Залежно від того, на якій стадії готовності продукція передається франчайзером для франчайзі з метою подальшої її реалізації, виділяють такі три види франчайзингу:
1) товарний (інші назви – торговий, збутовий);
2) виробничий (промисловий);
3) діловий (бізнес-формат).
Залежно від кількості підприємств, якими володіє один франчайзі, виокремлюють такі види франчайзингу:
– одноелементний;
– багатоелементний;
– комбінаційний.
За ознакою наявності та ролі посередників між франчайзером і франчайзі виокремлено такі два види франчайзингу:
1) прямий;
2) непрямий.
До непрямого франчайзингу належать такі підвиди:
– регіональний франчайзинг;
– субфранчайзинг.
Види франчайзингу за ознакою місця знаходження та резидентства суб'єктів франчайзингових відносин:
– внутрішній;
– національний;
– міжнародний.
Види франчайзингу за ознакою права франчайзі займатися іншими видами діяльності, окрім визначених угодою франчайзингу:
1) обмежувальний;
2) частково обмежувальний;
3) необмежувальний.
У готельно-ресторанному бізнесі України функціонують підприємства з різним майновим статусом:
- державні (муніципальні) підприємства - створені за рахунок бюджетних коштів (загальнодержавна власність);
- унітарні підприємства - підприємства, не наділені правом щодо власності на майно, надане власником;
- повні товариства - створюється за рахунок вкладів учасників на основі угоди про повну солідарну відповідальність;
- товариства з обмеженою відповідальністю - створюється за рахунок вкладів учасників на основі угоди про обмежену фінансову відповідальність;
- довірчі товариства - товариства, до яких приєдналися члени-вкладники, що несуть фінансову відповідальність в межах своєї частки вкладеного капіталу;
- акціонерні товариства відкритого типу - майно товариств формується за рахунок продажу шляхом відкритої підписки акцій, володіння якими визначає право щодо управління й отримання прибутку;
- акціонерні товариства закритого типу - майно товариств формується за рахунок продажу акцій у формі закритої підписки серед членів товариства;
- змішані акціонерні товариства - товариства, частиною акцій яких володіє держава;
- приватні підприємства - створюються за рахунок коштів громадян і передбачають індивідуальну відповідальність з наданням права найму робочої сили;
- індивідуальні підприємства - засновані на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці;
- сімейні підприємства - засновуються на власності й праці громадян, що є членами однієї родини;
- негласні товариства - створюються на базі приватного підприємства за рахунок вкладів фізичних осіб (партнерів);
- спільні підприємства - підприємства, які створені за участю українських та іноземних юридичних осіб. Вони мають право мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчимидокументами.
Поряд із зазначеними формами в готельно-ресторанному бізнесі можливе впровадження більш ефективних організаційних форм, які добре зарекомендували себе у світовій практиці функціонування малого і середнього бізнесу. Серед найпоширеніших підприємств, з якими вітчизняним підприємствам готельно-ресторанного бізнесу доводиться співпрацювати на міжнародному рівні, є такі організаційні об'єднання:
- концерни - статутні об'єднання підприємств на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;
- консорціуми - статутні об'єднання промислового й банківського капіталу, які співпрацюють заради досягнення загальної мети;
- холдинг-компанії - об'єднання підприємств, більша частина акцій яких (понад 50%) належить спільному фонду;
- конгломерати - материнська фірма з кількома філіалами;
- венчурні підприємства - договірні об'єднання підприємств і приватних осіб, створені на період виконання певних проектів;
- офф-шорні компанії - компанії з реєстрацією юридичної адреси в країні з податковими пільгами та сферою діяльності за її межами;
- кооперативні об'єднання -- добровільні об'єднання фізичних осіб задля досягнення загальної мети;
- публічні компанії - об'єднання підприємств як юридичних осіб з відокремленим майном, які є державними органами;
- асоціації, союзи - добровільні об'єднання підприємств і приватних осіб;
- картелі - форма об'єднання підприємств на основі угод, які регламентують ціни, обсяг виробництва, умови найму робочої сили, межі ринків збуту;
- синдикати - об'єднання підприємств у формі картеля з централізацією функції щодо реалізації продукції (послуг) і придбання сировини. Учасники синдикату мають виробничу й фінансову самостійність, але втрачають комерційну;
- трести - об'єднання підприємств навколо одного центру управління виробничою й комерційною діяльністю, під контролем одного власника (юридичної особи).
Однією із найспецифічніших ознак організації є її зв'язок із зовнішнім середовищем, яке може бути представлене різними угрупованнями. Саме тому менеджери готельно-ресторанного бізнесу повинні орієнтуватись у правових формах організацій та їх різновидами у світовому співтоваристві.
Наиболее известны в гостиничном бизнесе франчайзинговые сети Choice Hotels, Days Inns, Holiday Inns, гостиницы Sheraton и Hilton, в ресторанном бизнесе — McDonald's, Burger King, Kentucky FriedChicken, Pizza Hut и T.G. I. Friday's. Они отвечают за переход ресторанного бизнеса от индивидуальных операторов к мультиединицам. У ресторанов, работающих по системе франчайзинга, в 1991 г. объем продаж составил $79 млрд., или более половины объема продаж всех ресторанов, благодаря разветвленной сети, включающей 106000 филиалов.
24. Охарактеризуйте зміст договору франшизи. Які додаткові послуги получає покупець франшизи від її продавця і як формується ціна франшизи?
Франчайзер підписує франчайзинговий договір з багатьма франчайзі, тому було б незручно кожного разу міняти якісь пункти щодо запиту окремого франчайзі. Франчайзер повинен насамперед підготувати типовий (стандартний, єдиний для всіх) договір франчайзингу так, щоб у франчайзі не виникало сумнівів і бажання змінити його.
Успішна франчайзингова структура складається з чотирьохстороннього партнерства між франчайзером, франчайзі, іншими франчайзі в системі і споживачем. Ці відносини повинні бути детально викладені в договорі та мають захищати права всіх сторін. Договір повинен містити механізм, завдяки якому франчайзер може контролювати стандарти серед франчайзі. Франчайзинговий договір, по суті, має справу з трьома фазами або етапами розвитку взаємин між франчайзером і франчайзі.
Перша фаза. Перший етап взаємин - це період, коли франчайзер знайшов франчайзі, і договір франчайзингу підписаний і починає діяти. В цей час франчайзі проходить навчання, знаходить відповідне місце розташування, займається його облаштуванням і починає вести свої справи.
Друга фаза. Це етап, протягом якого працює франчайзингове підприємство. Якщо франчайзі та франчайзеру вдається успішно пройти цей етап, то їхні взаємини можуть продовжуватися практично нескінченно.
Третя фаза. Тут відбувається закінчення взаємин між франчайзером і франчайзі з різних причин: одна зі сторін порушила положення договору, смерть франчайзі та ін.
Велика кількість договорів франчайзингу зумовлюють ліцензію, за якою франчайзі може користуватися ноу-хау, торговим знаком і бізнес — системою франчайзера.
Частина договорів франчайзингу передбачає наявність первинного внеску за купівлю франшизи. Ця первинна плата покриває витрати франчайзера, пов'язані з навчанням франчайзі та його персоналу, відкриттям його підприємства та інших витрату в цей період.
Договір франчайзингу передбачає також термін, протягом якого він діє. Франчайзі може мати право на продовження договору, якщо під час його дії він не зробив серйозних порушень.
Договір франчайзингу включає положення, які визначають права й обов'язки франчайзера і франчайзі. Ці положення описуються дуже детально і займають велику частину договору.
Існують кілька положень, які також можуть бути включені в договір. Ось деякі з них.
— Повнота договору. Це положення засвідчує те, що договір франчайзингу включає всі домовленості між сторонами і має пріоритет перед усіма раніше досягнутими домовленостями (усними або письмовими) і листуванням.
— Термін дії договору. У договорі франчайзингу повинен бути визначений термін його договору, який є одним із найважливіших параметрів для франчайзі. Зазвичай, франчайзі зацікавлений у максимально тривалому первинному терміні дії договору (щоб дістати можливість окупити свої первинні витрати, пов'язані з купівлею франшизи), тоді як франчайзер, навпаки, — в його нетривалості.
— Територія. Оскільки в більшості випадків покупець франшизи зацікавлений в отриманні ексклюзивного права на розвиток бізнесу на певній території, необхідно чітко визначати межі цієї території.
- Обмеження конкуренції. Договір франчайзингу може передбачати певні обмеження для сторін в цілях запобігання конкуренції між ними, зокрема зобов'язання франчайзера не надавати аналогічних прав на розповсюдження продукції та надання послуг, яким би то не було третім особам у межах тієї самої території і не надавати самому послуги в межах цієї території.
— Платежі за договором. У переговорах про платежі за договором франчайзингу необхідно точно визначити, що покривається первинним внеском. У випадку, якщо франчайзер прагне мінімізувати обсяг своєї участі в первинній організації бізнесу, необхідно наполягати на відповідному зниженні розміру первинного внеску за договором франчайзингу. Договір може також передбачати плату за продовження договору. Безумовно, таке положення невигідне для покупця франшизи і, по суті, нівелює переваги положень про можливість продовження договору на новий термін. Тому покупцеві франшизи слід уникати внесення такого положення до договору франчайзингу.
Договір франчайзингу може передбачати зв'язаність покупця франшизи та здійснювати інші відрахування: відрахування на міжнародну маркетингову діяльність, на систему бронювання, плату за навчання персоналу.
— Мінімальні вимоги. Договори франчайзингу часто встановлюють мінімальні вимоги ефективності, які покупець франшизи повинен забезпечувати за певний період часу, а також право франчайзера відмінити ексклюзивність або розірвати договір, якщо франчайзі не досягає встановлених для нього мінімальних вимог за певний період протягом терміну дії договору. У такій ситуації слід докласти зусилля для відміни або хоч би обмеження цього права франчайзера.
— Постачання. Договір франчайзингу може включати положення, які визначають, як саме франчайзі здійснює постачання. Франчайзі зобов'язаний проводити постачання тільки від схвалених франчайзером постачальників. Якщо франчайзі може купувати тільки у франчайзера, він спочатку повинен бути повідомлений про це. Франчайзер повинен пояснити франчайзі, що він не отримує від цього надприбутків.
— Припинення дії договору. Франчайзинговий договір повинен містити детальний опис припинення взаємин між франчайзером і франчайзі, яке може виникнути в результаті продажу підприємства, припинення договору через серйозне порушення обов'язків однієї зі сторін або через смерть франчайзера чи франчайзі. Будь-яка з цих подій спричиняє серйозні наслідки, тому вони повинні бути детально зазначені в договорі.
— Умови припинення договору. Договір зумовлює умови, за яких франчайзинговий договір може бути припинений. Положення договору про наслідки припинення не менш важливі, ніж положення про саме розірвання договору. Франчайзі повинен припинити використання інтелектуальної власності франчайзера. Договір франчайзингу також часто обмежує колишнього франчайзі у веденні подібного бізнесу на даній території протягом певного часу. Це обмеження, правда, необхідно ретельно опрацювати, щоб ним можна було скористатися.
