ВСТУП
1.Сучасна українська літературна мова як предмет наукового вивчення і навчальна дисципліна у вищих закладах; основний зміст і завдання курсу; зв’язок наукового курсу зі шкільним.
2.Українська літературна мова – державна мова українського народу, одна з форм його національної культури.
3.Місце української мови серед інших слов’янських мов.
4.Походження української мови.
5.Роль південно-східного наріччя у формуванні сучасної української літературної мови.
6.Писемна й усна форми сучасної української літературної мови.
7.Функціональні стилі літературної мови.
8.Функціонально-стильові різновиди мовлення.
9.Українська літературна мова як унормована, відшліфована форма загальнонародної мови. Поняття про норму літературної мови. Типи норм.
ФОНЕТИКА
1.Предмет і завдання фонетики.
2.Звук та його основні артикуляційно-акустичні ознаки.
3.Різниця між звуком і фонемою.
4.Асиміляція приголосних.
5.Чергування приголосних за місцем і способом творення в сучасній українській літературній мові.
6.Гармонійна асиміляція голосних у сучасній українській літературній мові.
7.Редукція голосних.
8.Дисиміляція приголосних.
9.Спрощення у групах приголосних.
10.Палаталізація приголосних.
11.Лінгвістична інтерпретація акомодації у звуковій системі сучасної української літературної мови.
12.Подовжені приголосні й реалізація в них фонем.
13.Основні типи подовження приголосних в українській мові.
14.Суперсегментні одиниці фонетичної системи мови: словесний наголос та його особливості; фразовий наголос і його різновиди (логічний, емфатичний, синтагматичний, наголос акцентної групи).
15.Суперсегментні одиниці фонетичної системи мови: інтонація, мелодика, пауза в мовленнєвому потоці.
16.Склад як явище фонетичне, фонологічне, історичне, орфографічне.
18.Основні закономірності фонетичного складоподілу та орфографічного переносу в сучасній українській мові.
20.Тип складів.
21.Морфемне членування слова і складоподіл.
ФОНОЛОГІЯ
1. Предмет і завдання фонології.
2. Поняття фонеми в руслі МФШ та ЩФШ.
3. Функції фонеми та особливості їх реалізації.
4. Інваріант (головний вияв) і варіанти фонем.
5. Артикуляційна й акустична характеристика голосних фонем у головних виявах.
6. Варіанти голосних фонем.
7. Артикуляційна й акустична характеристика приголосних фонем у головних виявах.
8. Артикуляційна й акустична характеристика варіантів приголосних фонем.
9. Кореляція приголосних за дзвінкістю/глухістю, твердістю/м’якістю.
МОРФОНОЛОГІЯ
1. Предмет і об’єкт дослідження морфонології.
2. Основні одиниці морфонології.
3. Взаємозв’язок фонеми і морфеми (з історичним поясненням).
4. Чергування о та е з і (з історичним поясненням). Відхилення від чергування о та е з і.
5. Чергування о та е з нульовою фонемою (з історичним поясненням). Відхилення від чергування о та е з нульовою фонемою.
6. Чергування е з о після шиплячих ж, ч, ш, дж та й (з історичним поясненням). Відхилення від чергування е з о після шиплячих ж, ч, ш, дж та й.
7. Чергування голосних у коренях слів як засіб розрізнення семантичних відтінків і граматичних значень.
8. Чергування и з о та е у звукосполученнях ри, ли, ро, ло, ре, ле (з історичним поясненням).
9. Типи історичних чергувань приголосних у дієслівних та прикметникових формах (із поясненням морфонологічних процесів).
10. Чергування приголосних фонем за законом першого та другого перехідного пом’якшення (з історичним коментарем).
11. Зміни приголосних перед суфіксом -ин-.
12. Чергування однієї приголосної фонеми з двома.
13. Типи морфонологічних процесів, що спричинили чергування приголосних г, к, х; ж, ч, ш; з, ц, с (з′, ц′, с′) перед суфіксами -ськ-, -ств-.
ОРФОЕПІЯ
1. Предмет і завдання орфоепії, Орфоепія і культура усного мовлення. Суспільне значення орфоепічних норм. Причини відхилення від орфоепічних норм.
2. Вимова слів іншомовного походження. Евфонічні чергування голосних і приголосних в українській мові.
3. Вимова приголосних в українській мові. Орфоепічний словник української мови: В 2 т. /Уклад.: М.М. Пещак та ін. – К.: Довіра, 2001.
4. Сучасні орфоепічні норми. Вимова голосних. Орфоепічний словник української мови: В 2 т. /Уклад.: М.М. Пещак та ін. – К.: Довіра, 2001.
ГРАФІКА
1. Графіка. Поняття графеми. Український алфавіт. Інші знаки, що використовуються в українському письмі.
ОРФОГРАФІЯ
1.Предмет і завдання орфографії. Принципи української орфографії.
2. Правопис слів іншомовного походження.
3. Правопис географічних назв.
4. Написання складних слів через дефіс (іменників, прикметників, займенників, прислівників).
5. Написання складних слів разом (іменників, прикметників, прислівників, займенників).
6. Співвідношення між буквами та голосними і приголосними фонемами. Позначення фонеми /й/. Фонетичний та семантико-диференціальний принципи українського правопису.
7. Позначення м’якості приголосних на письмі і роздільної вимови в українських та іншомовних словах.
8. Морфологічний (фонематичний) та історичний принцип правопису. Орфографічний словник української мови. – К.: Освіта. – 1999.
ЛЕКСИКОЛОГІЯ
1.Поняття про евфемізми і перифрази як різновиди синонімів. Використання контекстуальних синонімів у різних стилях мови.
2. Наукова лексика. Російсько-український словник наукової термінології.
3. Шляхи і способи засвоєння іншомовних лексем. Старогрецькі й латинські слова в лексиці української мови.
4. Однозначні й багатозначні слова. Пряме й переносне значення слів. Типи переносних значень слів.
5. Омоніми. Типи їх. Розмежування омонімії і полісемії. Пароніми. Стилістичне використання омонімів і паронімів.
6. Предмет і завдання лексикології. Слово і поняття. Узагальнююча роль слова. Типи лексичних значень слів.
7. Склад української лексики з погляду її походження. Споконвічно українська лексика.
8. Склад сучасної лексики щодо її використання. Характеристика специфічно-побутової та виробничо-професійної лексики.
9. Роль соціолінгвістичних чинників у розвитку лексичної системи української літературної мови.
10. Неологізми, їх типи, шляхи і способи виникнення. Особливості вживання неологізмів.
11. Активна і пасивна лексика. Архаїзми, їх типи. Уживання архаїзмів у різних стилях мови.
12. Емоційна лексика.
13.Слова, обмежені територіальним ужитком або соціальним середовищем. Просторічні слова.
14. Суспільно-політична лексика; офіційно-ділова лексика. Канцеляризми та їх місце в мові.
15. Шляхи і способи засвоєння слів українською мовою. Раннє засвоєння з германо-скандинавських і тюркських мов.
16. Синоніми, типи їх, стилістична роль. Словник синонімів української мови: В 2 т. / Упор. А.А. Бурячок та ін. – К.: Наук. думка, 1999-2000.
17. Антоніми, типи їх. Стилістичне використання антонімів.
18. Засвоєння із слов’янських мов. Старослов’янізми в складі лексики української мови, їх фонетичні, морфологічні і семантичні ознаки.
ФРАЗЕОЛОГІЯ
1. Поняття про фразеологію і фразеологізми. Типи фразеологізмів. Охарактеризувати праці Ужченка В.Д. та Авксентьєва Л.Г. з фразеології (підручники, довідники, посібники).
2. Джерела фразеологізмів.
3.Лексико-граматичні зміни фразеологічних одиниць. Багатозначність фразеологізмів. Охарактеризувати праці (підручники, довідники, посібники), написані Ужченком В.Д. для середньої школи.
4. Використання фразеологізмів у різних стилях мови. Охарактеризувати праці (підручники, довідники, посібники) Авксентьєва Л.Г. з фразеології.
5. Розвиток фразеології на сучасному етапі. Найважливіші праці з фразеології української мови.
ЛЕКСИКОГРАФІЯ
1. Предмет і завдання лексикографії. Типи словників.
2. Українська лексикографія XVII-ХІХ ст. Характеристика найважливіших лексикографічних праць цього періоду.
3. Розвиток української лексикографії у ХХ ст. Характеристика найважливіших праць цього періоду.
СПИСОК ЕКЗАМЕНАЦІЙНОЇ
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Брахнов В.М. Явища асиміляції в консонантизмі української мови. – К.: Наук. думка, 1970. – 102 с.
2. Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. – К.: Рад.школа, 1984. – 160 с.
3. Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М.М. Пещак та ін. – К.: Довіра, 2001.
4. Фразеологічний словник української мови. – К.: Наук. думка, 1999.
5. Словник синонімів української мови: В 2 т. / Упор. А.А. Бурячок та ін. – К.: Наук. думка, 1999-2000.
6. Орфографічний словник української мови. – К.: Освіта. – 2005.
