Визначення рейтингової оцінки якості активів

Cутність і необхідність банківського нагляду.

Банківський нагляд - цілісний і неперервний моніторинг за дія­льністю банків із метою забезпечення надійності й стійкості окремих банків та банківської системи в цілому.

У широкому розумінні банківський нагляд є системою, яку вико­ристовує держава, щоб гарантувати стабільність фінансової системи країни, її безпеку і здоров'я. Цілі та завдання банківського нагляду в різних країнах подібні.

Умови здійснення банківського нагляду визначаються законами, що регулюють статус центрального банку. Банківський нагляд, за­звичай, є однією з основних функцій центрального банку країни. Одначе, наглядові функції можуть концентруватися не ли­ше в руках центрального банку, а й належати до компетенції інших державних фінансових органів, оскільки зосередження всіх наглядових функцій у сфері грошово-кредитного регулювання в одній установі.

Банківська практика продемонструвала необхідність уніфікації бан­ківського нагляду в різних країнах, що обумовлено взаємозалежністю фінансових ринків. Із метою гармонізації законодавства у 1975 р. було сформовано Базельський комітет під егідою Банку міжнародних розрахунків. У його складі - банківські супервізори з Групи десяти (Бельгія, Велика Британія, Голландія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Швеція, Японія), а також Люксембургу і Швейцарії.

Директиви, розроблені Базельським комітетом, відображені в Базельському конкордаті, що визначає такі основні принципи банківсь­кого нагляду:

- нагляд за закордонними банківськими інститутами належить до загальної відповідальності влади країни, в якій діє і до якої нале­жить банківський інститут;

- жодна закордонна банківська установа не повинна залишатися
поза контролем;

- нагляд за ліквідністю банків покладається на спеціальні конт­ролюючі органи країни їх функціонування;

- контроль за платоспроможністю відділень іноземних банків лежить на країні їх функціонування;

- обмін інформацією повинен сприяти ефективному співробітництву між повноважними органами країн функціонування і належ­ності банківських установ.

У 1987 р. Базельський комітет оприлюднив чільні принципи ефек­тивного банківського нагляду, які стали основою національного бан­ківського законодавства багатьох країн. Повноваження наглядового органу, а також інструменти, що можуть застосовуватися ним, вста­новлюються у законодавчому порядку. Проте наглядовий орган не може виходити за межі, встановлені законом, навіть у разі настання кризи банківської системи. У разі виникнення системних банківських проблем держава повинна брати на себе відповідальність за їх вирі­шення.

Визначення рейтингової оцінки якості активів.

При визначенні рейтингової оцінки якості активів потрібно враховувати такі фактори:

- співвідношення між обсягом нестандартних активів та сукупними активами;

- рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням сформованих резервів під ці активи в сукупних активах;

- дотримання вимог банківського законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (у тому числі нормативів кредитного ризику та інвестування);

- концентрацію за активними операціями щодо одного позичальника/ контрагента або групи пов'язаних позичальників/контрагентів, рівень галузевих концентрацій, концентрацій за країнами тощо;

- обсяг операцій з інсайдерами та ставлення до них керівництва;

- ефективність управління кредитним портфелем і портфелем цінних паперів з точки зору стратегій, положень, процедур та систем контролю;

- претензійно-позовну роботу;

- рівень резервів на покриття можливих збитків за активними операціями (порівняно з нестандартними активами), правильність їх розрахунків і повноту формування;

- якість, обсяги, тенденції та управління іншими активами, у тому числі кошти в інших банках, дебіторська заборгованість, вкладення в основні засоби та нематеріальні активи тощо.