1) можливість поширити свій бізнес не вдаючись до позики;
2) можливість одержати великий прибуток;
3) можливість поглибленого та дійового контролю;
4) надійний правовий статус торгівельної марки;
5) більш ефективне використання трудових ресурсів.
Що є перевагою системи франчайзингу для оператора?
1) Контроль за додержанням технології;
2) Одержання повного звіту про діяльність підприємства;
3) Можливість призупинити діяльність або закрити підприємство;
4) Підтримка при реалізації товарів;
5) Переважне право викупу підприємства.
Що не є характерним для взаємовідношень оператора з франчайзером?
1) рівність;
2) професіоналізм;
3) організація системи підвищення кваліфікації;
4) безумовне підпорядкування оператора франчайзеру;
5) одержання допомоги в становленні підприємства.
Що є недоліком системи франчайзингу?
1) можлива конкуренція в майбутньому з боку оператора;
2) ризики, пов’язані з підбором персоналу;
3) залежність від навколишнього середовища;
4) вплив кон’єктури ринку;
5) труднощі в прогнозуванні результатів.
Які проблеми вирішуються за допомогою франчайзингу?
1) Дослідження покупців;
2) Дослідження товару;
3) Цінова політика;
4) Питання просування товару;
5) Освоєння допоміжних видів діяльності.
Які напрямки територіального розвитку франчайзингу застосовуються в США?
1) Договір, який дозволяє субпідряднику відкрити декілька точок у заданому районі;
2) Договір, який дозволяє відкрити власну франчайзингову мережу;
3) Договір, який дозволяє ексклюзивно відкривати торгові точки в певній країні;
4) Договір, який дозволяє виступати в ролі субконтрактора.
Які підходи використовуються при вході системи франчайзинга на іноземний ринок?
1) Укладання міждержавних договорів;
2) Вступ в міждержавну асоціацію торгівлі;
3) Підтримка глобалізації економіки;
4) Створення спільних підприємств;
5) Прямий франчайзинг.
Як називається договір про пільгове підприємство в міжнародному франчайзингу?
1) Головний договір;
2) Генеральна угода;
3) Основний договір;
4) Договір про розвиток територіальної мережі;
5) Міжнародний договір франчайзингу.
Як називається оператор в міжнародному франчайзингу?
1) субоператор;
2) субфранчайзер;
3) субпідрядник;
4) субконтрактор;
5) франчайзер.
Яка роль асоціації операторів?
1) Надавати підтримку франчайзеру;
2) Контролювати діяльність франчайзра;
3) Захист інтересів франчайзингової мережі;
4) Вирішення конфліктів;
5) Управління діяльністю франчайзингової мережі.
Література:
1.Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.2. – 2001. – 512 с. (Раздел 6, Глава 17, §17.4, с. 299-313)
2.Четыркин Е.М. Финансовая математика: Учебник. – 4-е изд. – М.: Дело, 2004. – 400 с. (Главы 13-14, с. 289-318)
3.Рогальська Н.Г. Організація управління підприємством на основі комерційної концесії: Дис… канд. ек. Наук: 08.06.01. – Херсон, 2006. – 220 с. (Розділ 1, с. 14-67)
4.Фабоцци Ф. Управление инвестициями: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2000. – ХХVIII, 932 с. (Глава 25, с. 615-647)
ТЕСТИ ДО МОДУЛЯ 1
1. За економічним змістом інвестиціями не є вкладання:
а) в об’єкти соціального призначення;
б) у споживання;
в) у нематеріальні активи;
г) у фінансові інструменти.
2. Однією з цілей інвестицій підприємства не є:
а) ріст обсягів виробництва;
б) підвищення конкурентоспроможності продукції;
в) отримання інноваційної продукції;
г) отримання прибутку.
3. Однією з цілей інвестицій підприємства є:
а) ріст обсягів виробництва;
б) досягнення соціального ефекту;
в) підвищення конкурентоспроможності продукції;
г) отримання інноваційної продукції.
4. Для промислових підприємств інвестиційна діяльність:
а) має підпорядкований характер стосовно операційної діяльності підприємства;
б) незалежна від операційної діяльності підприємства;
в) визначає операційну діяльність підприємства;
г) домінує над операційною діяльністю підприємства.
5. “Лаг запізнення” в інвестиційній діяльності — це період часу між:
а) початком виробництва нової продукції і початком отримання доходів;
б) початком здійснення витрат і початком отримання прибутку;
в) закінченням здійснення витрат і початком отримання прибутку;
г) початком отримання прибутку і досягнення точки окупності інвестицій.
6. При послідовному протіканні процесів інвестування капіталу і отримання прибутку:
а) прибуток починає формуватися до завершення інвестування коштів;
б) прибуток починає формуватися через деякий час після завершення інвестування коштів;
в) прибуток починає формуватися одразу після початку інвестування коштів;
г) прибуток починає формуватися одразу після завершення інвестування коштів.
7. Початок формування прибутку через деякий час після завершення інвестування коштів притаманний для:
а) послідовного протікання процесу інвестування капіталу і отримання прибутку;
б) паралельного протікання процесу інвестування капіталу і отримання прибутку;
в) інтервального протікання процесу інвестування капіталу і отримання прибутку;
г) одночасного протікання процесу інвестування капіталу і отримання прибутку.
8. Чисті інвестиції підприємства — це:
а) сума валових інвестицій за мінусом амортизаційних відрахувань та відсотків по кредитам;
б) сума валових інвестицій та амортизаційних відрахувань;
в) сума валових інвестицій за мінусом амортизаційних відрахувань;
г) сума валових інвестицій, амортизаційних відрахувань та відсотків по кредитам.
9. Якщо чисті інвестиції підприємства мають негативне значення, це свідчить про те, що на підприємстві:
а) забезпечується “звужене” відтворення активів;
б) забезпечується “розширене” відтворення активів;
в) забезпечується “просте” відтворення активів;
г) відсутнє відтворення активів.
10. Якщо чисті інвестиції підприємства дорівнюють нулю, це свідчить про те, що на підприємстві:
а) забезпечується “розширене” відтворення активів;
б) забезпечується “звужене” відтворення активів;
в) відсутнє відтворення активів;
г) забезпечується “просте” відтворення активів.
11. Вкладання капіталу у відтворення основних засобів належить до:
а) фінансових інвестицій;
б) інвестицій у нематеріальні активи;
в) інвестицій у цінні папери;
г) реальних інвестицій.
12. Вкладання капіталу у цінні папери належить до:
а) фінансових інвестицій;
б) реальних інвестицій;
в) інвестицій у нематеріальні активи;
г) інвестицій у ліцензії на використання патентів.
13. Вкладання капіталу в наукові дослідження належить до:
а) інвестицій у нематеріальні активи;
б) реальних інвестицій;
в) фінансових інвестицій;
г) інвестицій у цінні папери.
14. Непрямі інвестиції — це:
а) інвестування, яке опосередковане іншими особами;
б) інвестування у фінансові інструменти;
в) інвестування інновацій;
г) інвестування у цілісні майнові комплекси.
15. Незалежні інвестиції — це інвестиції:
а) здійснення яких не залежить від фінансового стану інвестора;
б) здійснення яких не залежить від рівня їх ризику;
в) здійснення яких не залежить від інших об’єктів інвестування в
інвестиційному портфелі підприємства;
г) здійснення яких не залежить від рівня їх ризику і ліквідності.
16. Якщо інвестиції можуть бути конвертованими у грошову форму на термін від 1 до 6 місяців, такі інвестиції є:
а) високоліквідними;
б) середньоліквідними;
в) низьколіквідними;
г) неліквідними.
17. Повторне використання капіталу в інвестиційних цілях — це:
а) дезінвестиції;
б) реальні інвестиції;
в) непрямі інвестиції;
г) реінвестиції.
18. Процес вилучення капіталу, який інвестований раніше з інвестиційного обігу, — це:
а) дезінвестиції;
б) реальні інвестиції;
в) непрямі інвестиції;
г) реінвестиції.
19. Основною метою діяльності стратегічного інвестора у випадку здійснення фінансового інвестування є:
а) придбання блокуючого пакета акцій для забезпечення втручання в управління підприємством-емітентом;
б) придбання незначного пакета акцій для забезпечення контролю за діяльністю підприємства-емітента;
в) придбання контрольного пакета акцій для забезпечення реального управління підприємством-емітентом;
г) придбання пакета акцій для забезпечення виключно інвестиційного прибутку.
20. Основною метою діяльності портфельного інвестора є:
а) придбання пакета акцій для забезпечення виключно інвестиційного прибутку;
б) придбання контрольного пакета акцій для забезпечення реального управління підприємством-емітентом;
в) придбання блокуючого пакета акцій для забезпечення втручання в управління підприємством-емітентом;
г) придбання незначного пакета акцій для забезпечення контролю за діяльністю підприємства-емітента.
21. Інвестор, не схильний до ризику:
а) уникає ризикових інвестицій, не зважаючи на справедливу компенсацію ризику додатковим доходом;
б) згоден приймати на себе інвестиційний ризик при справедливій компенсації ризику додатковим доходом;
в) згоден приймати на себе інвестиційний ризик, навіть, якщо ризик недостатньо компенсований;
г) вибирає об’єкти інвестування, які за рівнем доходності та ризику приблизно відповідають середньоринковим умовам.
22. Інвестор, нейтральний до ризику:
а) уникає здійснення ризикових інвестицій, не зважаючи на справедливу компенсацію ризику додатковим доходом;
б) згоден приймати на себе інвестиційний ризик при справедливій компенсації ризику додатковим доходом;
в) згоден приймати на себе інвестиційний ризик, навіть якщо ризик недостатньо компенсований;
г) вибирає об’єкти інвестування, які за рівнем доходності та ризику приблизно відповідають середньоринковим умовам.
23. Інвестор, схильний до ризику:
а) уникає здійснення ризикових інвестицій, не зважаючи на справедливу компенсацію ризику додатковим доходом;
б) згоден приймати на себе інвестиційний ризик при справедливій компенсації ризику додатковим доходом;
в) згоден приймати на себе інвестиційний ризик, навіть якщо ризик недостатньо компенсований;
г) вибирає об’єкти інвестування, які за рівнем доходності та ризику приблизно відповідають середньоринковим умовам.
24. Головна мета інвестиційного менеджменту полягає в:
а) забезпеченні мінімізації ризиків здійснення інвестиційної діяльності та максимізації її доходності;
б) забезпеченні максимізації добробуту власників підприємства;
в) забезпеченні максимізації прибутку підприємства;
г) забезпеченні максимізації конкурентоспроможності продукції підприємства.
25. Функцією інвестиційного менеджменту як керівної системи є:
а) управління реальними інвестиціями;
б) управління фінансовими інвестиціями;
в) розробка інвестиційної стратегії;
г) управління формуванням інвестиційних ресурсів.
26. Інвестиційне планування розробляється у такій послідовності:
а) оперативне, перспективне та поточне планування;
б) поточне, оперативне та перспективне планування;
в) перспективне, поточне та оперативне планування;
г) оперативне, поточне та перспективне планування.
27. Перспективне планування здійснюється зазвичай на термін:
а) п’ять років;
б) три роки;
в) один рік;
г) півроку.
28. Поточне планування здійснюється за:
а) декадами;
б) місяцями;
в) кварталами;
г) роками.
29. Бюджет розробляється у межах:
а) поточного планування;
б) оперативного планування;
в) перспективного планування;
г) оперативного, поточного та перспективного планування.
30. До зовнішніх користувачів інформаційної системи інвестиційного менеджменту належать:
а) менеджери підприємства;
б) акціонери підприємства;
в) керівництво підприємства;
г) потенціальні інвестори підприємства
31. До внутрішніх користувачів інформаційної системи інвестиційного менеджменту належать:
а) потенціальні інвестори підприємства;
б) кредитори підприємства;
в) акціонери підприємства;
г) податкові органи.
32. Показниками, які характеризують кон’юнктуру ринку фондових інструментів, є:
а) кредитні ставки комерційних банків;
б) офіціальний курс валют;
в) ціни на товари;
г) ціни основних видів цінних паперів, які обертаються на біржовому та позабіржовому ринках.
33. Показниками, які характеризують кон’юнктуру ринку грошових інструментів, є:
а) об’єми і ціни угод за видами товарів;14
б) ціни на основні види цінних паперів;
в) кредитні ставки комерційних банків;
г) ціни на товари.
34. Показниками, які характеризують кон’юнктуру товарів і послуг, є:
а) об’єми і ціни угод за видами цінних паперів;
б) кредитні ставки комерційних банків;
в) ціни на товари;
г) ціни на основні види цінних паперів тести для самоконтролю.
35. Інфляція — це:
а) знецінення коштів у часі;
б) реальна відсоткова ставка;
в) номінальна відсоткова ставка;
г) рівень ризику.
36. За формулою Фішера можна визначити:
а) реальну відсоткову ставку;
б) номінальну відсоткову ставку;
в) темп інфляції;
г) індекс інфляції.
37. Початковою формою фінансового ринку в України є:
а) ринок позичкового капіталу;
б) ринок державних цінних паперів;
в) ринок корпоративних цінних паперів;
г) ринок муніципальних цінних паперів.
38. Фондові ринки:
а) це ринки, на яких корпорації залучають новий капітал шляхом емісії нових цінних паперів;
б) це ринки короткострокових високоліквідних та низькоризикових дольових цінних паперів;
в) це ринки середньострокової, довгострокової заборгованості та корпоративних акцій;
г) це ринки боргових інструментів, які зв’язані з позиками на житлову та промислову нерухомість, а також на сільськогосподарські угіддя.
39. Ринки іпотечних боргових паперів:
а) здійснюють операції з акціями, облігаціями, векселями та іншими фінансовими інструментами;
б) це ринки короткострокових високоліквідних та низькоризикових дольових цінних паперів;
в) це ринки середньострокової, довгострокової заборгованості та корпоративних акцій;
г) це ринки боргових інструментів, які зв’язані з позиками на житлову та промислову нерухомість, а також на сільськогосподарські угіддя.
40. Основними показниками ефективності при відборі інвестиційних проектів є:
а) чистий приведений дохід і внутрішня ставка доходності;
б) індекс доходності та індекс рентабельності;
в) чистий приведений дохід і період окупності;
г) індекс рентабельності і період окупності.
41. До ринку фінансових інструментів не входить:
а) ринок довгострокових фінансових інструментів;
б) ринок короткострокових фінансових інструментів;
в) ринок об’єктів інноваційного інвестування;
г) ринок грошових інструментів інвестування.28
