Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

“Донбаський державний педагогічний університет”

Горлівський інститут іноземних мов

 

Факультет слов’янських та германських мов

Кафедра української мови

 

МАТЕРІАЛИ

ДІАЛЕКТОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

 

Студентки

206-б групи

Іванової Марії

 

Горлівка 2013

 

 

Історія населеного пункту

Селище Государів Байрак (Буєрак) є одним з найдавніших поселень у складі міста Горлівки. Воно має цікаву історію походження своєї назви. Триста років тому ця місцевість була безлюдною. Першим поселенцями були старі запорожці, що не могли вже служити. Вони часто оселялися на нових місцях біля витоків річки Лугань. Тієї самої, на якій стоїть Луганськ. Тут, у Горлівці, ця річка бере свій початок і виглядає, як невеликий струмочок. Цю землю вони назвали байраком, тобто яром, вкритим деревами. Саме там вони і жили.

Пізніше, наприкінці ХVІІ ст. Російська держава намагалась добути вихід у море. Цар Петро І почав вести успішні війни на півдні країни. Одного разу він повертався в Росію з невеликим загоном солдатів, йшов донецькими степами. Була спека, всі стомились. Петро І вирішив трохи перепочити, наказав зупинитись. Тоді його загін зупинився на нічліг в яру (байраці, байраке) відтоді до яру і приклеїлася така назва. Зненацька, немов з-під землі, з’явились татари. Відбулась битва.

Вість про государеву перемогу швидко рознеслась по донецьки селах, хуторах та містах. На згадку про видатні події і назвали люди нове поселення Государевим Байраком. Але за офіційними даними воно засноване в 1754 році запорізькими козаками.

На сьогодні кількість мешканців Байрака складає 676 осіб. Байрак поступово занепадає. Це помітно неозброєним оком. Включення до Горлівки не зробило його містом. Це, як колись, селище частково без газопроводу, води і каналізації. Жити тут важко, і молодь тікає, люди похилого віку помирають. У руїнах лежить чи не третина будинків.

На території села розміщена 1 школа (9 класів), 4 магазини. У центрі села розташовувалися пошта, клуб, церква. Селище Байрак – глуха околиця сучасної Горлівки. Тут немає розвалин промислових підприємств і похмурих висоток. Місце це тихе і спокійне, але цікаве воно тим, що є одним з прадавніх поселень на Донецькій землі.

У 1878 р. була побудована залізнична лінія Дебальцеве-Микитівка. Залізниця пройшла поблизу селища Государів Байрак, тому і станцію назвали Государів Байрак. Таким чином, станція Государів Байрак була важливим вантажним пунктом, а з часом її перейменували просто в Байрак.

Територіальне розташування населеного пункту Байрак міста Горлівки дозволяє віднести його до південно-східного наріччя.

Відомості про інформаторів

 

1. Демчукова Лариса Павлівна, 1957 р.н., освіта неповна середня, пенсіонерка.

2. Федоров Микола Степанович, 1954 р.н., освіта неповна середня, пенсіонер.

3. Приліпко Микола Анатолійович, 1989 р.н., освіта повна середня, робітник.

4. Веселова Ірина Михайлівна, 1968 р.н., освіта повна середня, домогосподарка.

5. Тимохін Леонід Петрович, 1944 р.н., освіта неповна середня, пенсіонер.

6. Тимохіна Галина Степанівна, 1947 р.н., освіта неповна середня, пенсіонерка.

7. Чумакова Олександра Іванівна, 1926 р.н., освіта неповна початкова, пенсіонерка.

8. Гусакова Дарія Іванівна, 1922 р.н., освіта початкова, пенсіонерка.

9. Юркіна Валентина Дмитрівна, 1950 р.н., освіта середня, пенсіонерка.

 

Тексти

Історія життя

 

[ну йа род’іл·а́с’ два́ц’ат’ ўторо́го го́да / два́ц’ат’ с’ед’мо́го ма́рта // зову́т’ мене́ дар’йа іва́новна / гусако́ва бул·а́ // ви́йшл·а за́м’іж за ру́д’іч’евого йа́кова // до́ч’ка роди́лас’ у ме́не / н’і́на // вона́ живе́ у к’ікв’ідзе с’іч’ас // а його́ вз’ал·и́ в а́рм’ійу на д’ейств’і́т’ел’ну // і война́ ко́н’чил·ас’ / і його́ не^има́ // і в’ін ко́н’чиўс’а // дес’ на украйі́н’і його́ і захова́л·и там // а ўс’у войну́ тод’і́ бе^измуж’ик’іў / мужик’іў не^и бул·о́ // ўсе́ роби́ли / ўс’у му́ж’ес’ку робо́ту / і с:кос’і́лки скида́ли / і ўбараба́н дава́л·и // мол·от’ілка бул·а // п’іде́мо / дайе́мо снопи́ / ўс’о / си́ли не^има́ // туди́ сн’іп ки́не^иш / на гав / і остано́виц’:а // бага́то д’іл·оў // ўсе спомина́йу шо було́ / а дума́йу / йаш’ч·ей не^и ж’ила // а уже он ск’і́л’ки прожил·а́ // а тод’і′ уже́ у со́рок вос’мо́м году́ степа́н буў прийшо́ў з а́рм’ійі / з войни́ ра́не^итий // у н’о́го ж.і́нка забол’іла і уме́рла / а йа його́ прийн’ал·а́ // у ме́не роди́л·ос’ од йо́го шче тро́йе д’іте́й // йабул·а́ дойа́ркойу / у по́л’і ноч’ува́ли там / а йіхн’а брига́да рабо́тал·а там недале́ко і познако́милис’ зра́зу // ба́т’ко іва́н матв.і́йевич / а ма́ти ната́л’ійа йа́ковлевна // зе́мл’у держа́ли і оброба́тували // кон’а́ка у йіх була́ на ко́н’ах вони́ паха́ли і ўсе́ роби́ли на ко́н’ах // а тод’і́ ста́ли ў колхо́з собира́ц’а і ўсе забра́ли // ма́ти ходи́л·а на робо́ту / йа ста́рша бул·а́ / а шче ме́нш’і бул·и́ / то́н’ка ме́нш’а / ми ўп’іч’ зал’і́зем / зо́л·у ви́бе^ирем / дол’іўку водо́й побри́зкайем / повим’іта́йем / посте́ле^им / в’і́кна пов’ідкрива́йем / шоб ма́ти ўжейак прийдут’ зробо́ти / пове^ич’е́р’айем і л’ага́йе од:иха́т’ // ота́к допомога́ли / скр’і́з’ рушники́ вис’і́ли // а обувка йака́ // л’і́том бос’ако́м // отаки́й чаву́н боршча зва́ре в п’іч’і і до́брий буў // у нас шч’авл’у не^и було́ / а бур’а́к / з бур’ако́м // ма́ти в каду́шку бур’ака́ накри́ше і капу́сту // і з мн’асом / і без мн’аса // до войни́ бул·о́ / йа шче д’евочкойу бул·а́ / ве^иснойу вода́ ўже п’ішла́ по́ла вода́ бул·а / ба́т’ко й ма́ти п’ішли у криволу́ку л·овит’ ри́бу / ой веч’ір уже́ / нима́ ма́те^ир’і / не^има́ ба́т’ка / а тод’і принесли́ бага́то ри́би / м’ішо́к / ў кори́то ви́сипали / а ми тут голо́дн’і / окружи́ли ми йійі́ / рад’і / шчо ўже повеч’е́р’айем / вибира́йе^им са́му мале́н’ку / ма́ти поми́ла / звари́ла / а ми ійї йак галушки́ / а ве^иснойу йісти н’і́чого / ходи́ли отуди́ у куто́к шча́вел’ к’і́нс’кий рва́ли // нарве́м / ма́ти натоўч’е́ / повал’а́ і таки́й до́брий // і галушки́ йа й счас ро́бл’у сама́ // наро́бл’у / таке́ до́бре // а за́т’ірку // при́горшч муки́ і йайце́ ў ч’а́шку тод’і́ йе́сл’і йе од’:е́л’но / а йак не^има́ / то молоч’ко́м побри́зкайу / а лу́ч:е йайце́ / і тру ў ч’а́шк’е / йе́с’л’і комо́ч’ек / роз^стира́йу шче / а тод’і́ ўки́неш // така́ до́бра // а на́ч’инку // звар’у́ пупо́к / пе^ич’о́нку / р’і́жу м’і́лен’ко / і ў муку́ / молоч’ка туда́ / йайце́ / со́ди / со́ли і д’е́лайу йаку́ хо́ч’еш / так’і кусо́чки / шоб вона́ ж бистр’ей звари́лас’ / там ўс’і л’у́бл’ат’ таку́ на́ч’инку / така́ харо́ша // а йак пра́зник / ўс’і на гул’а́нку // бул·о ка́жут’ / ход’іт’ до гусака́ на пра́зник / та тоди́ не пили́ ота́к йак с’ійч’а́с пи́ут’ // ма́ти ўс’ігда́ собира́ла пра́зник і тр’і́йц’у // і отак наш пра́зник п’ідхо́де // раз^с ба́т’ко ви́рив по́гр’іб / а шче не^и накри́в / а пра́зник // а ма́ти ўже намоч’і́ла гру́ш’і ў каду́шку // ў саду́ були́ в йіх так’і кру́гл’і / ў н’іко́го шче не^и бул·о́ / а в йіх були́ / ба́т’ко посади́в // так вони́ ўс’і пос’іда́ли круго́м по́гр’іба / но́ги попуска́ли / випива́йут’ / а гру́ш’і достайу́т’ і заку́с’уйут’ // ўс’і сп’іву́ч’і бул·и // а п’існ’і́ карту́шки так’і // бага́то п’існ’і́в сп’іва́ли / було́ з робо́ти йі́дем / з^спланта́ц’ійі ісп’іва́йе^имо / скоти́ўс’а м’і́с’ац’ із:а хма́ри та й ти́хо доли́ну освіти́в / а ўт’ій доли́н’і йес’т’ хати́на / там ти́хо л·а́мпоч’ка гори́т’ / там ма́ти до́чку вговор’а́ла / дочка́ запл·а́кала сиди́т’ / ой до́н’а / ти мойа́ до́н’а / не дожижа́й коза́ка збо́йу / його́ даўно́ уже не^има́ / бага́то хл·опц’ів пове^ирта́лос’ / бага́то де́кого нема́ // а до́н’а ка́же / не п’іду йа за старо́го / стари́й не^и па́роч’ка мен’і́ // а тод’і́ ўже на дру́гий ве́ч’ір д’іўка ч’іпл’ала рушники́ / хот’ і дава́ла кл’а́т^дву шо не^и п’іде́ / а сама́ ч’іпл’а́ла рушники́ / хот’ і за старо́го / того́ шчо ўже йіх мол·оде́н’ких не^има́ // так і йа п’ішла́ за старо́го / в’ін зс’ід’мо́го го́да а йа і два́ц’ат’ ўторо́го // у с’е́мд’ес’ат’ п’а́том году́ ўмер // в’ін тод’і́ гор’у́ч’ейе вози́ў // був си́л’ний чол·ов’ік // боч’ки сам п’ідн’імав // держа́ла коро́ву // ўс’ім же д’іўча́там по коро́в’і дала́ і ко́л’к’е коро́ву // ко́л’ка п’ішо́в ўже в’ід ме́н / уже його́ не^и було́ // проси́ла / не ходи́ / кол’ка // шо ж йа оста́нус’ одна́ // ну / с’в’е́тка нала́дила / п’ішли́ / н’чо́го не вз’али // ну / йа ж тод’і́ йім коро́ву о^ад:ала́ вико́хала сама́ // ви́кохала на́д’к’е / вал’к’е і н’інк’е / шоб йа не^и до́ўжна була́ // ма́те^ир’і не^има́ ўс’ер’о́жк’і / в’ін оста́ўс’а ўп’іўтора́ го́да / а тод’і́ в’ін у ме́не був // а йа кажу́ / ва́л’а / забира́й ти його́ до се́бе // так вона́ його́ забра́ла / ви́кохала // т’і́л’ки ў про́шлий год с’уди прийшо́в / а то все ў не́йі / і с’іч’ас хо́де туди́ йісти // коли́ коро́ву держа́ла / то ўсе бул·о́ / а сч’ас ку́ри ті́л’ки // от ал·о́на / ўну́чка / ўмоскву́ йі́хала до бра́та свого́ / свого́ ўну́ка / так йа кур’іцу заруба́ла / карто́шки передала́ // тут сус’і́д наш / у н’о́го ж’і́нка ўме́рла / шче со́рок дн’іў не^има́ / пита́йе / т’о́т’а да́ша / йак ви там? // а йа кажу́ / йа н’іко́ли не^ибу́ду ўм’ірат’ / н’іко́ли не ўмру // та йака́ там ска́зка? // ўсе робо́та та робо́та / і ўсе // напеч’у́ крендел’ів ўрос:іол’і / а тод’і́ ў п’іч’і́ пекла́ // так’і харо́ш’і // напеч’у / та на вер’оўку пов’і́с’у ко́ло в’ікна́ // по́ки з робо́ти прийду́ / вони́ ўс’і йіх і пойід’а́т’ / ото і харошо́ бул·о // напекла́ йа ч’оти́ри сковороди́ хл’іба / а він таки́й ўда́ўс’а на сла́ву // т’і́сто зам’ішували ў катру́л’ах // а дро́ж’:і тод’і не купува́ли / свойі́ вари́ли // затре́м дро́ж’:і / вони́ посо́хнут’ / тод’і замо́чим / розотре́м // опа́ру д’ілали // коли́ хл’іб хо́ч’у пекти́ / с’ого́дн’і д’ела́йу опа́ру // закипи́т’ вода́ / тро́ш’ки пар з’і́йде / ў не́йі засипа́йу муку́ / пом’іша́йу / заку́тайу / а дро́ж’:і мо́кнут’ // тод’і́ ц’і дро́ж’:і ки́дайу ў к’і́сто / і воно́ п’ідхо́де на опа́р’і // от хл’іб харо́ший і паху́чий // тод’і гул’а́нка така́ бул·а́ / шо йес’т’ / неси / не купува́ли н’і колбасу́ / н’і си́ра / а тод’і ўсе свойе́ / і бур’а́к вари́ли / і карто́шку / хто шо / і капу́ста / ки́сла / пел’у́стка // пи́л·и самого́н з жи́тной муки́ // бул·о́ ма́ти закол·о́те // как то́ но́ч:у просну́лас’ / а вона́ ва́рит’ // отаке́ кори́то дере^ивйа́не / а ў кори́т’і труба́ прове́дена / а тут стойі́т’ чаву́н / зве́рху ш’е горшо́к з д’і́ркойу / а ў т’ій д’і́рк’е ўста́влена тр’а́почка // так воно́ по д’ірочк’е б’іжи́т’ // на па́ску ма́ти па́ску пече́ об’азате́л’но // лу́ком йа́йц’а кра́сили // на ма́сл’ану бл’інц’і́ йі́ли // ш’ч’едрува́ли ходи́ли // мойі женихи́ були́ до ко́го йа захо́дила // а в мар’ійі був брат хве́д’ка // ход’і́т’ до хл·о́пц’ів ш’ч’едрува́т’ // прихо́дим до в’ікна́ // вам зашч’едрува́т’? // фе́д’ка гука́ / зашч’едруйте! / зашч’едрува́ли // а шчо вам дава́т’? / а шчо́ йе / те дава́й // гарбу́з бу́дете бра́т’? / та дава́й і гарбуза́ // вони́ засм’ійа́лис’ і не^и ви́несли і грабуза́ // на́д’ка купува́ла помидо́ри о́с’ін’:у / п’і́зно уже́ // так так’і харо́ш’і / мн’ак’і і пр’амо свойі́ помидо́ри / дома́шн’і // а вона́ і спра́шуйе / де це ви йіх так’і́ ви́ростили / шо не попо́ртилис’? // а вона́ ка́же / да ви небо́с’ по́лете шоб бул·о́ чи́сто чи́сто / а у нас / подив’і́ц:а ў како́м бур’йан’і́ // і йа не^и ста́ла пол·о́т’ // тод’і́ йі́ли з одн’ійе́йі ч’ашки // в одну́ ч’а́шку наси́пл’ат’ і ўс’і йі́ли л·о́шками // л·опато́к набйе́мо / така́ трава́ росте́ / так ми насобира́йе^имо / ма́ти ка́ш’і зва́рит’ / ки́сл·ого мол·ока́ туди́ // мол·ока́ бага́то бул·о́ / наква́сит’ / і ми ту ка́шу з^с ки́сл·ми мол́око́м йімо́ // і тод’і́ бол’е́зн’ей таки́х не^ибул·о // а с’іча́с т’і́ки зна шос’ прикл’уча́йе^иц’:а //]