Суть поняття моральної свідомості, її структура і зміст в контексті професійної діяльності

Сутність понять «мораль» і «етика» як етнонаціональних і загальнолюдських категорій.

 

Етика (з лат. «ethika)- наука,що вивчає моральні чесноти людства.

Якщо простіше: наука, що вивчає мораль.

Термін також часто вживається як визначення норм поведінки, сукупності моральних правил певної суспільної чи професійної групи.

 

За визначенням Аристотеля: Етика- галузь пізнання, котра вивчає власне етичні чесноти,досліджує яка людська вдача є найдосконалішою.

 

Мораль – предмет науки етики, реальне явище,що нею вивчається.

Мораль- певна форма свідомості,сукупність принципів,правил та норм поведінки.

Мораль- це такий імперативно оцінний спосіб відношення людини до дійсності,котрий регулює поведінку людей з точки зору протиставлення добра і зла.

 

Отже, Етика наука про мораль та про людське ставлення до самої моралі.

 

2. Сутність і специфіка професійної моралі та професійної етики.

Професійна мораль -це система моральних та морально-правових норм та цінностей, які регулюють поведінку особи у професійній діяльності.

 

Професійна мораль регулюється на законодавчому рівні. Може змінюватись у зв’язку з наповнення соціальної культури новим змістом, відродженням загально-людських цінностей, прийняттям законодавства, досвідом роботи тощо.

 

Зовнішнім проявом моралі є культура поведінки. Вона характеризується способом вираження моральної та етичної свідомості у зовнішніх виявах.

 

Професійна етика - система конкретизованих моральних норм і принципів з врахуванням особливостей тієї чи іншої професійної діяльності людей.

Професійна етика - це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов'язків.

Професійна етика покликана дати рекомендації професіоналам, посадовим особам, у тому числі й керівникам, щодо моральної складової у виконанні професійних функцій.

Професійна етика, крім того, це прикладна соціально-філософська дисципліна, яка вивчає походження, сутність, специфіку, суспільні функції морально-професійних норм і стосунків, закономірності їх розвитку на різних історичних етапах.

Завдання професійної етики в тому, щоб вивчити складний процес віддзеркалення професійних стосунків у моральній свідомості, у морально-професійних нормах, провести чітку межу між морально-професійними явищами і явищами професійної майстерності, вивчити суспільні завдання, цілі професії і їх значущість у соціальному прогресі, саме цим сприяючи їх успішному виконанню.

 

3. Морально-етичний кодекс фахівця в галузі реклами та зв’язків з громадськістю.

 

За міжнародним кодексом реклами коротко:

Заборонено:

Поширення реклами на заборонені товари та послуги,дискримінація за ознаками походження (раса,національність, стать, майновий стан та ін.), спонукання до дій, що можуть завдати школи здоров’ю чи життю людини, використовування прийомів,що діють на підсвідомість людини, використовування державної символіки України та інших країн, рекламування товарів що не мають ліцензії,використання імені або зображення людини без її згоди,імітація іншої реклами, використання оманливої реклами.

 

ПР за Афінським кодексом

Потрібно:

- заслуговувати і зберігати довіру людей,

- не порушувати інтересів організації та усіх зацікавлених сторін,

- виконувати свої обов’язки чесно, не використовувати такі слова які можуть призвести до нерозуміння чи неясності, а також зберігати лояльність по відношенню до своїх клієнтів та роботодавців.

Утримуватись від:

- Поширення неправдивої інформації

- участі у заході, що є неетичним та може нанести шкоду честі людини

- Використовування способів,що можуть викликати у людини на підсвідомому рівні спрямованість на щось, яку вона не може контролювати.

 

Суть поняття моральної свідомості, її структура і зміст в контексті професійної діяльності.

Моральна свідомість — складний, суперечливий феномен духовної культури, що має свої рівні, форми, структуру. Вона функціонує на двох рівнях — емоційно-почуттєвому та раціо­нально-теоретичному, які існують у взаємодії, єдності, допов­нюючи один одного.

 

Раціонально-теоретичний рівень моральної свідомості виражається у системі моральних знань, перш за все, етичних, про норми, принципи, ідеали, оціночні судження, поняття, у яких теоретично обґрунтовується моральність та її елементи. Своїм змістом цей рівень моральної свідомості дає уявлення про те, якою має бути дійсність відповідно до потреб суб'єкта. Це ідеальна проекція того, що бажається, вимагається, необ­хідно бути, тобто загально-історичні абсолютні потреби су­спільного розвитку, що складають одночасно і мету, і засіб та­кого розвитку

Емоційно-почуттєвий рівень- моральні почуття обов'язку, совісті, гідності, справедливості тощо.

Залежно від носія моральна свідомість поділяється на ін­дивідуальну і суспільну.

Суспільна моральна свідомість — цілісний феномен, де теоретичний рівень відбивається у системі понять. Поняття моральної свідомості відіграють важливу роль у духовно-прак­тичному освоєнні світу. Вони, з одного боку, — інструмент пізнання моральної сфери життя, з іншого — ступені пізнан­ня, які доповнюють і закріплюють отримані знання. Зміст по­нять моральної свідомості наповнюється й змінюється з істо­ричним розвитком людства (етносів, націй), світової (національної) духовної культури. Специфіка понять мораль­ної свідомості у тому, що вони своєрідно відбивають моральне життя суспільства, спільнот і людини, використовуються для оцінки різних дій, вчинків як людини, так і інших соціальних суб'єктів.

 

Індивідуальна моральна свідомість - це власне моральні почуття обов’язку і тп…..

Важливим елементом і поняттям моральної свідомості є ціннісна орієнтація як здатність моральної свідомості по­стійно за різних обставин спрямовувати думки й дії людини на досягнення певної моральної мети і результату. Моральні цінності орієнтують і формують свого роду тривалий план по­ведінки й діяльності людини. Одна з найпоширеніших дефіні­цій цінності, яка довгий час була загальноприйнятою, визна­чала цінність як суб'єктивну значущість певних явищ реальності, тобто їхню значущість з точки зору людини, су­спільства та їх потреб. Існують два типи цінностей: цінності, сенс яких визначається наявними потребами й інтересами людини, які обслуговують самоствердження особистості, і цінності, що надають сенсу існуванню самої людини, які тво­рять і відроджують людину в певній, принципово новій якос­ті. Цінності другого типу в сучасній літературі інколи назива­ють вищими, або культурними, або сенсожиттєвими, або й просто самоцінностями, оскільки щодо людського суб'єк­та вони є чимось самостійним, самодостатнім і, отже, таким, що принципово вимагає морального ставлення до себе.

 

В професійній діяльності: раціонально теоретичний рівень - це кодекси, що регламентують поведінку фахівця галузі. Емоційно-почуттєвий рівень – внутрішній світ людини спеціаліста.