Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) — ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.
Функціонуванню і взаємодії факторів виробництва передає їхнє поєднання.
Процес виробництва передбачає об'єднання людей певним чином між собою та звідповідними речовими факторами виробництва. Характер і спосіб поєднання факторів виробництва - це однопорядкові, але нетотожні категорії. У характері поєднання факторів виробництва відображається сукупність важливих соціально-економічних відносин, а у способі поєднання - конкретно-історична комбінація засобів виробництва та робочої сили, порядок їх застосування,тобто особливості продуктивних сил.
У характері відбивається соціально-економічне, а у способі --організаційно-трудове поєднання факторів виробництва. Першому відповідають економічні відносини (виробництво, розподіл, обмін, споживання), в основі яких знаходяться відносини власності або майнові; другому - організаційно-трудові відносини (спеціалізації, кооперації, наукової організації праці,управління стандартами, якістю тощо), які походять з відносин організації безпосереднього використання факторів виробництва як елементів продуктивних сил.
Серед проблем, які виникають у процесі поєднання факторів виробництва,виділяють такі:
- забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповідності;
- формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;
- забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;
- досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко-технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;
- пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничій процес;
- створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання і використання фактора виробництва, за якого б досягався найбільший результат при найменших витратах.
Кількісною характеристикою здатності заміщення чинників виробництва є гранична норма технологічного заміщення (MRTS).
При заміщенні капіталу працею, MRTSLKпоказує обсяг капіталу, який може бути заміщений однією додатковою одиницею праці при збереженні постійного обсягу випуску.
,
де MP L – граничний продукт праці;
MP K – граничний продукт капіталу.
Граничний продукт праці (MPL) показує, як змінюється обсяг випуску із збільшенням використання праці на одну одиницю.
Граничний продукт капіталу (MPK) показує, як змінюється обсяг випуску з збільшенням використання капіталу на одну одиницю.
При заміщенні праці капіталом MRTSKLпоказує обсяг праці, який може бути заміщений однієї додатковою одиницею капіталу при збереженні постійного обсягу випуску.
Зі збільшенням застосування капіталу, MP K скорочується, і це зменшує чисельник рівняння, а MP L має тенденцію до зростання, що збільшує знаменник рівняння. Обидва цих ефекти призводять до того, що MRTSKLзменшується у міру заміщення праці капіталом.
Процес трансформації ресурсів (L, K, M) в готову продукцію характеризується показниками сукупного і середнього продуктів.
Якщо фактори виробництва, крім одного (L) є постійними, то сукупний продукт змінного чинника виробництва (TP L) визначається як обсяг випуску продукції при певному використанні праці (L) і постійних обсягах решти факторів.
TP K – сукупний продукт капіталу.
Середній продукт змінного фактора виробництва (праці – AP L, капіталу – AP K) – це відношення сукупного продукту змінного фактора, обсягу фактора, що забезпечує обсяг випуску.
Ці показники називаються також продуктивністю праці і продуктивністю капіталу. Якщо побудувати графік реакції випуску продукції на зміну одного змінного фактора – праці (L) то буде очевидно, що, починаючи з певного моменту, збільшення кількості робочих не призводить до збільшення випуску на одного додаткового робочого, оскільки інші фактори – робочий простір, устаткування постійні.
