1. Числівник один у складних словах має форму одно-: однокласник, одноліток.
одноколірний, одногорбий, однолюб.
2. У двох формах виступають у складних іменниках і прикметниках числівники
два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири- виступають у словах, другий
компонент яких починається на приголосний: двобортний, двовуглекислий, дво-
процентний, двотижневик, трибарвний, трисерійний, тритомник, тришаровий,
тритижневий, триборство, чотирикімнатний, чотирикілометровий, чотири-
денний, чотирикутник тощо. Форми двох-, трьох-, чотирьох- сполучаються з
основами, що починаються на голосний: двохатомний, двохосьовий, трьохеле-
ментний, трьохелектродний, трьох’ярусний, чотирьохактний, чотирьохетап-
ний тощо.
Форми родового відмінка традиційно вживаються у прикметниках, що за-
кінчуються на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, а також у словах, компо-
нентом яких є складний числівник: двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьох-
мільярдний, двадцятидвохрічний, двадцятичотирьохповерховий, двохтисячоріч-
чя.
3. Числівники п’ять – десять, числівники на -дцять і на -десят у складі прик-
метників і іменників мають форму родового відмінка (із закінченням –и): п’яти-
годинний, шестиденка, десятилітровий, дев’ятнадцятиденний, п’ятидесяти-
метровий.
4. Числівники дев’яносто, сто у складних словах зберігають форму називного
відмінка: стоголосий, стодвадцятиміліметровий, стодвадцятип’ятилітній,
стоквартирний, дев’яностопроцентний, дев’яносторіччя.
5. Числівники сорок, двісті – дев’ятсот виступають у складних словах у формі
родового відмінка: сорокавідерний, сорокап’ятирічний, сорокаденний, двохсот-
літній, п’ятисотрічний.
6. Числівник тисяча входить до складу іменників і прикметників у формі тисячо-:
тисячочотирьохсотліття, тисячотонний, тисячоватний, тисячоголосий, тися-
чокілометровий, тисячогранний, тисячоголовий, тисячократний.
НАПИСАННЯ ЦИФРОВИХ ДАННИХ У ПРОФЕСІЙНИХ ТЕКСТАХ
У сучасних професійних текстах вироблені певні правила позначення чисел.
Числа обов’язково треба писати літерами тоді, коли:
1) однозначні числа стоять у непрямому відмінку: кабінет обладнали п’ятьма комп’ютерами;
2) збіг декількох чисел у цифровій формі може ускладнити читання: п’ять 30-місних автобусів;
3) кількісний числівник починає собою речення: Ми так вирішили. П’ять комп’ютерів закупимо вже сьогодні.
Цифрову форму чисел рекомендують писати:
1) якщо однозначні цілі числа (навіть у непрямих відмінках) стоять у ряді з дво- і багатозначними: після серії з 5, 7 і 12 вправ;
2) якщо однозначні цілі числа утворюють сполучення з одиницями фізичних величин, грошовими одиницями тощо: за маси 7 кг, ціна 7 грн, 7 дол.;
3) у текстах управлінських і наукових документів: перевиконання завдання на 3 %.
Числа в цифровій формі, починаючи з чотиризначних, варто розбивати на групи (по три цифри) справа наліво: 888 777 521 м. Не розбивають на групи циф-ри в числах, які позначають номер, у марках машин і механізмів, у позначеннях нормативних документів: № 79945. Крапку в пробілах між цифровими групами багатозначного числа ставити не можна.
Літерно-цифрова форма чисел рекомендується для позначення круглих чи-сел (тисяч, мільйонів, мільярдів) у вигляді поєднання цифр зі скороченням тис., млн, млрд: 6 млрд, 49 млн, 25 тис.; у спеціальній літературі до таких сполучень приєднують позначення фізичних величин, грошових одиниць тощо: 20 млн км; 30 млрд грн; у публіцистичних текстах рекомендовано відмовлятися не від літерно-цифрової форми числівників, а від скороченого позначення одиниць вели-чин (тобто заміняти останні повними назвами): 25 млн кілометрів, 500 тис. вольт.
Великі числа в діапазоні значень за цифрової форми чисел передають зі збе-реженням усіх нулів: 15 000 —20 000 м, а не 15 — 20 000 м. За літерно-цифрової форми чисел можна пропускати в першому числі позначення тис., млн, млрд:
20 — 30 тис. м, не обов’язково 20 тис. — 30 тис. м.
Номери телефонів прийнято писати, відокремлюючи дефісом по дві цифри справа наліво: 2-12-93-47. Можна відокремлювати крайню ліву групу в три циф-ри: 212-93-47.
У написанні порядкових числівників треба керуватися такими правилами:
1. Якщо текст потребує написання порядкового числівника з використанням
цифр, то відмінкове закінчення має бути однолітерним, коли перед останньою
буквою числівника стоїть літера, що позначає голосний звук: п’ятий — 5-й.
Нарощення має бути дволітерним, якщо перед останньою буквою числівника
стоїть літера, що позначає приголосний звук: п’ятого — 5-го.
2. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до номерів томів, розді-
лів, сторінок, таблиць тощо, якщо родове слово (том, розділ та ін.) стоїть пе-
ред ними: у томі 6, на с. 35, у табл. 11.
3. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до дати (років і чисел
місяця), якщо слово рік: або назва місяця стоїть після числа: у 2002 році, 7 січ-
ня 2000 року, а не у 2002-му році, 7 січня 2000-го року.
4. Якщо слово рік чи назва місяця пропущені, або їх поставлено перед числом,
або окремо від числа позначено іншим словом, то відмінкові закінчення реко-
мендується нарощувати: у січні, числа 20-го; рік 2002-й; настав 2000-й; кон-
церт перенесли з 15 лютого на 22-ге; 20-го квітня.
5. У публіцистичних і художніх текстах треба надавати перевагу літерній формі
написання порядкових числівників: у двадцять першому столітті; у сороково-
му році.
6. Римськими цифрами позначають номери виборних органів; спортивних зма-
гань; цифрові позначення в іменах імператорів, королів та ін.; позначення
кварталів року тощо: Карл XII, XXII Олімпійські ігри, III — IV квартали.
Рекомендовано таке написання дат і періодів:
1. Період, обмежений двома роками або роком і десятиріччям: у 1991 —1995рр.,
не у 1991 — 95рр. Останню форму написання можна використовувати тільки в
довідкових виданнях, які вимагають особливої компактності.
2. Усі види некалендарних років, які починаються в одному році, а закінчуються
в іншому, пишуть так: у 1998/99 навчальному році.
ПРИЙМЕННИКИ У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ.
ПРИЙМЕННИК ПО В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
Прийменники — це клас службових незмінюваних слів, за допо-могою яких виражається синтаксичний зв'язок іменника (або його еквіва-лента), залежного від інших слів у словосполученні і реченні.
У традиційній граматиці прийменники трактуються як клас слів, якому властива службова функція: вираження семантико-синтаксичних відношень на основі підрядного зв’язку керування.
Прийменники допомагають виявити значення відповідної форми імен-ника і синтаксичну роль її у реченні.
За допомогою прийменників виражаються багатоманітні відношення до предмета — просторові, часові, цільові, умови, допустові і причинові, способу дії (поїхати до міста, сидіти до вечора, боротись для щастя, продовжити роботу всупереч наказу, скривитися від болю, розсипатися з тріском) та різні об'єктні відношення (узяти за руку, турбуватися про друга). Напри-клад: Серед гаю, під горою, старий дуб стоїть (Кул.); І через море дивні зорі до мене з півночі пливуть (Мас).
Якщо керуючим словом виступає іменник, то за допомогою прийменника виражаються переважно атрибутивні відношення: дівчина з косою, стежка через гору, вікна на балкон, кімната для малят, іноді — об'єктні: інтерес до науки, потяг до знань, дума про тебе. Наприклад: Я ненавиджу брехню у всякій одежі... (Рил.).
Якщо в ролі керуючого слова виступає займенник або прикметник, числів-ник, дієприкметник, то прийменниково-відмінкова форма разом з керуючим сло-вом є одним членом речення: дехто з нас, хтось із них, троє з них (складені підмети); рожевий від сонця, зроблений у цеху (поширені означення). Напри-клад: І кожен з нас те знав, що слави нам не буде (Фр.); На сто думок замислена Полтава (Кост.).
За походженням прийменники поділяються на первинні, або непохідні, і вторинні, або похідні. До первинних належать ті прийменники, які вже втратили генетичний зв'язок із самостійними словами, а ті, що в сучасній мові співвідносяться з повнозначними словами, розглядаються як вторинні.
Первинні прийменники характеризуються високим ступенем значен-нєвого узагальнення, полісемією семантичних відношень, в яких вони беруть участь в єдності з відмінковою формою іменника (займенника). Первинні при-йменники відрізняються від вторинних і за будовою: здебільшого вони односкладові (одноморфемні) або виступають у двоскладових фонетичних варіантах (од, від, віді; з, із, зі, зо, ізо; під, піді тощо).
Ядро первинних прийменників становлять прості прийменники: без, біля, в (у), від, для, до, з, за, к (застарілий), крізь, крім, між, на, над, о (об), перед, під, по, при, про, через та ін.
До первинних належать також складні прийменники, які утворилися поєднан-ням двох або трьох простих: задля, заради, з-за, з-межи, з-над, з-під, з-поза, з-по-між, з-понад, з-попід, з-посеред, понад, попід, посеред, поміж, щодо.
До вторинних належать прийменники прислівникового та іменникового походження. Прийменники прислівникового походження становлять слова-омоніми: близько, вглиб, вподовж, впоперек, всередині, вслід, довкола, збоку, зверху, зсере-дини, кругом, мимо, навздогін, навколо, навкруг, навпроти, навстріч, назустріч, напередодні, наперекір, наприкінці, недалеко, неподалік, обіч, оддалік, опісля, осторонь, поблизу, поверх, позаду, поодаль, попереду, посередині, проти тощо.
Меншу групу становлять прийменники, похідні від іменників: кінець, коштом, край, круг, протягом, шляхом.
Вторинні прийменники цих груп зберігають «внутрішню форму» самостій-них слів, які їх мотивують, але функціонують не самостійно, а в єдності з одним непрямим відмінком іменника, найчастіше — з родовим.
Прийменник всередині (прислівникового походження), що вживається з родовим відмінком, слід відрізняти від однозвучного простого прийменника в (у), який виражає просторові відношення між однаково віддаленими від країв чого-небудь особами або предметами або часові, коли йдеться про однакове віддалення від початку й кінця дня, тижня, місяця, року, століття (Див.: СУМ, Т. 9. — С. 134). Наприклад: За обідом Йосипа посадили у середині, між старою й старим (П. М.), але: Підрядна частина може стояти всередині головного речення (у його межах); Всередині парламенту немає одностайності щодо земельної реформи (серед парламентарів).
До вторинних належать також прийменники складені (аналітик-ної будови), похідні від прийменниково-відмінкових форм іменників (в інте-ресах, в силу, за винятком, за допомогою, за рахунок, з боку, з нагоди, на випадок, на знак, на підставі, на противагу, під час, у дусі, у міру, у напрямку, у ході, у відповідь на, з огляду на тощо), або від прислівникових форм з простим прийменни-ком (близько від, далеко від, залежно від, стосовно до, слідом за, одночасно з та ін.). Наприклад: Це були гамазеї, де переховувався недоторканний запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (О. Д.); До цього часу Ольга бувала в Народному домі лише з нагоди таких парадних оказій, як новорічний бал... (Вільде); На підставі наведених доказів суд прийняв ухвалу — відмовити позива-чеві (Із газ.).
