Структура політико-інженерної діяльності

Та обставина, що проблема політичної інженерії сьогодні у науковій літературі розроблена недостатньо, а на практиці її методи і технології, як правило, застосовуються уривками, у вигляді окремих елементів, ускладнює процес структуризації такої діяльності. Тим не менше, на наш погляд, можна виділити ряд етапів, стадій політико-інженерної діяльності, які навряд чи можуть підлягати сумнівам. Охарактеризуємо їх коротко.

Політичний аналіз інформації про політичний ринок. Зібрана у процесі проведення політичних маркетингових досліджень, здійснення політичної розвідки і передана у ПМІС (див. попередній розділ роботи) інформація про політичний ринок, його стан, існуючі проблеми (наприклад, про настрої виборців, бажаний імідж кандидата та ін.) піддається політичному аналізу, суть якого полягає в тому, щоб ретельно й об'єктивно вивчити конкретні політичні проблеми, забезпечити пошук їх найбільш прийнятних рішень і необхідних для цього технологічних засобів і прийомів діяльності.

У більш вузькому розумінні політичний аналіз – це вивчення й оцінка політичної інформації на основі використання раду загальних (наприклад, івент-аналізу, ситуаційного аналізу та ін.) і часткових(методи експертних оцінок, факторного аналізу, контент-аналізу, математичного моделювання тощо) методів аналізу політичної ситуації.

Наприклад, при використанні івент-аналізу (event – подія) політичний процес вивчається як подієвий ряд, поданий у вигляді виступів політичних лідерів, масових демонстрацій, виборів, прийняття нормативних актів, політичних вбивств та інших подій тощо, кожна з яких здійснює той або інший вплив на ситуацію в цілому і за кожною з яких стоять конкретні дійові особи зі своїми інтересами. Метод дозволяє упорядкувати потік політичний подій, пропонуючи методичний інструментарій, який дозволяє структурувати їх таким чином, щоб через низку явищ виявилися об'єктивні тенденції, приховані часом від самих дійових осіб цього процесу.

На жаль, такі методи аналізу політичних подій тільки починають операційно застосовуватися, і частіше за все з вуст політичних аналітиків ми чуємо доволі банальні речі, прогнози які ґрунтуються на так званому здоровому глузді і тому виправдовуються далеко не завжди. Однак зрозуміло, що в умовах застосування маркетингового підходу до політики за ними – майбутнє.

Діагностика, експертиза політичної ситуації. Наступним кроком, етапом політико-інженерної діяльності виступає політична діагностика, яка являє собою аналіз (на основі результатів політичного аналізу відповідної інформації) з метою виявлення їх стану, проблем і тенденцій розвитку. Іноді ці два етапи – політичний аналіз і діагностику політичної ситуації – об'єднують. Важливо відзначити, що у процесі політичної діагностики виявляють не тільки реальний стан об'єктів, явищ політичного життя (наприклад, специфіку політичних конфліктів, стан громадської думки з проблеми), але й можливі альтернативні шляхи їх розвитку, зміни.

При проведенні діагностики політичної ситуації застосовуються: 1) різноманітні соціологічні методи, про які вже йшлося вище (опитування, аналіз документів, спостереження, тестування, усі можливі якісні методики, такі як фокус-групи та ін.); 2) так званий позиційний аналіз, суть якого у вивченні (моделюванні) позицій, цілей різних учасників політичного процесу, у тому числі їх прихильності до різних ідеологій; 3) ігрові методи. Як відомо, ділові ігри поділяються на дві великі групи: навчальні й дослідні. Другі як раз і використовуються для імітаційного моделювання об'єктів, які діють і розвиваються, у тому числі й політичних. Такі ділові ігри (іноді їх називають стратегічними іграми) постійно застосовуються при аналізі передвиборної ситуації у регіоні або країні у цілому; вивченні позицій різних партій та їх шансів на виборах тощо.

При необхідності діагностика політичної ситуації доповнюється відповідною експертизою, яка доручається спеціалістам і при проведенні якої використовуються методики: "мозковий штурм", "віч-на-віч", "дельфійська техніка" та ін.

Розробка проектів, програм. Цей етап політико-інженерної діяльності вже безпосередньо спрямований на формування ріноманітних засобів, методів, технологій впливу на політичний ринок, його регулювання. Найбільш серйозні масштабні акції у цьому плані оформлюються у вигляді спеціальних проектів і програм: адже проект – це, у принципі, прообраз, прототип передбачуваного нового або реконструйованого об'єкта. Соціальний же проект – це документ (сукупність документів), який характеризує цілі, засоби й етапи реалізації накресленої програми дій для здійснення корінних змін у соціальному об'єкті, опису його кінцевого стану.

У політичному маркетингу найбільш яскравим прикладом такого соціального проекту виступає стратегія виборчої кампанії, яка будується на базі попередньо зібраної інформації, проведених політичних маркетингових досліджень і "вибудовує" повну концепцію виборчої кампанії, починаючи з визначення її цілей і закінчуючи формуванням конкретних рекомендацій щодо цільових груп виборців, напрямків пропаганди і контрпропаганди тощо (див. останній розділ монографії).

Підготовка, конструювання політичних технологій. Повному висвітленню проблеми політичних технологій присвячений наступний параграф монографії. Тут же ми коротко вкажемо на те, що використання технологічного підходу, потреба у формуванні політичних технологій виникають у силу того, що в політичній діяльності є ряд нерідко стереотипних дій, які повторюються, можуть бути певним чином формалізовані. Звідси – можливість розкласти певний політичний процес на операції, продумати найбільш оптимальні підходи до їх здійснення і потім описати алгоритм реалізації цих операцій. По суті справи, як пише О.І. Соловйов, ці алгоритми, які формують кістяк технологій, складають певний "сухий залишок" цільової активності суб'єкта, результат раціоналізації, спрощення й стандартизації зостосовуваних ним прийомів і процедур.

Останнім часом технологічний підхід отримує усе більше розповсюдження у політичній діяльності, особливо, коли це стосується організації виборчих кампаній. У результаті з'явилися навіть видання, які являють собою своєрідні збірники технологій, використовуючи які можна добиваться певних, поставлених перед суб'єктами політичної діяльності цілей.

Політичне консультування. Дуже важливою технологічною ланкою, механізмом реалізації політичного маркетингу виступає політичне консультування, яке як самостійний вид політичної діяльності з'явилося порівняно недавно. Воно являє собою різновид професійної допомоги політикам, керівникам-управлінцям (якщо мова йде про державні органи) у вирішенні спеціалізованих завдань, пов'язаних з політичною діяльністю, роботою на політичному ринку. Наприклад, багато бізнесменів, балотуючись в органи законодавчої влади і будучи доволі досвідченими у своїй сфері бізнесу, недостатньо орієнтуються на ринку політичному і потребують таких консультативних послуг.

До найважливіших функцій політичного консультування відносять: емоційну підтримку клієнта консультантом у ситуаціях прийняття складних рішень; забезпечення пізнавальних потреб клієнта в інформації; допомога у розумінні політичної ситуації й аналізі існуючих підходів до неї; виконання функцій довіреної особи; перевірку й аналіз політичних ідей, які йдуть від самого політика або інших осіб; здійснення PR і допомога у побудові і створенні іміджу клієнта; розробка стратегії виборчої кампанії та деякі інші. При цьому політичний консультант може виступати як помічник, порадник і консультант у вузькому розумінні.

Маркетингова організаційно-політична діяльність, політичні паблік рилейшнз. Сутність такої організаційно-технологічної діяльності – у конкретній реалізації на практиці різноманітних проектів, програм, технологій на політичному ринку. Здійснюють її спеціалісти з окремих галузей знання і політичної інженерії. Так, виборчі технології реалізують на практиці соціологи, політологи, спеціалісти з PR, іміджмейкери, які працюють у штабах кандидатів або виступають у ролі політичних консультантів. Інформаційні (інформаційно-комунікативні) технології – сфера діяльності спеціалістів з політичної реклами, медіапланування, журналістів, за необхідності – комп'ютерщиків. Іміджмейкерськими технологіями займаються спеціалісти – іміджмейкери, психологи. І так далі.

У принципі, весь комплекс такої діяльності можна віднести до політичних PR (відомо, що виділяють чотири основні сфери піару: державний, політичний, бізнесовий, кризовий), тобто зв'язків із громадськістю у широкому, сучасному розумінні сутності такої діяльності. Таке розуміння передбачає, що паблік рилейшнз – це не просто рутинні контакти з громадськістю, покликані "просвітити" її щодо цілей організації, а сукупність спеціальних і конкретних прийомів, методів і технологій, призначених для формування громадської думки у певних напрямках. Для забезпечення, з одного боку, доброзичливого сприйняття населенням, різними групами громадськості іміджу відповідної організації або політика, з іншого (і це в умовах демократії і політичного плюралізму набуває особливо суттєвого значення!) – для збільшення кількості параметрів, які контролюються, в об'єкті (мова йде про громадськість, громадську думку), на який здійснюється вплив. Зрозуміло, що у політичному маркетингу реалізація таких впливів – один із головних компонентів його дієвості у цілому.