Встановлення нижнього рівня ціни

Нижній рівень ціни - мінімальна ціна, встановлена урядом, яка перевищує ціну рівноваги, і зазвичай застосовується у тих випадках, коли вільне функціонування ринкової системи не здатне забезпечити достатній рівень доходів певним групам продавців ресурсів чи виробників. Найбільш відомим прикладом встановлення урядом нижнього рівня цін – законодавство про мінімум заробітної плати, а також підтримка цін на сільськогосподарську продукцію. Припустимо, що поточна ринкова ціна на курятину становить 12 грн. за кг, яка не покриває витрати фермерів. Уряд приймає рішення надати їм допомогу, законодавчо встановивши ціну на рівні 13 грн. за кг. За будь-якої ціни, яка перевищує ціну рівноваги, обсяг пропозиції виявиться більшим за обсяг попиту на продукцію, тобто, виникне стійкий надлишок пропозиції. Фермери будуть прагнути пропонувати на ринок більше продукції, ніж та її кількість, яку захочуть придбати покупці за мінімальними цінами. Розміри цього надлишку будуть пропорційні еластичності попиту і пропозиції. Чим вища еластичність, тим більше надлишок.

Мал. 9 Вплив на ринкову рівновагу встановлення нижнього рівня цін.

Так, як і у випадку із верхнім рівнем цін можливість вільного ринку до нормування буде паралізована запровадженням регульованої ціни. На малюнку 9 ілюструється ефект нижнього рівня цін. Нехай S і D – криві пропозиції і попиту на кукурудзу. Очевидно, рівноважна ціна дорівнюватиме Р (12 грн.), а рівноважна кількість – Q. Якщо уряд встановить підтримувану ціну Р (13 грн.), фермери намагатимуться довести виробництво до Q_S, а споживачі куплять лише Q_D.

При цьому в розпорядженні уряду є два підходу до розв'язання цієї проблеми. По-перше, воно може ввести в дію конкретні програми обмеження виробництва чи стимулювання попиту (наприклад, вивчити нові можливості використання цих сільськогосподарських продуктів), з метою, скорочення розриву між ціною рівноваги і мінімальної ціною, а отже, і величину надлишку. Якщо ці зусилля виявляються не цілком успішними, уряд має закупити зайву продукцію (тим самим, субсидуючи фермерів) і закласти її на зберігання, або якось інакше розпорядитися нею. Таким чином, верхні, і нижні рівні цін позбавляють механізм вільної ринкової взаємодії попиту і пропозиції властиву йому здатність встановлювати відповідність між рішеннями виробників про поставки і рішеннями покупців про купівлю товару. Ціни які вільно встановлюються автоматично нормують продукт для покупців, регульовані ціни цього не роблять. Відповідно, уряду доводиться брати на себе вирішення проблеми нормування, встановлення верхнього рівня цін, а також проблем закупівлі чи знищення надлишків, що виникають внаслідок запровадження мінімальних цін. Державне регулювання цін має суперечливі наслідки. Пропоновані вигоди від запровадження верхніх і нижніх рівнів цін для споживачів і виробників окремо слід зіставляти з втратами, які виникають у зв'язку з цим дефіцитом і товарним надлишком.