Труднощі навчання читання іноземною мовою

Процес навчання читання іноземною мовою ускладнюється цілим рядом об'єктивних та суб'єктивних факторів. Насамперед, учитель повинен врахо­вувати об'єктивні труднощі орфографічної системи виучуваної мови (особливо англійської), які склалися історично. Найбільш характерними з них є такі:

— кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, тобто між графічним та звуковим образом слова, наприклад:

Англ. daughter /'dLtq/, thorough /TrH/, nephew /'nevju:/;

— різночитання однакових букв та буквосполучень:

Англ. pin-pine, cut-put, now-snow, sugar, his, vision;

– кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють:

Англ. 26букв дають 104 графеми (nice — light);

— наявність "німих" букв у словах:

Англ. kite, through, Wednesday;

— інші графічні труднощі:

 

а) передача одного і того ж звука різними буквами та буквосполученнями:

Англ. [k] — cat, kitchen, school, question.

Цей перелік технічних труднощів читання далеко не повний, його можна продовжити.

Крім суто технічних/графічних труднощів читання, які учні мають подолати на початковому ступені навчання, доцільно назвати і деякі мовні труднощі текстів, котрі, у свою чергу, можуть спричиняти перешкоди для правильного розуміння змісту. Назвемо деякі з них: ~- наявність багатозначних та конвертованих слів:

Англ. At last he became a proud owner of the thing that had real springs and a mattress.

— непрямий порядок слів (інверсія):

Англ. No sooner had Miss Sophie noticed her cousin Paul than a pleasant smile touched her lips.

—звороти з дієприкметниками та дієприслівниками:

Англ. The goods having been sold, Jim returned home immediately.

Why don't you have your dresses made at Macallan's?

—умовні безсполучникові речення:

Англ. Mr. Johnson decided to lock all the doors in the house, should any emergency arise;

—герундіальні звороти:

After having been informed of Mark's arrival, he went downstairs with­out delay;

—складні речення та конструкції:

Англ. Opening the drawing-room door noiselessly, he had stood watching the expression on her face, indifferent from any he knew, so much more open, so confiding, as though to her music she was giving a heart he had never seen. (J. Galsworthy. In Chancery).

Усі ці та інші, не згадані тут, труднощі іншомовних текстів учні мають подолати поступово: спочатку вони оволодівають технікою читання вголос, засвоюють специфіку букв алфавіту та мовний матеріал, виконують велику тренувальну роботу з техніки читання, отримуючи якомога більше наванта­ження на зоровий аналізатор; згодом переходять до читання мовчки, оволо­діваючи прийомами власне читання як мовленнєвої діяльності.

Згідно з виділеними етапами формування навичок і вмінь читання до системи вправ для навчання читання включаються три групи вправ:

I група - вправи для формування навичок техніки читання;

II група - вправи для формування мовленнєвих навичок читання;

III група - вправи для розвитку вмінь читання (детальніше див. с. 69-70)

Формування умінь читання забезпечується у процесі багаторазового виконання учнями завдань одного і того ж типу. Завдання при цьому варіюються, мовний матеріал вправ змінюється, комбінується по-іншому, ускладнюється. ізольовані слова - словосполучення - речення - абзаци - тексти; збільшується швидкість виконання вправ і т. і.

Навчання техніки читання

В умінні читати виділяють два основних аспекти: технічний та змістовий, смисловий. Техніка читання включає цілий комплекс автоматизованих навичок, які зводяться, врешті-решт, до того, щоб швидко сприймати графічні образи слів, автоматично співвідносити їх зі звуковими образами та значеннями цих слів.

Загальновідомо, що навчання читання рідною мовою починається тоді, коли у дитини вже сформувалися вміння усного мовлення. Читання, таким чином, перетворюється у процес впізнавання знайомих з усного мовлення слів, які закодовані графічними знаками, і початком формування навичок читання вважається той момент, коли дитина вперше усвідомила зв'язок голосної та приголосної літер і вимовила перший склад, знаючи конфігурацію літери та її звукову відповідність. Об'єднавши усі склади у слові, озвучивши їх та упізнавши значення озвученого слова, дитина раз і назавжди подолала головну перешкоду процесу читання, зробила для себе "відкриття" - як саме читати.

У процесі навчання техніки читання іноземною мовою здійснюється пере­нос частини сформованих навичок читання рідною мовою у сферу іноземної мови. Це полегшує оволодіння іншомовною буквено-звуковою символікою та іншими навичками читання.

На першому етапі основною формою читання є читання уголос, яке є важ­ливим засобом навчання читання про себе/мовчки. Методисти (Г.В.Рогова та ін.) умовно виділяють два періоди в навчанні читання уголос — дотекстовий і текстовий періоди. Мета дотекстового періоду — засвоєння первинної матерії, тобто графіки нової (іноземної) мови, оволодіння буквено-звуковими зв'язками, читанням окремих слів, словосполучень, простих речень. Важливим завданням Цього періоду є розвиток навичок правильного озвучування слів та інтона­ційного оформлення речень з точки зору їх логічного членування. Читання уголос допомагає зміцнити вимовний аспект, який є спільним для всіх видів Мовленнєвої діяльності.

На цьому етапі навчання техніки читання букви вводяться поступово - спочатку декілька приголосних та голосна, з якими можна скласти одно­складові слова: in, it, pin, pit, lid, mid, kid і т.п. Засвоївши зв'язок буква-звук, учні самостійно читають слова уголос, виконують вправи на звуко-буквений та буквено-звуковий аналіз, що сприяє зміцненню графемно-фонемних зв'язків при читанні. З метою кращого засвоєння особливостей графіки іноземної мови, що вивчається, дуже корисним є прийом "друкування" —написання букв та слів у друкованому варіанті.

Дотекстовий період читання уголос триває доти, доки учні читають окремі елементи тексту: слова, словосполучення та речення, не об'єднані ситуативно. Читання простих, але зв'язних текстів відбувається в текстовий період. Його мета -- навчити учнів одночасно сприймати і розуміти зміст тексту, не відволікаючи уваги на технічний бік читання. Цеп рівень досягається в результаті систематичної тренувальної роботи з текстом: читати можна навчитися лише шляхом читання.

Тексти для читання уголос служать базою для навчання читання мовчки (про себе). Це головна форма читання, яка орієнтована на досягнення комунікативної мети — розуміння інформації.

Розглянемо вправи, які виконуються в дотекстовий період з метою навчання техніки читання уголос.

Некомунікативні вправи з навчання техніки читання уголос покликані розв'язати такі завдання:

1. Засвоєння учнями конфігурації букв іншомовного алфавіту в рецептивному та репродуктивному планах, а саме:

а. зорове сприймання, розпізнавання та ідентифікація букв;

б. називання усіх функціональних варіантів букви (великої, малої, друкованої, рукописної);

2. оволодіння буквено-звуковими та звуко-буквеними зв'язками;

3. розвиток навичок автоматизовано здійснювати операції аналіз-синтез при сприйманні ізольованих слів, результатом яких має стати швидке і точне сприймання слова, його правильне озвучування та адекватне співвідне­сення зі значенням;

4. засвоєння основних правил читання голосних та приголосних, їх комбінацій;

5. формування навичок читання слів, словосполучень та речень.

В сучасній практиці навчання техніки читання іноземною мовою використовується переважно фонетичний (звуковий) аналітико-синтетичний метод, розроблений К.Д. Ушинським для навчання читання рідною мовою, проте в деяких випадках застосовуються й інші відомі методи: за правилами читання, за ключовими словами, метод цілих слів.

Вправи з техніки читання групуються з залежності від їх цільового спрямування, а саме: