Підручники з правознавства та методика роботи з

Ними

Першим помічником учителя при викладанні предмета та учнів при опануванні курсу є підручник «Основи правознавства». У наш час їх видано велику кількість. Серед усіх підручників учитель має навчитися вибирати найкращі. Як це зробити? Спробуємо дати мо­лодим учителям кілька порад.

По-перше, при доборі підручника слід орієнтуватися на те, щоб він був рекомендований Міністерством освіти і науки України. По-друге, щороку зазначене міністерство публікує перелік таких під­ручників у «Інформаційному віснику». Важливо, щоб підручник мав після кожної теми ілюстрації, таблиці, схеми, тести, задачі, зав­дання, питання, що допоможе вчителю та школярам при опану­ванні курсу. Різноманітні методичні розробки активізують процес оволодіння знаннями, надихають учнів на активну роботу на кож­ному уроці.

Дуже часто робота вчителя і учнів з підручником на уроці зводиться до формулювання питань

та пошуку відповідей на них. За­пропонуємо кілька форм роботи для учителя та учнів підручником

з курсу правознавства.

Найбільш простою і відомою формою роботи є читання та комен­тування цитат із підручника як учителем, так і учнями. Вчитель може звертатися й до цитування основних правових понять і виз­начень, які розглядаються на уроці, пропонувати учням знайти в тексті правові поняття й записувати їх у словник (зошит) правових термінів.

Наступним кроком у роботі з підручником правознавства може стати конспектування основних понять уроку, побудова таблиці чи схеми з конкретної теми.

На уроках під керівництвом учителя та самостійно вдома учні можуть працювати над тестовими завданнями. Краще за все добирати тести, які визначені в підручнику до кожної теми. Якщо вчи­тель готує тести самостійно, виходячи з тематики уроку, й пропонує учням розв'язати їх, спираючись на вивчені теми підручника, то слід неодмінно дотримуватися правил методики створення тестових завдань. А вона полягає в наступному. Тестові завдання слід скла­дати з трьох основних частин. У першій - учень, спираючись на отримані знання, повинен вибрати правильну відповідь із трьох-чотирьох запропонованих учителем. У другій — спробувати дібрати із трьох-чотирьох юридичних понять відповідь, яка відповідає зміс­ту визначення. У третій частині - вміти самостійно дати визначен­ня юридичному поняттю. Тестове завдання з правознавства мусить будуватися за принципом від простого до складнішого, що дасть змо­гу учню поступово досягнути бажаного результату. Крім того, учні, які менше підготовлені до розв'язання тестового завдання, можуть працювати з підручником й відшуковувати у ньому відповіді.

Автори багатьох підручників із правознавства для самостійної роботи учнів готують низку питань, відповідь на які дасть змогу засвоїти мінімум матеріалу з теми. Вчитель може організувати ро­боту класу, зачитуючи ці питання самостійно чи за допомогою уч­ня, а решта класу — відшуковувати відповіді у підручнику. Така фор­ма роботи з підручником під керівництвом учителя значно активізує роботу учнів на уроці.

Використання запропонованих нами та інших форм роботи з під­ручником, які пропонують фахівці, підвищить ефективність роботи учнів на уроці, а разом з цим і покращить рівень знань.

Обґрунтуємо найважливіші вимоги до методичного апарату су­часного підручника з правознавства.

Передусім методичний апарат має спрямовувати роботу учнів, яка відбувається за певними правилами, безпосередньо на навчальний по­сібник. На жаль, немає підручника, який би містив детальний поря­док роботи з ним, або методичного посібника, який надавав би таку інформацію вчителю. Можна обійтися й без будь-якої організації ро­боти з навчальним текстом. Сьогодні технологічність підручника (те, як він працює на уроці) виступає на перший план. Невпинно зростають вимоги до методичного апарату. І це закономірно, оскільки період оновлення змісту вже минув, і першочерговим завданням нині є організація роботи вчителя й учнів на уроці та вдома.

Ми звикли, що методичний апарат передбачає репродуктивну діяльність учнів, тобто завдання, які пропонуються учням, пот­ребують лише незначної напруги пам'яті. Поступово автори підруч­ників намагаються реалізувати в методичному апараті ідею розвит­ку правового мислення: вводять завдання на аналіз, порівняння та ін. Проте часто в підручниках імітується розвивальний характер завдань. Як же викладачеві обрати технологічний підручник, тобто такий, що буде засобом активної роботи з правовим матеріалом?

Отже, сучасні методичні посібники та підручники обов'язково мають містити правила роботи з навчальним текстом і для вчите­лів, і для учнів.

Відповідно до мети правової освіти (розвиток правового мислен­ня) навчальна книга обов'язково має не лише подавати правовий матеріал, а й навчати осмислювати його, формувати вміння вчи­тися. Осмислене навчання вимагає застосування систематичних процесів для кодування та зберігання інформації у пам'яті та для усунення її звідти. Ці процеси називаються метакогнітивними, оскіль­ки вони є способами набуття думок, а не власне думками.

До таких способів належать: резюмування (узагальнення); уточ­нення (конкретизація); схематизація та організація. Резюмування - це спосіб вилучення основної ідеї частини або цілого тексту. Уточ­нення є протилежним процесом, оскільки збагачує абстрактне поло­ження конкретними прикладами, ілюстраціями, кресленням, ана­логією та ін. Схематизація - це рамки або код для структурування інформації з метою її розуміння і збереження в пам'яті. Організація як метакогнітивний процес передбачає надання матеріалу певної структури, а не знаходження вже існуючої структури в самому мате­ріалі.

Таким чином, навчальний посібник обов'язково має формувати в учнів уміння залучати метакогнітивні процеси для оброблення юридичного матеріалу. Крім того, слід указувати правила здійснен­ня цих процесів.

Традиційно вважається, що запитання необхідно ставити після вивчення тексту. Контрольні запитання, звичайно, важливі, але психологи довели, що ефективність засвоєння навчального мате­ріалу значно підвищується, якщо запита тим, що вони виконують роль попередніх організаторів інформації, тобто готують учнів до сприйняття пізнавальних структур або схем, що знадобляться їм для обробки нової текстової інформації, зокрема тих понять, які їм уже відомі.

Роль таких організаторів інформації можуть виконувати не ли­ше попередні запитання, а й короткі огляди, резюме, які подаються на початку тексту і характеризують мету тексту, а також шляхи (способи) її досягнення. Слід зауважити, що не всі попередні орга­нізатори інформації однаково ефективні. Дослідники відзначають такі ефективні засоби: конкретні моделі; аналогії; приклади; на­бори загальних правил вищого порядку; обговорення основних проб­лем знайомою мовою.

Менш ефективними засобами організації навчального матеріалу виступають конкретні запитання, спрямовані на відтворення фак­тів; ланки тексту; короткі огляди, вказівки звертати увагу на кон­кретні ключові факти й терміни.

Отже, не всі запитання можуть сприяти повноцінному засвоєнню навчального матеріалу. Більшість запитань, що розміщені у під­ручниках і методичних посібниках, - примітивні, тобто потребують при відповіді на них лише незначної напруги пам'яті (наприклад: У якому році..? Визначте поняття..? Визначте юридичний тер­мін..? та ін.). Навіть якщо запитання стосуються причин і наслід­ків, то вони також будуть спрямовані лише на відтворення тексту підручника. Уміння ставити продумані запитання - це навички, які слід мати і вчителям, і учням. До продуманих запитань слід від­нести такі: наведіть приклад; що відбулося б, якщо...; у чому по­лягають сильні та слабкі сторони...; яким чином впливає на...; пояс­ніть, чому...; поясність, як...; чому важливо...; який аргумент можна навести проти...; який є кращим та чому...; погоджуєтеся ви із твер­дженням, що...; як, на вашу думку, подивився б... на проблему...? та ін.

Секрет подібних запитань у тому, що найкраще засвоюється те, що ґрунтовніше обробляє розум. Подібні запитання забезпечують глибоку обробку правового матеріалу. Кількість засвоєного мате­ріалу залежить від рівня його обробки, а не від того, спеціально він запам'ятовувався чи ні.

Ось цікавий приклад відносин між наміром запам'ятати і типом обробки: за твердженнями багатьох учнів, вони легше запам'ятовують той матеріал із роману, який не намагаються запам'ятати, аніж матеріал із підручника, який вони стараються запам'ятати. Причина полягає в тому, що учні вважають, що типовий роман на­багато легше додумати і гарний роман передбачає такі ускладнення (наприклад, чому підозрюваний заперечував, що він знав жертву?).

Інший вид завдань, який має бути в підручнику, - це задачі. По-перше, вони дають можливість учням зрозуміти, навіщо їм потрібні поняття, що вивчаються. Розв'язуючи такі задачі, учень починає відчувати потребу в розумінні того поняття, за допомогою якого можна розв'язувати задачі. Отже, правові поняття перетворюються на інструменти пізнання, забезпечуючи розвивальний ефект нав­чання.

Задачі подібного типу можна віднести до добре структурованих проблем, оскільки вони сформульовані досить чітко, мають поряд­ковий номер, розміщені наприкінці розділів і завершуються знаком питання. Саме такі задачі є типовими для підручників країн Єв­ропи й Америки. Проте укладачі підручників і педагоги забувають, що в реальному світі проблеми ніхто не нумерує, знаки питання не розставляє, а розміщуватися вони можуть будь-де - і в середині роз­ділу, і на його початку. Таким чином, у підручниках необхідно при­діляти більше уваги тому, щоб навчити учнів розпізнавати харак­терні ознаки проблемної ситуації, тобто вчити творчості, без якої неможливо досягти визначених цілей.

Часто вивчення правознавства перетворюється на запам'ятову­вання нормативно-правових актів, законів і правових документів. Юристи стають визначними фахівцями не через те, що є ніби «но­сіями» дат, імен, нормативно-правових документів. Справжніми рушіями суспільного прогресу стають не ті, хто завчили формули або навчилися відповідати на запитання у наших підручниках, а ті, хто вміють ставити перед собою важливі проблеми.

Отже, для розвитку творчих здібностей недостатньо наповнити підручники відповідними завданнями. Потрібно провести серйозну перепідготовку кадрів. Одночасно слід подбати й про уведення від­повідних завдань до навчальних посібників. Якими мають бути ці завдання, які риси особистості повинні виховувати?

Тобто у стандартному підручнику слід не лише подавати задачі розвивального характеру, а й наводити конкретні правила їх роз в'язання, а також висвітлювати загальні підходи до розв'язання творчих завдань.

Отже, методичний апарат підручника має відповідати таким ви­могам: 1) містити правила роботи з книгою; 2) навчати способам здобування знань; 3) містити попередні запитання, які спрямову­вали б розумову діяльність учнів; 4) навчати учнів формулювати запитання й відповідати на них; 5) містити завдання з галузей пра­ва і репродуктивного, і творчого характеру; 6) заохочувати до твор­чості.

Навчальна книга, яка відповідає зазначеним вимогам, сприя­тиме реалізації визначених цілей правової освіти і забезпечуватиме плідну, цікаву та ефективну роботу учнів на уроці правознавства.

Таким чином, сучасні методичні посібники та підручники обов'язково мають містити правила роботи з навчальним текстом і для вчителів, і для учнів.

Подібною до роботи з підручником є методика роботи з пра­вовими джерелами та нормативно-правовими актами.

Звичайно, вчитель правознавства в школі повинен добирати перш за все останні нормативно-правові акти та правові джерела і на їх основі навчати учнів своєму предмету. Використовувати правові дже­рела та нормативно-правові акти можна, зачитуючи учням уривки з них чи основні моменти.

Наступною формою роботи з правовими джерелами і норматив­но-правовими актами є коментування учнем зачитаної цитати та відповідний коментар учителя.

Використовувати нормативно-правові акти можна і в грі (на­приклад, «Засідання суду»), аргументуючи правоту своєї думки.

Найбільш важливі норми нормативно-правового акта слід зна­ти напам'ять і вміти аргументовано оперувати ними на уроці право­знавства.

Окрему частину уроку можна присвятити перевірці знання уч­нями нормативно-правових актів (змісту, хронології прийняття). Треба зазначити, що головна мета, яка ставиться перед учителем під час роботи з нормативно-правовими актами на уроках право­знавства, — це вміння орієнтуватися в системі сучасного законодав­ства України і застосовувати його в повсякденному житті.