Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель

Землеустрій законодавчо визначається як "сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил" (ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003, ст. 181 ЗК України). Фактично, таке визначення ототожнює землеустрій із регулюванням земельних відносин, тож на наш погляд, воно є надто широким.

На наш погляд, при формулюванні визначення землеустрою потрібно виходити із того, що дане поняття на сьогодні об'єктивно несе певне смислове навантаження, яке обумовлюється законодавчо визначеним змістом землеустрою (ст. 184 ЗК України, конкретизація здійснена у Законі України "Про зeмлeycтpiй^,,), що включає:

а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувачів;

б)розробку загальнодержавної і регіональних програм використання таохорони земель;

в)складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічнихобгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

г)обгрунтування встановлення меж територій з особливимиприродоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

г)складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь іземлекористувач ь та створення нових;

д)складання проектів відведення земельних ділянок;

е)встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

ж)складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економ ічне
обгрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо
охорони земель;

з)розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використаннямта охороною земель;

и)здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання таохорони земель;

і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових,

геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель."

Як бачимо, землеустрій складають насамперед різноманітні технічні заходи, причому до змісту землеустрою включається розробка землевпорядної документації, проте не включається її затвердження. Таким чином, вважаємо, що землеустрій доцільно визначати як сукупність технічних заходів, що включають підготовку, складання, виконання та нагляд за виконанням проектної документації щодо використання, охорони та відтворення земель.

На наш погляд, в межах функції землеустрою можна розглядати також державну землевпорядну експертизу (експертизу землевпорядної документації) - "діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет ЇХ відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи* (ст. І Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації"").

Відповідно до ст.. 26 ЗУ Про землеустрій розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Ліцензування таких робіт передбачене ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності

ПКМ від 14.11.2000 «Про затвердження переліку органів ліцензування» органом ліцензування щодо здійснення землевпорядних робіт визначено Держкомзем України.

Згідно ЗУ «Про захист конституційних прав громадян на землю» встановлена 1) вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);2) виготовленні документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до ст.. 121 ЗКУ. Закон встановлює граничний розмір вартості робіт на рівні 5 та 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виконання робіт з такими розцінками часто є невигідним і навіть збитковим для землевпорядних організацій. В таких умовах положення Закону часто ігноруються всіма землевпорядними організаціями, що здійснюють надання послуг в певній місцевості. Землевпорядні організації практикують затягування землевпорядних робіт, змушуючи замовника до неофіційних доплат. Іншим шляхом обходу положень Закону є стягнення землевпорядними організаціями окремо коштів в оплату за виконання робіт із виготовлення право установлюючи документів, і окремо – за виготовлення проекту відведення, за встановлення меж тощо.