Соціоекологічні проблеми сільського господарства

Враховуючи специфіку нашого ВНЗ, який входить до навчальних закладів аграрного профілю, особливо хотілося б зупинитися на екологічних проблемах сільського господарства. У результаті відчуження селянина від землі, недосконалої техніки і технологій, екологічно необґрунтованого курсу на індустріалі­зацію сільського господарства, дешевизни продуктів харчування, безкоштовності природних ресурсів, безкарності щодо порушників природоохоронного законодавства, відсутності у республіки реального права розпоряджатися власними природними ресурсами ми маємо нині складну агроекологічну ситуацію на Україні. За даними науково-дослідних установ за останні тридцять років площі еродованих земель значно збільшилися і досягли 13 мільйонів гектарів, тобто становлять більше однієї третини всіх орних земель України. Внаслідок екологічно необґрунтованого зрошування і осушування земель, створення каскаду водосховищ на основних, притому рівнинних, річках зникло ба­гато боліт, озер, невеликих річок, цим самим порушено водний баланс на значних територіях країни, що активізувало явища карстів, зсувів, підтоплення, заболочування земель та інші нега­тивні наслідки. Один мільйон гектарів найродючіших в світі чорноземів забрали ГЕС. Невиправдано високим було відведення сільськогосподарських угідь для потреб промисловості. Під хімічні та інші промислові гіганти з обороту вилучалися рідкісні чорноземи Херсонської, Черкаської, Запорізької, Полтавської та інших областей. Мільйони гектарів Південного Причорномор'я забруд­нено важкими металами та іншими шкідливими речовинами.

Окремо слід сказати про аварію на Чорнобильській атомній станції, яка стала першою у світовій історії глобальною екологічною катастрофою. Внаслідок аварії значна кількість радіоактивних речовин попала в оточуюче середовище. За розрахунками експертів, сумарний вихід радіоактивних матеріалів склав 50 млн. кюрі, що рівнозначне наслідкам вибуху п'ятисот атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму. Всього в Україні була заражена територія загальною площею в 50 тис. квадратних кілометрів. Заражені землі фактично непридатні для виробництва продуктів харчування. Катастрофа завдала значної шкоди оточуючому природному середовищу не тільки України, Білорусії і Російської Федерації, але і віддалених країн - Швеції, Німеччини і інших. З радіацією прямо зв'язане різке збільшення захворюваності різних органів людського організму, зокрема дихання, щитовидної залози тощо.

В ядерному паливі, що залишилося в зруйнованому енергоблоці, не припиняються неконтрольовані ланцюгові реакції, що і далі становлять загрозу природному середовищу нашої країни. Значної шкоди природі завдає хімізація сільського господарства. У результаті використання пестицидів, попадання їх у грунт, воду, на рослини і тварин, які не є метою знищення, зменшується і стійкість і саморегулюючі здатності агроекосистеми, розмноження -і шкідників уже не стримується природними механізмами, забруднюються поверхневі і підземні води, змінюється вміст мікроелементів й інших речовин в культурних рослинах, погіршуються харчові якості продуктів і значно скорочуються строки їх зберігання.

Все це свідчить про те, що швидко зростаючий антропогенний тиск на природу пошкодив регенераційні механізми біосфери, що створило реальну небезпеку виникнення незворотних глобальних процесів, які можуть зробити навколишнє середови­ще непридатним для подальшого розвитку цивілізації та існування людства взагалі. У гонитві за більш ефективним задоволен­ням все нових і нових потреб людина підірвала первинні основи свого існування: чисте повітря, воду, їжу, а з ними і власне здоро­в'я. Нині близько 95 відсотків всієї патології так чи інакше зв'яза­но з навколишнім середовищем, котре є або причиною виникнення захворювань, або сприяє їх розвитку. Внаслідок забруднення життєвого середовища людини, продуктів харчування, урбанізації, яка набула абсурдних масштабів, з'явилися нові захворювання -генетичні, токсикологічні, алергічні, ендокринні. З екологічними факторами вчені пов'язують зростання рівня безплідності у жінок.

Дослідження, проведені у колишньому Радянському Союзі ще на початку 70-х років показали залежність частоти усклад­нень вагітності і родів, мертвонароджуваності, аномалій ново­народжених, погіршення комплексних показників стану здоров'я дітей від інтенсивності використання пестицидів. Було вста­новлено, що у всіх районах, де використовується більше пести­цидів, показники здоров'я (як у дорослих, так і в дітей) значно гірші. У групі населення, яке проживає в районі з підвищеним використанням пестицидів, було виявлено зміни на рівні клітин. Вони непомітно приводять до генетичної патології в наступно­му поколінні. Вчені доводять, що всі пестициди мають мутаген­ний (зміна спадковості) або інший негативний вплив на живу природу і людину. А найсучасніші, органофосфатні пестициди, які швидко розкладаються, здатні викликати розвиток депресії, роздратованості, порушення здібностей абстрактного мислення, пам'яті, інші нейропсихологічні порушення. На думку вчених, пестициди стоять на третьому місці після куріння і впливу радіо­активного радону серед причин, які викликають рак.

У великих промислових центрах також можна спостерігати чіткий зв'язок між станом здоров'я людей і дією конкретних еко­логічних факторів. У таких містах дитяча і професійна захворюваність, як правило, в декілька разів перевищує загальні показни­ки по країні. Отруєння організму тяжкими металами призводить до погіршення його імунних функцій, яке ускладнюється недостатнім притоком ультрафіолету в результаті промислової кіптяви. Це той же самий СНІД, тільки екологічного походження. Як наслідок всього цього, Україна з її низькою культурою хімізації сільського господарства, могутньою, але не завжди сучасною хімічною, металургійною промисловістю, інтенсивним добуванням уранових руд займає перше місце у світі по кількості онкологічних захворювань.

Комунальний центр в місті Іспрі (Італія), провівши дослід­ження, виявив 34 газоподібних з'єднання, які входять до складу бу­дівельних матеріалів і меблів, а також широко використовуваних у - побуті речовин і предметів, які здатні завдати серйозної шкоди здо­ров'ю людей. Сюди входять: фарби, клей, аерозолі, інсектициди, пральні порошки, тирсоплити, мастика для підлоги, шкіри, сигаретний дим і т. д. Радон, формальдегід, свинець, азбест майже завжди присутні в наших житлах. Результати такого сусідства можуть не проявлятися роками, але вони обов'язково дадуть про себе знати. Окрім впливу на здоров'я людей, екологічні фактори можуть викликати зміну професійної зайнятості людей, інфраструктури регіону. Так, наприклад, значне обміління Аральського моря зали­шило без роботи тисячі рибалок, змусило будувати нові засоби зв'яз­ку між районами узбережжя. Після Чорнобильської аварії довелось докорінно змінити характер виробничої діяльності на забруднених територіях. З'явилася нова категорія біженців - екологічні біженці. Екологічні проблеми можуть викликати велику соціальну напруженість у суспільстві, вимагаючи для свого розв'язання значних фінансових і матеріальних затрат.

Через свою масштабність екологічні проблеми в наш час ста­ють об'єктами політики. Нині жодна політична партія не може роз­раховувати на успіх, якщо в її програмі так чи інакше не відображаються ці питання. Навколо них створюються рухи протесту, пости, організації, партії, патрулі, проводяться конференції, «круглі столи», походи і т. д. У багатьох країнах члени партій зелених входять до парламентів і мають значний вплив на політику цих країн.

Екологічні проблеми часто приводять до міжнародних конфліктів, як, наприклад, між Сполученими Штатами Америки і Канадою з приводу забруднення повітряного середовища, між Білорусією і Прибалтійськими республіками з приводу забруднення річок і т. д. Таким чином, підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що історія людства була історією підкорення природи. Люди без­перервно вдосконалювали знаряддя своєї праці, зростала технічна могутність суспільства, змінювалися кількісні і якісні параметри обміну речовин між людиною і природою. Зростання всемогутності людини, її панування над природою вилилися в цілеспрямовану зміну її властивостей і більш ефективне задоволення потреб людини. Але підкорення природи, як з'ясувалося, пов'язане і з негативним впливом виробничої діяльності на навколишнє середовище, а через нього і на людину як частину природи. Ство­ривши могутню техніку і джерела енергії, синтезувавши безліч речовин, яких немає в природі, безмежно збільшивши свої потреби і намагаючись задовольнити їх, людина на третьому етапі своєї взаємодії з природою виявилася під загрозою зникнення. Тому в наш час досить актуальною є проблема оптимізації їх взаємодії.

Будемо пам'ятати, що природа є надзвичайно складним і динамічним явищем, що наділене всіма ознаками цілісності. Тому реальною основою конструктивного вирішення проблеми ево­люції людського суспільства і біосфери є тенденція, спрямована не стільки на управління природними процесами і явищами, скільки на оптимізацію всіх видів людської діяльності, що стосуються духовно-практичного освоєння природи.

Щоб уникнути екологічних помилок, необхідно узгоджувати людську діяльність з ритмами біосфери, адаптувати її, а значить і пристосувати спосіб життя до природного кругообігу речовин. Потрібно уважно придивитися до того, як підтримуєть­ся необхідна для них якість навколишнього середовища. Саме такі принципи, не механічно скопійовані, а відтворені в новій якості, мають бути покладені в основу організації виробничої діяльності людини. На практиці це передбачає поступовий перехід виробництва на якісно нові маловідходні технології, замк­нуті виробничі цикли, які дозволяють економно, комплексно використовувати природні ресурси, утилізувати відходи, звести до мінімуму забруднення навколишнього середовища, проведен­ня обов'язкової екологічної експертизи нової техніки, матеріалів, проектів будівництв, реконструкцій і технічного переозброєння народногосподарських об'єктів. На Заході екологічна експертиза поглинає біля 10 відсотків всіх асигнувань на науку, а із ста нових проектів втілюється у виробництво один чи два, тому що дешевше зупинити проект на стадії дослідження, ніж на стадії виробництва. Для сільського господарства - це інтеграція курсу на індустріалізацію сільськогосподарського виробництва з його «біологізацією», що означає перехід до більш ефективних еко­логічно безпечних біологічних технологій, до «біологічного землеробства». Це не що інше, як відродження на новому науково-технічному рівні традиційного землеробства. В основі його лежить повна або часткова відмова від пестицидів і мінеральних добрив, використання органічних добрив і біологічних методів захисту рослин, забезпечення найповнішого обігу речовин між рослинництвом і тваринництвом і т. д. Сільськогосподарські системи мають бути максимально адаптовані до природних зв'язків, мають забезпечувати велику продуктивність ценозів і не порушувати екологічної рівноваги, яка складалася протягом мільйонів років еволюції. Багато вчених-аграрників вважають, що найкращою системою землеробства є та, що найбільшою мірою відповідає місцевим умовам і рівню розвитку продуктивних сил суспільства. М.Г. Павлов ще в 1838 році писав: «...Сучасна наука сільського господарства з усією ясністю доводить, що досконалим сільським господарством може бути те, яке найкращим чином пристосувалось до місцевих умов. Саме таке господарство може давати найбільшу користь». М.В. Тимофеєв-Ресовський пропонував діалектичний метод отримання сільськогосподарської продукції, тобто метод раціональної зміни природи, «керованої еволюції», за його висловом. В її основі лежить культивування розмаїття різних рослин замість сучасних сільськогосподарських монокультур (тільки зернові, тільки бобові, тільки овочеві і т. д.). Учений доводив, що завдяки такому діалектичному підходові ми отримаємо значне підвищення біологічної продуктивності землі. Надзвичайно обтяжливими для природи є і гігантські тва­ринницькі комплекси, які забруднюють довкілля не менше, ніж промислові підприємства.