Розвиток глобального партнерства

Уроки балканських операцій та глобальний характер сучасного театру оперативних дій вказують на те, що співпрацю між ЄС та НАТО необхідно підняти на новий рівень.

Усвідомлюючи, що після 11 вересня 2001 року рівень глобалізації міжнародної безпеки зростає, Альянс став на незворотний шлях проведення операцій у масштабах, що більше не обмежуються євроатлантичною зоною відповідальності НАТО, як це було раніше. Взявши під своє керівництво операцію Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) в Афганістані, Альянс відкрив двері для політичного діалогу, консультацій та партнерства з впливовими країнами, що розташовані далеко за межами євроатлантичного регіону, зокрема Австралією, Новою Зеландією та Пакистаном.

Роль Європейського Союзу як міжнародного гравця також стає дедалі помітнішою. Організація бере участь у врегулюванні військових та цивільних конфліктів, у реформуванні структур безпеки, забезпеченні верховенства права, сприянні контролю кордонів як з безпосередньо сусідніми, так і з більш віддаленими від ЄС країнами. Географія діяльності ЄС включає не лише Балкани, Кавказ, Східну Європу, Середземномор’я та Близький Схід, а й досить віддалені країни, такі як Демократична Республіка Конго (ДРК) та Індонезія. Коли в середині 2006 року у ДРК було розгорнуто сили під проводом Європейського Союзу, стало очевидним, що регіон Африки на південь від Сахари стане одним із нових пріоритетів ЄС у сфері безпеки та зовнішньої діяльності.

Розвиток партнерства на глобальному рівні сприятиме формуванню культури співпраці у галузі безпеки між Альянсом та іншими гравцями, подоланню непорозумінь та помилкових уявлень, а також поліпшенню розуміння регіональних умов та особливостей, що дуже важливо для розробки ефективних шляхів розв’язання сучасних та потенційних проблем безпеки. З огляду на дедалі ширшу оперативну співпрацю з географічно віддаленими глобальними партнерами, співробітництво НАТО – ЄС має стати основою міцного євроатлантичного співтовариства.

Проте деякі недавні події часом нагадували “конкурс краси” між двома організаціями. Наприклад, у випадку підтримки операції в Дарфурі, коли співробітництво між НАТО та ЄС відбувалося без застосування механізмів, які можна було використати на основі угоди Берлін плюс. Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер слушно наголосив, що необхідно покласти край подібного роду конкуренції між двома організаціями. Натомість варто забезпечити постійний діалог з питань гармонізації оборонних реформ та співробітництва у галузі перспективного планування, розвитку військових сил та засобів, а також створення гнучких структур комунікації.

У багатьох галузях своєї діяльності НАТО та Європейський Союз мають подібні завдання. Одним із таких прикладів є ситуація у Косові, врегулювання якої вимагає взаємодоповнюючих політичних підходів і створення нових механізмів співробітництва. Згідно з планом спеціального представника ООН Марті Ахтісаарі на зміну Організації Об’єднаних Націй міжнародну присутність у Косові має забезпечити Європейський Союз; сили КФОР, що нині займаються питаннями миру й стабільності під проводом НАТО, можуть бути переведені під егіду ЄС, а Міжнародний цивільний представник (МЦП) Європейського Союзу відповідатиме за реалізацію угоди щодо остаточного статусу Косова.

Виконання нової цивільної місії, що діятиме в межах ЄПБО, відкриє перед Європейським Союзом додаткові можливості для забезпечення верховенства права. Управління Косовим, яке де факто є державою, стане важливим випробуванням спроможності ЄС щодо цивільного врегулювання кризових ситуацій. Результат значною мірою залежатиме від обсягу мандата, що буде закріплений майбутньою резолюцією Ради Безпеки ООН, а також від зобов’язань, які візьмуть на себе країни ЄС.

Ще одна перспективна галузь співпраці НАТО – ЄС на Балканах може з’явитися за умови, що коло питань, які розглядаються на засіданнях міністрів оборони країн Південно-Східної Європи, буде розширене і включатиме планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру, а також якщо перед міністрами внутрішніх справ буде поставлено завдання створити форум для засідань міністрів внутрішньої оборони країн Південно-Східної Європи (МВОПСЄ).

Об’єднання нового форуму з Регіональним центром боротьби з транскордонною злочинністю, який діє у Бухаресті в межах Ініціативи співпраці для Південно-Східної Європи, дозволило б створити організаційну контактну ланку для реалізації скоординованої стратегії НАТО – ЄС на західних Балканах. На додаток така структура могла б застосовуватись для боротьби з контрабандою наркотиками, стрілецькою зброєю та легкими озброєннями, а також з контрабандою людьми.