Пізній протестантизм
Протестантизм (460 млн) є різновидом християнства, що виник, як зазначалося, у XVI ст. і започаткував епоху Реформації. Оскільки віджилий феодальний лад захищала католицька церква, то Реформація була спрямована насамперед проти католицької ієрархії. В результаті від папства відмежувалися деякі країни Західної та Північно-Західної Європи, де й виникли у XVI ст. незалежні від римської курії так звані протестантські церкви: лютеранська, реформатська, меннонітська, анабаптистська (в континентальній Європі), англіканська, пуританська, пресвітеріанська, конгрега-ціоналістська (в Англії). Строкатість протестантизму віддзеркалювала інтереси соціальних і національних сил, які брали участь у буржуазних революціях.
Заперечуючи католицьку ієрархію, протестанти відкинули рішення церковних соборів, послання пап, тобто “святий переказ”, а також культ Богородиці, святих, ікон. Оскільки протестанти поставили за основу не магічну релігійну дію (богослужіння), а внутрішню віру, то літургія була усунена, а молитовні будинки більшості протестантських церков (сект) мало чим відрізняються від звичайних будинків. Вони лише повинні мати великий зал для всієї громади. Із семи християнських таїнств, що практикуються в католицизмі та православ'ї, протестантизм залишив лише два — хрещення (дорослих) і причастя (хлібопереломлення).
До основних принципів протестантизму належать: спасіння особистою вірою, священство всіх віруючих, виключний авторитет Біблії.
Охарактеризуємо деякі напрями протестантизму й окреслимо їхнє становище, особливості культу, регіони діяльності.
Методисти (26 млн). Ця секта виникла на ґрунті англіканства, яке за своїм змістом є компромісом між католицизмом і протестантизмом. Повністю порвавши з Римом, усунувши католицьке “чистилище” і заборонивши продаж індульгенцій, знищивши ікони та мощі, а також прийнявши протестантський принцип спасіння особистою вірою, методисти не прийняли другий принцип — священство всіх віруючих. Тут збережено ієрархічний устрій, підпорядкованість парафіян. З обрядів практикуються хрещення і причастя.
Методистська громада розподілена на “класи’ по 12 осіб. “Класи” об’єднуються в округи на чолі з суперінтендантами або єпископами. Щорічно проводяться конференції віруючих, які вважаються вищим органом для даного округу.
В Україні методисти з’явились у 1-й пол. XX ст. Нині вони мають по всій Україні 8 громад.
Лютерани (43,5 млн). Назва цієї течії протестантизму походить від прізвища його основоположника М. Лютера (1483—1546). Виникла 1517 р. в Німеччині. Основи віровчення викладені в “Книзі угоди” (1580 р.). З Біблії лютерани особливу увагу приділяють Новому Заповітові, а в ньому — Євангелію від Іоанна та посланням св. ап. Павла.
Особливостями культу є те, що ікони усунені, хоча релігійні картини, вівтарі, свічки, розп’яття й органна музика збережені. Богослужіння проводиться рідною мовою парафіян. Католицька меса відкинута. Перше місце посідає проповідь, пояснення тих чи інших пунктів віровчення. З таїнств визнаються, як звичайно у протестантів, лише два — хрещення і причастя.
Оскільки шлюб не вважається таїнством, дозволяється розлучення й наступні одруження. Найбільш поважною причиною для розлучення лютерани, як і всі християни, вважають насамперед подружню невірність.
Лютерани визначили церкву як “конгрегацію святих, в якій Євангелія правильно сповідуються, а таїнства правильно здійснюються”. Лютеранську громаду очолює виборна церковна рада і пастор.
З’явившись в Україні разом з німецькими переселенцями, лютеранство нараховує на сьогодні понад 50 громад. Його репрезентують такі церкви, як німецька, шведська і українська.
Баптисти — найпоширеніший різновид протестантизму, який нараховує понад 35 млн послідовників у всьому світі. В Україні баптисти складають 80 % від загальної кількості членів протестантських церков. Баптизм виник 1609 р., коли керівник амстердамської групи конгрегаціоналістів Дж. Сміт (біля 1554-1612) хрестився вдруге сам (обливанням) і хрестив удруге своїх прихильників. Звідси й назва “баптисти” (з грецьк.??????????Ьаріїхе — “хрестити водою”).
Визнаючи загальнохристиянські догмати (Символ віри), баптисти, проте, заперечують роль церкви як посередниці між Богом і людьми, проповідують принцип “спасіння особистою вірою”. На відміну від лютеран, баптисти хрестять дорослих: хрещення це, мовляв, початок навернення у віру.
Баптистський культ значно спрощений: не вшановуються ікони, хрест, святі. Богослужіння замінені молитовними зборами, які проводяться кілька разів на тиждень, але обов’язково у неділю і включають бесіду на релігійно-моральну тему, колективну молитву, співи релігійних пісень у супроводі музичних інструментів. У першу неділю кожного місяця причащаються. Молитовні збори, на яких здійснюється обряд причастя, називаються “вечорами любові”, а сам обряд — хлібопереломленням. Буханець спеціально випеченого хліба ламають на шматки і кладуть на піднос. Потім великі шматки ламають на дрібніші. У спільну чашу наливають розбавлене вино. Кожний член громади з’їдає шматочок хліба і запиває ковтком вина. Єдиний коровай — символ єдності громади. Після причастя всі цілуються один з одним — символ баптистського “братства у Христі”.
Сенс життя баптист вбачає у тому, щоб врятувати власну душу від гріха й підготуватися до гідної зустрічі з Христом на тому світі, а також залучити до своєї віри принаймні хоч одну людину.
Баптисти вперше в історії висунули (і підтримують) вимогу свободи совісті та відокремлення церкви від держави.
В Україну баптизм потрапив з Німеччини у середині XIX ст. В 1944 р. баптисти, євангельські християни створили церкву євангельських християн-баптистів (ЄХБ). В 1945 р. до неї приєдналася частина п’ятидесятників, а у 1963 р. — братські менноніти.
На початку 60-х років найактивніші члени розкололи церкву ЄХБ і створили власний керівний орган — Раду церков ЄХБ.
“Баптисти-розкольники”, як прозвали це угруповання в середовищі даних віруючих, не визнали радянського законодавства про свободу совісті й існували, терплячи утиски, осібно.
Зараз в Україні діють близько 2 тис. громад ЄХБ. Вони утворили Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів (ВСОЄХБ), який опікується питаннями розвитку державності України, відродження духовної культури. Практична реалізація цих ідей здійснюється через євангелізаційну роботу серед населення, спорудження і реставрацію культових приміщень, розвиток своїх друкованих органів, навчальних закладів тощо.
Інші різновиди протестантизму, які існують в Україні, охарактеризуємо у порівнянні з баптизмом, з якого вони вийшли.
Адвентизм (7,2 млн) виник у середині XIX ст. в США, коли баптистський проповідник У. Міллер (1782—1849) виступив з проповіддю про друге пришестя Христа (з лат. асіуепіиз — пришестя). Він “вирахував”, що ця подія станеться між 21 березня 1843 р. і 21 березня 1844 р. Коли ж пророцтво не підтвердилося, прихильники У. Міллера не розгубилися і заявили, що “пришестя” відбулося, але невидимо, в “небесному храмі”. Щодо пришестя Христа на землю, то, мовляв, воно буде скоро, але точних строків назвати неможливо. Культ адвентистів мало чим відрізняється від баптистського. Три-чотири рази на тиждень проводяться молитовні збори, їхня форма та зміст такі самі, що й у баптистів. Причащання проводиться один раз на квартал, хрестять тільки дорослих, заперечують безсмертя душі. За вченням адвентистів, під час “другого пришестя” Христа Бог воскресить як тіла, так і душі померлих, після чого піддасть їх суду. Грішники будуть знищені назавжди, а праведники існуватимуть вічно. “Друге пришестя” адвентисти ототожнюють зі світовою пожежею, яка пов’язується з термоядерною війною, з “кінцем світу”.
В Україні діють громади (бл. 950) реформованого адвентизму — адвентисти сьомого дня (АСД), понад 40 тис. членів якого ведуть широку місіонерську роботу, працюють у лікарнях, сиротинцях, будинках перестарілих тощо.
П'ятидесятники (16 млн) вийшли з баптизму наприкінці XIX ст. у США. Назва секти походить від християнського свята П’ятидесятниці — на відзначення євангельської оповіді про зішестя Святого Духа на апостолів Ісуса Христа на п’ятдесятий день після його воскресіння.
На відміну від баптистів п’ятидесятники практикують не лише водне хрещення, а й “хрещення” Святим Духом. Вони вірять у можливість безпосереднього спілкування з Богом і одержання від нього так званих видимих дарів Святого Духа: здібності говорити іншими мовами (глоссолалія), пророцтва, зцілення.
Хрещення Святим Духом — специфічний обряд, коли учасники молитовних зборів доводять себе до стану колективного трансу.
В Україні нараховується низка течій п'ятидесятництва, що об'єднані у майже 1 тис. громад.
Свідки Єгови (4,4 млн). Секта виникла наприкінці XIX ст. Засновник - Ч. Руссел (1852—1916), який 1872 р. створив гурток “дослідників Біблії”. В 1884 р. зареєстрував “Біблійне і трактатне товариство вартової вежі”. Вчення Рассела доповнив Д. Рутерфорд (1869-1942).
Змінивши кілька назв, секта врешті прийняла 1931 р. назву “Cвідки Єгови”. Вважають себе християнами, але християнську догматику заперечують. Вірять в єдиного бога Єгову, готуються до “Армагеддону” — кінця світу.
В Україні перші громади з’явилися у 20-х роках XX ст., коли до її західних областей почали вертатися із СІЛА та Канади українські емігранти. У той період організаційні структури єговістів в Україні підпорядковувалися крайовому Бюро в Лодзі (Польща). Після заборони, переслідувань і нелегальної діяльності протягом кінця 30-80-х років Свідки Єгови від 1991 р. в Україні є офіційно зареєстрованою і вільно діючою релігійною організацією. Кількість їх членів, що об'єднані у бл. 650 громад, наближається до 60 тис.
Біблія — священна книга християн. Усі щойно розглянуті течії християнства своїм Святим Письмом вважають Біблію. Вона складається з двох основних частин — Старого та Нового Заповітів. Перша, давня частина Біблії — Старий Заповіт, як зазначалося, визнається також іудаїзмом.
Старозаповітна частина Біблії займає 4/5 усього тексту Біблії і відома у двох варіантах. Масоретський текст (Танах), прийнятий в іудаїзмі, написаний давньоєврейською. Він складається з трьох книг: 1) П’ятикнижжя; 2) Пророки і 3) Писання. Головним є П’ятикнижжя (Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повторення Закону). Тут йдеться про створення Богом світу й людини, про гріхопадіння Адама та Єви, всесвітній потоп, про заповіт, який заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, що викладена у відомих десяти заповідях. Старий Заповіт, перекладений на грецьку мову (Септуагінта), є другим варіантом цієї частини св. Письма і містить 50 книг, ставлення християн до яких різне: протестанти визнають 39 книг, православні — 11 книг вважають неканонічними, а католики визнають сумнівні книги другоканонічними.
Загалом історія створення старозаповітної частини Біблії обіймає кілька століть (з XIII—XII ст. до н. e. - по 60-ті рр. II ст. н. e.).
У Новий Заповіт, що формувався протягом І-II ст. н. є., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для всіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій - від Матфея, Марка, Луки та Іоанна, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні Іоанна Богослова (Апокаліпсис)) описується життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового Заповіту відбувалася у складній боротьбі.
