Бротьба русі проти монголо-татарської навали

У 1237-1240 рр. князівства Київської Русі піддалися спустошливій навалі військ монголів (мон-голо-татар) на чолі з ханом Батиєм. Монголи - племена монголоїдної раси, що мешкали на території сучасної Монголії і Північно-Східного Китаю. На початку ХНІ ст. частина монгольських племен була об'єднана Чингисханом у єдину державу - Монгольську феодальну імперію. Чингисхан і його наступники вели справжні загарбницькі війни, у результаті яких територія імперії стрімко розширювалася. Монголи підкорили народи Сибіру, Східного Туркестану, Північного Китаю, Середньої Азії, вторглись у Закавказзя, Грузію, Азербайджан, проникли в землі аланів, вийшли в половецькі степи. У битві на річці Калка (1223 р.) монгольський загін переміг об'єднане русько-половецьке військо, переслідував його до Дніпра. Потім монголи відступили на Середню Волгу. У 1237 р. наступ монголів відновився. Вони розгромили Волзько-Камську Болгарію і Північно-Східну Русь. Землі Північно-Східної Русі були піддані жахливому руйнуванню. Не дійшовши 100 км до Новгорода, монголи відступили в половецькі степи. У 1239 р. військо монголів здійснило походи на Переяславль-Південний і Чернігів. Восени 1240 р. почався похід на Південну Русь. Наприкінці грудня після багатоденної облоги упав Київ, були зруйновані Володимир-Волинський, Галич та інші міста. Однак Данилів, Кременець, Холм відбили наступ монгольського війська. Мужній опір був вчинений монголам на всіх східнослов'янських землях. На захист рідної землі повстали усі: чоловіки, жінки, старі. Однак сили були не рівні. Монголи, перемігши, встановили на завойованих територіях владу монгольських феодалів - монголо-татарське ярмо. Східним слов'янам вдалося звільнитися від монголо-татарського ярма лише через 240 років. Політична залежність: *• Східнослов'янські землі не ввійшли до складу Монгольської імперії, зберегли адміністративний устрій і органи влади, але були позбавлені політичної самостійності.Діяльність князів і князівської адміністрації контролювали баскаки -чиновники монголо-татарських ханів.Князі зобов'язані були одержувати дозвіл на князювання (ярлик) у монголо-татарських ханів.Князі повинні були на першу вимогу надсилати воїнів для походів монголо-татарських ханів.Монголо-татари здійснювали каральні походи на землі Київської Русі; жорстоко карали всіх непокірливих.

Економічна залежність: Все населення (крім духовенства) платило данину монголо-татарським ханам. Періодично монголо-татари збирали гроші на військові та інші потреби. Наслідки монголо-татарського ярма: Постійні набіги монголо-татар, необхідність сплачувати данинузатримували розвиток економіки.Монголо-татари були більш відсталим народом, ніж слов'яни, культурні досягнення слов'ян не викликали в них інтересу. Багато культурних цінностей загинуло під час монголо-татарських набігів, що завдало непоправної шкоди культурі східних слов'ян. Відродити культуру в період монголо-татарського ярма було неможливо.

13. Внутрішня і зовнішня політика Галицького. Протягом володарювання йому доводилося одночасно долати опір кількох суперників: зі сходу загрожували монголи, із заходу на українські землі зазіхали Литва, Польща та Угорщина. Одночасно доводилося воювати з непокірними боярами, які схилялися до Ростислава Мігхайловича з чер-

нігівської династії та його союзників. У 1245 р. військо Данила Галицького здобуло блискучу перемогу в битві проти приведеного Ростиславом війська угорського короля та його союзників біля м. Ярослава на Сяні. Внаслідок Ярославської битви Данило зламав опір бояр, остаточно утвердився в Галичі й надовго поклав край зазіханням Угорського королівства. Тоді ж князь здійснював успішні походи проти литовців і ятвягів, 1243 р. взяв Люблін і Люблінську землю. Допомагаючи своєму сину Романові, одруженому з сестрою австрійського герцога Фрідріха II Бабен-берга Гертрудою, у боротьбі за австрійську корону, Данило Галицький пішов на Чехію та Сілезію. Активність зовнішньої політики Данила виявлялася й династичниші шлюбами його дітей. Важливим напрямком зовнішньої політики Данила Галицького були відносини з монгольськими володарями. Здійснивши подорож в Орду, Данило починає шукати союзників у боротьбі з ординцями. З цією метою налагоджує союзницькі відносини з Польщею, Угорщиною. Владимиро-Суз-дальським князівством. Відгукнувся князь на пропозицію Ватикану розпочати переговори про участь русичів у хрестовому поході європейських держав проти монголів. Від 1246 року з перервами тривали переговори між Данилом і папою римським. Щоб заохотити до походу князя, папа запропонував Данилу прийняти королівську корону. Західноєвропейські хроніки ще задовго до коронації Данила називали Галицько-Волинське князівство королівством. Тому, надсилаючи корону,-папа зважав на реальні факти. У 1253 р. в Дорогичині папський легат Опізо урочисто коронував Данила Галицького. Однак оголошений папою 1253 р. хрестовий похід не знайшов підтримки серед європейських монархів.

Втім Данило не відмовився від боротьби проти ординців власними силами. Основні воєнні дії припадають на 1254-1255 рр. Військо Данила неодноразово здобувало перемоги над монгольським військом хана Куремси. Занепокоєні зростанням могутності Галицько-Волинського королівства, золотоординські правителі вислали проти нього численну та сильну орду на чолі з досвідченим воєводою Бурундаєм. Під тиском несприятливих обставин Данило мусив прийняти вимоги Бурундая про зруйнування укріплень Львова, Володимира, Луцька та інших міст. Лише столичний Холм зберіг фортифікації.