Грізними силами природи є масові пожежі, які охоплюють за сприятливих умов (суха погода, вітер) значні території. Особливо небезпечні та значні за своїми масштабами є масові лісові пожежі. Під лісовою пожежею розуміють неконтрольоване горіння рослинності, яке розповсюджується по лісовій території. Масовими прийнято називати такі лісові пожежі, які виникають в різних місцях одночасно або за короткий проміжок часу на значній території лісу. Масові лісові пожежі наносятьвеликі збитки народному господарству і особистому майну громадян [10].
При лісових пожежах вогонь знищує дерева та кущі, заготівельну лісову продукцію, будівлі та споруди. Ослаблені пожежами насадження стають вогнищами розповсюдження шкідливих захворювань, що призводить до загибелі не тільки уражених вогнем, але і сусідніх з ними насаджень. В результаті пожеж знижуються захисні, водоохоронні та інші корисні властивості лісу, знищується цінна фауна, порушується планове ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.
Лісові пожежі виникають з різних причин. До 80% лісових пожеж виникає через недотримання населенням заходів протипожежної безпеки у місцях роботи і відпочинку, а також в результаті використання на роботі в лісі несправної в протипожежному відношенні техніки. Лісові пожежі виникають від блискавок під час грози, а також від самозагоряння торфу - вічного супутника лісів - за несприятливих метеорологічних умов (висока температура, тривала відсутність дощів). И залежності від того, в яких елементах лісу розповсюджується вогонь, пожежі поділяються на низові (наземні), підземні (торфяні) і верхові (горішні). В І залежності від швидкості руху краю пожежі та висоти полум'я пожежі можуть І бути слабкими, середньої сили і сильними. Найбільш поширені низові пожежі.
При низових пожежах вогонь розповсюджується тільки по фунті, обпікаючи і нижні частини стовбурів дерев та пнів. Низові пожежі розділяються на побіжні та І стійкі. При низових побіжних пожежах горить опале листя, суха трава, пні, сушняк тощо. Така пожежа розповсюджується з великою швидкістю, обходячи місця І з підвищеною вологістю, тому частина площі залишається незачепленою вогнем. Побіжні пожежі частіше трапляються весною, коли просихає лише верхній наземний шар. При низовій стійкій пожежі вогонь «заглиблюється», прогоряє І підстилка, сильно обгоряють корені та кора дерев, повністю згоряє підлісок. Стійкі пожежі розвиваються, як правило, починаючи з середини літа, коли просихає підстилка. При низовій побіжній пожежі переважає полум'яний тип горіння, при В стійкій - безполум'яний. У більшості випадків низова стійка пожежа є другою і стадією побіжної пожежі.
При підземних пожежах горить торф, який залягає підлісовими масивами. Торф згоряє або частково, до вологих шарів, в яких горіння продовжуватися не може, або повністю, на всю глибину до мінерального шару ґрунту. При цьому оголюються та обгоряють корені дерев, внаслідок чого останні гинуть. Підземні пожежі в лісах самі по собі виникають вкрай рідко. Виникнення та розповсюдження їх, звичайно, пов'язано з низовими лісовими пожежами, при яких вогонь заглиблюється у шар торфу окремими осередками на найбільш підсохлих дільницях, найбільше біля стовбурів дерев, а потім поступово розповсюджується у сторони. Горіння при підземних пожежах безполум'яне. Підземні пожежі виникають в основному у другій половині літа. Число пожеж зростає у засушливі роки, коли є достатньо просохлі торфяні шари, які залягають під лісом.
Верхові (горішні) пожежі характеризуються тим, що вогонь охоплює кроїш дерев, при цьому згорають листя, хвоя, дрібні, а іноді великі гілки. При таких пожежах полум'я розповсюджується як по ґрунту, так і по кронах дерев. Найчастіше верхові пожежі спостерігаються в гірських лісах при розповсюдженні вогню у гору по крутих схилах. У значній мірі виникненню верхових пожеж сприяє сильний вітер.
Розрізняють верхові стійкі та верхові побіжні пожежі. При стійкій верховій пожежі вогонь розповсюджується по кронах дерев в міру руху краю низової пожежі. При цьому згорає підстилка, підлісок, вогонь охоплює стовбури і крони дерев. Таку пожежу також називають повальною - після неї залишаються лише обвуглені затишки стовбурів [9].
При верховій побіжній пожежі, яка виникає тільки при сильному вітрі, вогонь розповсюджується по схилі «стрибками», інколи значно випереджаючи фронт низової пожежі. Таке розповсюдження вогню пояснюється тим що тепло від крон, які горять, піднімаючись за вітром, лише частково попадає на сусідні крони, і його недостатньо для підігріву крон та підготовки до займання. Підігрів стається в основному за рахунок тепла від низової пожежі. Під дією вітру це тепло підігріває крони передніх дерев на значній відстані, потім стається спалах крон.
При русі вогню по кронах вітер розносить іскри, гілки, які горять, що створює нові осередки низових пожеж за декілька десятків, а іноді й сотень метрів попереду основного осередку. Під час стрибка полум'я розповсюджується по кронах з швидкістю 15-20 км/год. Однак швидкість розповсюдження самої пожеж: менша, оскільки після стрибка стається затримка горіння, поки низовий вогонь не пройде ділянку, на якій крони вже згоріти.
Біологічні небезпеки
| Біологічні небезпеки пов'язані з дією на людину отруйних речовин біологічного походження. До небезпечних факторів біологічного походження належать: - макроорганізми (рослини та тварини); - патогенні мікроорганізми - збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, гриби, кліщі, паразитичні черви, найпростіші). |
Біологічними називаються небезпеки, що походять від живих об'єктів.
Всі об'єкти живого миру можна умовно розділити на декілька царств: мікроорганізми, гриби, рослини, тварини, люди. Між різними живими істотами йде постійна боротьба. У цій боротьбі чоловік не завжди виходить переможцем. Носіями, або субстратами, біологічних небезпек є всі місця існування (вода, повітря, грунт), рослинний і тваринний світ, самі люди, штучний мир, створений людиною і інші об'єкти.
Біологічні небезпеки можуть надавати на людину різну дію - механічне, хімічне, біологічне і ін. Слідством їх є різні хвороби, травми різної тяжкості, у тому числі і смертельні. Виходячи з принципу доцільності, пануючого в природі, можна стверджувати, що всі живі істоти виконують певну призначену ним роль. Але по відношенню до людини деякі з них є небезпеками.
Знання біологічних небезпек - одна з умов успішного захисту людини від небезпек, тобто часткове рішення проблеми безпеки життєдіяльності.
