Пояснення сторін договору найму як засіб доказування та їх відображення у нотаріальних актах

Предмет договору найму, оренди державного та комунального майна.

Предмет договору найму, оренди державного та комунального майна: - цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс. - грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту, визначаються Кабінетом Міністрів України; - нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; - майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); - захисні споруди цивільного захисту із збереженням їх цільового призначення, крім зазначених у частині другій цієї статті. Нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в
суборенду.

 

Пояснення сторін договору найму як засіб доказування та їх відображення у нотаріальних актах.

Пояснення заявників, заінтересованих осіб та їх представників є засобом доказування в нотаріальному процесі. Пояснення заявників, заінтересованих осіб та їх представників – це перший, базовий доказ з яким ознайомлюється нотаріус.

При характеристиці пояснень заінтересованих у вчиненні нотаріальної дії осіб необхідно зазначити, що законодавство в деяких випадках прямо передбачає можливість використання нотаріусом пояснень осіб для встановлення певних фактів. Так ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що нотаріально посвідчу вальні правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею. У цьому випадку саме пояснення заявника підтверджують необхідні для правильного вчинення нотаріальної дії обставини.

Під час співбесіди з особою нотаріус повинен встановити, чи усвідомлює та значення своїх дій, чи може керувати ними. Звичайно, що ці факти нотаріус встановлює з різного роду висловлювань заявника, які майже ніколи не набувають форми письмових. Якщо нотаріус буде відмовляти у вчиненні нотаріальної дії через не усвідомлення особою наслідків своїх дій, у нього виникне проблема фіксації цих показань.

Виокремлення пояснень заінтересованих у вчиненні нотаріальної дії осіб (орендодавець, орендар) як самостійного засобу доказування у нотаріальному процесі потребує обов’язкового з’ясування питання про межі можливого застосування пояснень осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, для підтвердження обставин нотаріальної справи. Пояснення осіб можуть та повинні використовуватись там, де обставини справи, які потребують встановлення, за своїм характером не можуть бути підтверджені іншими, насамперед письмовими доказами.

1. Пояснення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, можуть використовуватися для підтвердження особою фактів, які згідно з законодавством повинні, але не можуть бути безпосередньо сприйняті нотаріусом (особа підписує документи не в присутності нотаріуса…)

2. Для підтвердження фактів виконання особами, які звернулися до нотаріуса, окремих вимог законодавства щодо повідомлення одна одної про визначені законодавством обставини. Так, згідно з ч. 2 ст. 769 ЦПК України при укладенні договору найму наймодавець зобов’язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається в найм. Відтак, нотаріус при посвідченні договору найму повинен переконатися в тому, що наймодавець виконав визначений ст. 769 ЦПК обов’язок. Зазначене здійснюється саме за допомогою надання наймодавцем пояснень або ж щодо наявності прав третіх осіб на майно, що передається в оренду, або ж щодо відсутності таких прав третіх осіб. Ці пояснення, як правило, фіксуються у тексті самого договору оренди.

3. Прийнятним і необхідним є застосування пояснень заявників, заінтересованих осіб та їх представників для підтвердження або спростування юридичних фактів, які, відбуваючись у житті, можуть не знаходити свого офіційного підтвердження в документах.

У зв’язку з можливістю існування усної форми пояснень осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, виникає проблема фіксації цих пояснень у нотаріальному процесі. Така фіксація може бути безпосередньо здійснена у спеціально поданих на імя нотаріуса заявах при вчиненні нотаріусом нотаріальної дії. Аналіз нотаріальної практики вказує на те, що пояснення заінтересованих осіб відображаються також не у спеціально складених для цього заявах, а безпосередньо у складених нотаріальних процесуальних документах, у вигляді, наприклад, словосполучень «наймодавець стверджує», «сторони стверджують», «сторони заявили».