – Ганг та Інд, що тече на захід. Цілих два місяці на рік – липень та серпень – в Індії йдуть дощі і річки виходять з берегів. В інший період року дощі бувають рідко. В долинах річок були дуже родючі ґрунти.
Індія розташована близько до екватора, тому більшу частину року тут жарко. Велику територію Індії, особливо долину Гангу, покривали вічнозелені тропічні ліси – джунглі. В джунглях водилося безліч комах, укуси деяких з них були смертельними.
Для ведичної доби основним джерелом є письмові, літературні пам’ятки - Веди. Пам’ятки матеріальної культури, що відносяться до цієї доби, досить бідні, скудні і тому є лише додатковим джерелом.
Пам’ятки ведичної літератури поділяються на три види. Перший вид складають 4 збірки. Найбільш давньою і найважливішою в історико-культурному відношенні є Рігведа, що являє собою збірку релігійних гімнів, присвячених різним богам. Друга збірка - Самаведа створена у більш пізній час і представляє собою збірку гімнів розташованих згідно мелодій, на яких вони співались. Третя збірка -Яджурведа містить гімни і жертовні формули, а також пояснення цих жертвоприношень. Четвертий, найбільш пізній збірник - Атхарваведа є збірником заклинань. Але особливо багатий матеріал дають веди для вивчення релггії, міфології, поезії цієї доби.
Другий вид пам’яток ведичної літератури представлений Брахманами - прозовими текстами, що містять легенди і судження відносно походження і важливості різних жертвоприношень.
Третій вид пам’яток - Араньякі та Упанішади містять релігійно-філософські міркування і були створені у пізню ведичну добу. По культурі Індії від середини I тис. до Р.Х. ми маємо значно більше письмових джерел, ніж за попередні епохи.
Для ведичної доби основним джерелом є письмові, літературні пам’ятки - Веди. Пам’ятки матеріальної культури, що відносяться до цієї доби, досить бідні, скудні і тому є лише додатковим джерелом.
Пам’ятки ведичної літератури поділяються на три види. Перший вид складають 4 збірки. Найбільш давньою і найважливішою в історико-культурному відношенні є Рігведа, що являє собою збірку релігійних гімнів, присвячених різним богам. Друга збірка - Самаведа створена у більш пізній час і представляє собою збірку гімнів розташованих згідно мелодій, на яких вони співались. Третя збірка -Яджурведа містить гімни і жертовні формули, а також пояснення цих жертвоприношень. Четвертий, найбільш пізній збірник - Атхарваведа є збірником заклинань. Але особливо багатий матеріал дають веди для вивчення релггії, міфології, поезії цієї доби.
Другий вид пам’яток ведичної літератури представлений Брахманами - прозовими текстами, що містять легенди і судження відносно походження і важливості різних жертвоприношень.
Третій вид пам’яток - Араньякі та Упанішади містять релігійно-філософські міркування і були створені у пізню ведичну добу.
По культурі Індії від середини I тис. до Р.Х. ми маємо значно більше письмових джерел, ніж за попередні епохи.
Для ведичної доби основним джерелом є письмові, літературні пам’ятки - Веди. Пам’ятки матеріальної культури, що відносяться до цієї доби, досить бідні, скудні і тому є лише додатковим джерелом.
Пам’ятки ведичної літератури поділяються на три види. Перший вид складають 4 збірки. Найбільш давньою і найважливішою в історико-культурному відношенні є Рігведа, що являє собою збірку релігійних гімнів, присвячених різним богам. Друга збірка - Самаведа створена у більш пізній час і представляє собою збірку гімнів розташованих згідно мелодій, на яких вони співались. Третя збірка -Яджурведа містить гімни і жертовні формули, а також пояснення цих жертвоприношень. Четвертий, найбільш пізній збірник - Атхарваведа є збірником заклинань. Але особливо багатий матеріал дають веди для вивчення релггії, міфології, поезії цієї доби.
Другий вид пам’яток ведичної літератури представлений Брахманами - прозовими текстами, що містять легенди і судження відносно походження і важливості різних жертвоприношень.
Третій вид пам’яток - Араньякі та Упанішади містять релігійно-філософські міркування і були створені у пізню ведичну добу.
По культурі Індії від середини I тис. до Р.Х. ми маємо значно більше письмових джерел, ніж за попередні епохи.
Наступну групу найважливіших джерел представляють. давньоіндійські епічні твори, перш за все поеми "Махабхарата" і "Рамаяна", створені між VІ і ІІ ст. до Р.Х. та Пурани - "давні сказання".
Третя група джерел представлена найдавнішими пам’ятками буддійської літератури - найбільш старими частинами буддійського канону. Бвсіди і проповіді Будди також називається сутрами і найдавніші з них почали створюватись ще за життя Будди, який жив у 623-544 рр. до Р.Х.
Четверту групу джерел складають найдавніші пам’ятки джайністськрї літератури - одного з релігійних течій в Індії, що виник у Північній Індії на рубежі VІ-V ст. до Р.Х. і виступив проти брахманізму.
Важливою групою джерел є давні збірники звичаєвого права -Дхармашастра, що відносяться до кінця I тис. до Р.Х. і виразно характеризують систему каст. Особливо широку популярність отримав эбірник законів Ману. Створення якого приписується Ману - легендарному прабатькові людей, свладений у ІІІ ст. до Р.Х. - ІІІ ст. н.е.
