Соціально-економічний розвиток

Київська держава сформувалась як феодальна монархія, тому її соц.. устрій і госп. Життя було характерним для такго виду держав.Економічні риси: Натуральне гос-ство; земля – головне джерело багатства; більша частина зумлі належала феодалам, це дозволяло їм експлуатувати селян, частина селян потрапляла в особисту залежність від феодала, перетворившись на кріпаків.Соціальні риси: великі удільні князі були шляхетного походження, частим явищем були міжусобні війни, феодали мали дружину, землероби-общинники були погано захищені законами, їхня доля залежала ід феодалів.Соціальні групи населення: феодали, духовенство, селяни, ремісники, міська біднота, холопи.Основним заняттям землеробів залишалося землеробство.Зявилапся трипільська система землеробства(перелогове). Вирощувалища пшениця, овес, просо, жито, ячмінь. Населення займалося скотарством, мисливством, рибальством, бортництвом, ремісництвом.. Склалося 3 вили сільських гос-ств. Сільські поселення – поселення селян, вотчина – володіння князя, феод.гос-ва – володіння феодалів. Велике значення у господарському житті мала торгівля. Яка спочатку розквітала, коли зміцнювалися торг. Зв’язки з Візантією та зах євр., а потім занепад, через хрестові оходи, напад половців та інш.

9. культура київської русі

Успіхи східних слов'ян у розвитку господарства, об'єднання їх в єдину державу, боротьба за незалежність сприяли розквіту ранньої української культури. Київська Русь відзначалася високим рівнем культурного процесу.Уже в IX ст. східні слов'яни вміли писати. Про це свідчить "Софійська азбука", знайдена на стіні Софійського собору в Києві. Поширення на Русіхристиянства сприяло запровадженню кирилиці — слов'янської писемності.За часів Володимира Святославича в Києві, Чернігові, Новгороді та іншихмістах було відкрито школи, де навчалися діти бояр, дружинників,духівництва. Крім державних у Київській Русі були й приватні школи. При храмах і монастирях, у князівських садибах створювалися бібліотеки. Так, Ярослав Мудрий мав бібліотеку в Софії Київській. Князь Святоша витратив на книги всю свою казну, а згодом подарував їх Києво-Печерському монастирю. При монастирях існували спеціальні майстерні, депереписувалися й перекладалися книги з іноземних мов. На цей період припав розвиток вітчизняного літопису і літератури. Так, у Софії Київській було написано перший давньоруський літописний звід (1037-1039) — відоме "Слово о законі і благодаті" митрополита Іларіона. У 1073 р. було створено "Ізборник" — фактично першу давньоруську енциклопедію. Наприкінці XI — на початку XII ст. інок Києво-Печерськогомонастиря літописець Нестор написав "Повість временних літ". У XII ст. як публіцист виявив себе князь Володимир Мономах, перу якого належало "Повчання" дітям. Вершиною давньоруської літератури стало "Слово о полку Ігоревім". Значного поширення набула водночас усна народна творчість: епічні пісні, билини, казки, де відбивалися найважливіші історичні події, особливо багато розповідалося про захист рідної землі. У Київській Русі високого рівня досягла й музична культура, яка своїм корінням була пов'язана з язичницькими віруваннями. Ще в давні часи східні слов'яни супроводжували свята піснями, танцями, обрядами. З музичних інструментів були відомі труби, дудки, флейти, гуслі. Про це свідчать фрески Софії Київської, де зображений оркестр із семивиконавців. При дворах князів створювалися ансамблі, а при церквах — хори.Після запровадження християнства в Київській Русі почала розвиватися монументальна архітектура. Ще при Володимирові Святославичі в Києві було збудовано соборну Десятинну церкву. Ярослав Мудрий прикрасив Київ на зразок Константинополя. Як і в Константинополі, у Києві було збудовано Золоті ворота — головний в'їзд до міста. У центрі Києва Ярослав звів Золоті ворота — головний в'їзд до міста. У центрі Києва Ярослав звів прекрасний Софійський собор — високу муровану споруду, увінчану 13банями. Всередині собор оздоблений мармуром, мозаїками, фресками. На одній зі стін храму зображений Ярослав зі своєю родиною. У Чернігові було збудовано храм св. Спаса, який продовжив архітектурні традиції Десятинної церкви.З архітектурою був тісно пов'язаний розвиток живопису і художнього різьблення. Усі собори Київської Русі прикрашалися мозаїками, фресками, іконами. Особливо високого рівня розвитку досяг монументальний живопис, найкращі зразки якого прикрашають Софію Київську. Мозаїчні композиції виконані зі смальти 177 кольорових відтінків на золотавому тлі. Фрески вкривали всі стіни собору. Серед тогочасних ікон вирізняються такі, як "Дмитро Солунський", “Печерська богоматір", “Борис і Гліб”. У Києві було кілька іконописних майстерень. Одна з них діяла в Печерському монастирі, де працював відомий художник Алімпій, який навчався у візантійських майстрів. Прекрас-ними зразками різьблення на камені є плити Михайлівського і Печерського монастирів, капітелі Борисоглібського собору в Чернігові, соборів у Галичі та Юр'єві.Варто згадати і про високий рівень мистецтва лікування в Київській Русі.Так, лікар Агапіт розвивав традиційну народну і східну медицину.Народ Київської Русі створив високу матеріальну і духовну культуру, якапосіла гідне місце у світовій культурі середньовічної доби.