Що не є перевагою системи пільгового підприємництва для франчайзера?

1) можливість поширити свій бізнес не вдаючись до позики;

2) можливість одержати великий прибуток;

3) можливість поглибленого та дійового контролю;

4) надійний правовий статус торгівельної марки;

5) більш ефективне використання трудових ресурсів.

Що є перевагою системи франчайзингу для оператора?

1) Контроль за додержанням технології;

2) Одержання повного звіту про діяльність підприємства;

3) Можливість призупинити діяльність або закрити підприємство;

4) Підтримка при реалізації товарів;

5) Переважне право викупу підприємства.

Що не є характерним для взаємовідношень оператора з франчайзером?

1) рівність;

2) професіоналізм;

3) організація системи підвищення кваліфікації;

4) безумовне підпорядкування оператора франчайзеру;

5) одержання допомоги в становленні підприємства.

Що є недоліком системи франчайзингу?

1) можлива конкуренція в майбутньому з боку оператора;

2) ризики, пов’язані з підбором персоналу;

3) залежність від навколишнього середовища;

4) вплив кон’єктури ринку;

5) труднощі в прогнозуванні результатів.

Які проблеми вирішуються за допомогою франчайзингу?

1) Дослідження покупців;

2) Дослідження товару;

3) Цінова політика;

4) Питання просування товару;

5) Освоєння допоміжних видів діяльності.

Які напрямки територіального розвитку франчайзингу застосовуються в США?

1) Договір, який дозволяє субпідряднику відкрити декілька точок у заданому районі;

2) Договір, який дозволяє відкрити власну франчайзингову мережу;

3) Договір, який дозволяє ексклюзивно відкривати торгові точки в певній країні;

4) Договір, який дозволяє виступати в ролі субконтрактора.

Які підходи використовуються при вході системи франчайзинга на іноземний ринок?

1) Укладання міждержавних договорів;

2) Вступ в міждержавну асоціацію торгівлі;

3) Підтримка глобалізації економіки;

4) Створення спільних підприємств;

5) Прямий франчайзинг.

Як називається договір про пільгове підприємство в міжнародному франчайзингу?

1) Головний договір;

2) Генеральна угода;

3) Основний договір;

4) Договір про розвиток територіальної мережі;

5) Міжнародний договір франчайзингу.

Як називається оператор в міжнародному франчайзингу?

1) субоператор;

2) субфранчайзер;

3) субпідрядник;

4) субконтрактор;

5) франчайзер.

Яка роль асоціації операторів?

1) Надавати підтримку франчайзеру;

2) Контролювати діяльність франчайзра;

3) Захист інтересів франчайзингової мережі;

4) Вирішення конфліктів;

5) Управління діяльністю франчайзингової мережі.

Література:

1.Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.2. – 2001. – 512 с. (Раздел 6, Глава 17, §17.4, с. 299-313)

2.Четыркин Е.М. Финансовая математика: Учебник. – 4-е изд. – М.: Дело, 2004. – 400 с. (Главы 13-14, с. 289-318)

3.Рогальська Н.Г. Організація управління підприємством на основі комерційної концесії: Дис… канд. ек. Наук: 08.06.01. – Херсон, 2006. – 220 с. (Розділ 1, с. 14-67)

4.Фабоцци Ф. Управление инвестициями: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2000. – ХХVIII, 932 с. (Глава 25, с. 615-647)

ТЕСТИ ДО МОДУЛЯ 1

1. За економічним змістом інвестиціями не є вкладання:

а) в об’єкти соціального призначення;

б) у споживання;

в) у нематеріальні активи;

г) у фінансові інструменти.

2. Однією з цілей інвестицій підприємства не є:

а) ріст обсягів виробництва;

б) підвищення конкурентоспроможності продукції;

в) отримання інноваційної продукції;

г) отримання прибутку.

3. Однією з цілей інвестицій підприємства є:

а) ріст обсягів виробництва;

б) досягнення соціального ефекту;

в) підвищення конкурентоспроможності продукції;

г) отримання інноваційної продукції.

4. Для промислових підприємств інвестиційна діяльність:

а) має підпорядкований характер стосовно операційної діяльності підприємства;

б) незалежна від операційної діяльності підприємства;

в) визначає операційну діяльність підприємства;

г) домінує над операційною діяльністю підприємства.

5. “Лаг запізнення” в інвестиційній діяльності — це період часу між:

а) початком виробництва нової продукції і початком отримання доходів;

б) початком здійснення витрат і початком отримання прибутку;

в) закінченням здійснення витрат і початком отримання прибутку;

г) початком отримання прибутку і досягнення точки окупності інвестицій.

6. При послідовному протіканні процесів інвестування капіталу і отримання прибутку:

а) прибуток починає формуватися до завершення інвестування коштів;

б) прибуток починає формуватися через деякий час після завершення інвестування коштів;

в) прибуток починає формуватися одразу після початку інвестування коштів;

г) прибуток починає формуватися одразу після завершення інвестування коштів.

7. Початок формування прибутку через деякий час після завершення інвестування коштів притаманний для:

а) послідовного протікання процесу інвестування капіталу і отримання прибутку;

б) паралельного протікання процесу інвестування капіталу і отримання прибутку;

в) інтервального протікання процесу інвестування капіталу і отримання прибутку;

г) одночасного протікання процесу інвестування капіталу і отримання прибутку.

8. Чисті інвестиції підприємства — це:

а) сума валових інвестицій за мінусом амортизаційних відрахувань та відсотків по кредитам;

б) сума валових інвестицій та амортизаційних відрахувань;

в) сума валових інвестицій за мінусом амортизаційних відрахувань;

г) сума валових інвестицій, амортизаційних відрахувань та відсотків по кредитам.

9. Якщо чисті інвестиції підприємства мають негативне значення, це свідчить про те, що на підприємстві:

а) забезпечується “звужене” відтворення активів;

б) забезпечується “розширене” відтворення активів;

в) забезпечується “просте” відтворення активів;

г) відсутнє відтворення активів.

10. Якщо чисті інвестиції підприємства дорівнюють нулю, це свідчить про те, що на підприємстві:

а) забезпечується “розширене” відтворення активів;

б) забезпечується “звужене” відтворення активів;

в) відсутнє відтворення активів;

г) забезпечується “просте” відтворення активів.

11. Вкладання капіталу у відтворення основних засобів належить до:

а) фінансових інвестицій;

б) інвестицій у нематеріальні активи;

в) інвестицій у цінні папери;

г) реальних інвестицій.

12. Вкладання капіталу у цінні папери належить до:

а) фінансових інвестицій;

б) реальних інвестицій;

в) інвестицій у нематеріальні активи;

г) інвестицій у ліцензії на використання патентів.

13. Вкладання капіталу в наукові дослідження належить до:

а) інвестицій у нематеріальні активи;

б) реальних інвестицій;

в) фінансових інвестицій;

г) інвестицій у цінні папери.

14. Непрямі інвестиції — це:

а) інвестування, яке опосередковане іншими особами;

б) інвестування у фінансові інструменти;

в) інвестування інновацій;

г) інвестування у цілісні майнові комплекси.

15. Незалежні інвестиції — це інвестиції:

а) здійснення яких не залежить від фінансового стану інвестора;

б) здійснення яких не залежить від рівня їх ризику;

в) здійснення яких не залежить від інших об’єктів інвестування в

інвестиційному портфелі підприємства;

г) здійснення яких не залежить від рівня їх ризику і ліквідності.

16. Якщо інвестиції можуть бути конвертованими у грошову форму на термін від 1 до 6 місяців, такі інвестиції є:

а) високоліквідними;

б) середньоліквідними;

в) низьколіквідними;

г) неліквідними.

17. Повторне використання капіталу в інвестиційних цілях — це:

а) дезінвестиції;

б) реальні інвестиції;

в) непрямі інвестиції;

г) реінвестиції.

18. Процес вилучення капіталу, який інвестований раніше з інвестиційного обігу, — це:

а) дезінвестиції;

б) реальні інвестиції;

в) непрямі інвестиції;

г) реінвестиції.

19. Основною метою діяльності стратегічного інвестора у випадку здійснення фінансового інвестування є:

а) придбання блокуючого пакета акцій для забезпечення втручання в управління підприємством-емітентом;

б) придбання незначного пакета акцій для забезпечення контролю за діяльністю підприємства-емітента;

в) придбання контрольного пакета акцій для забезпечення реального управління підприємством-емітентом;

г) придбання пакета акцій для забезпечення виключно інвестиційного прибутку.

20. Основною метою діяльності портфельного інвестора є:

а) придбання пакета акцій для забезпечення виключно інвестиційного прибутку;

б) придбання контрольного пакета акцій для забезпечення реального управління підприємством-емітентом;

в) придбання блокуючого пакета акцій для забезпечення втручання в управління підприємством-емітентом;

г) придбання незначного пакета акцій для забезпечення контролю за діяльністю підприємства-емітента.

21. Інвестор, не схильний до ризику:

а) уникає ризикових інвестицій, не зважаючи на справедливу компенсацію ризику додатковим доходом;

б) згоден приймати на себе інвестиційний ризик при справедливій компенсації ризику додатковим доходом;

в) згоден приймати на себе інвестиційний ризик, навіть, якщо ризик недостатньо компенсований;

г) вибирає об’єкти інвестування, які за рівнем доходності та ризику приблизно відповідають середньоринковим умовам.

22. Інвестор, нейтральний до ризику:

а) уникає здійснення ризикових інвестицій, не зважаючи на справедливу компенсацію ризику додатковим доходом;

б) згоден приймати на себе інвестиційний ризик при справедливій компенсації ризику додатковим доходом;

в) згоден приймати на себе інвестиційний ризик, навіть якщо ризик недостатньо компенсований;

23. Інвестор, схильний до ризику:

б) згоден приймати на себе інвестиційний ризик при справедливій компенсації ризику додатковим доходом;

в) згоден приймати на себе інвестиційний ризик, навіть якщо ризик недостатньо компенсований;

24. Головна мета інвестиційного менеджменту полягає в:

а) забезпеченні мінімізації ризиків здійснення інвестиційної діяльності та максимізації її доходності;

б) забезпеченні максимізації добробуту власників підприємства;

в) забезпеченні максимізації прибутку підприємства;

г) забезпеченні максимізації конкурентоспроможності продукції підприємства.

25. Функцією інвестиційного менеджменту як керівної системи є:

а) управління реальними інвестиціями;

б) управління фінансовими інвестиціями;

в) розробка інвестиційної стратегії;

г) управління формуванням інвестиційних ресурсів.

26. Інвестиційне планування розробляється у такій послідовності:

а) оперативне, перспективне та поточне планування;

б) поточне, оперативне та перспективне планування;

в) перспективне, поточне та оперативне планування;

г) оперативне, поточне та перспективне планування.

27. Перспективне планування здійснюється зазвичай на термін:

а) п’ять років;

б) три роки;

в) один рік;

г) півроку.

28. Поточне планування здійснюється за:

а) декадами;

б) місяцями;

в) кварталами;

г) роками.

29. Бюджет розробляється у межах:

а) поточного планування;

б) оперативного планування;

в) перспективного планування;

г) оперативного, поточного та перспективного планування.

30. До зовнішніх користувачів інформаційної системи інвестиційного менеджменту належать:

а) менеджери підприємства;

б) акціонери підприємства;

в) керівництво підприємства;

г) потенціальні інвестори підприємства

31. До внутрішніх користувачів інформаційної системи інвестиційного менеджменту належать:

а) потенціальні інвестори підприємства;

б) кредитори підприємства;

в) акціонери підприємства;

г) податкові органи.

32. Показниками, які характеризують кон’юнктуру ринку фондових інструментів, є:

а) кредитні ставки комерційних банків;

б) офіціальний курс валют;

в) ціни на товари;

г) ціни основних видів цінних паперів, які обертаються на біржовому та позабіржовому ринках.

33. Показниками, які характеризують кон’юнктуру ринку грошових інструментів, є:

а) об’єми і ціни угод за видами товарів;14

б) ціни на основні види цінних паперів;

в) кредитні ставки комерційних банків;

г) ціни на товари.

34. Показниками, які характеризують кон’юнктуру товарів і послуг, є:

а) об’єми і ціни угод за видами цінних паперів;

б) кредитні ставки комерційних банків;

в) ціни на товари;

г) ціни на основні види цінних паперів тести для самоконтролю.

35. Інфляція — це:

а) знецінення коштів у часі;

б) реальна відсоткова ставка;

в) номінальна відсоткова ставка;

г) рівень ризику.

36. За формулою Фішера можна визначити:

а) реальну відсоткову ставку;

б) номінальну відсоткову ставку;

в) темп інфляції;

г) індекс інфляції.

37. Початковою формою фінансового ринку в України є:

а) ринок позичкового капіталу;

б) ринок державних цінних паперів;

в) ринок корпоративних цінних паперів;

г) ринок муніципальних цінних паперів.

38. Фондові ринки:

а) це ринки, на яких корпорації залучають новий капітал шляхом емісії нових цінних паперів;

б) це ринки короткострокових високоліквідних та низькоризикових дольових цінних паперів;

в) це ринки середньострокової, довгострокової заборгованості та корпоративних акцій;

г) це ринки боргових інструментів, які зв’язані з позиками на житлову та промислову нерухомість, а також на сільськогосподарські угіддя.

39. Ринки іпотечних боргових паперів:

а) здійснюють операції з акціями, облігаціями, векселями та іншими фінансовими інструментами;

б) це ринки короткострокових високоліквідних та низькоризикових дольових цінних паперів;

в) це ринки середньострокової, довгострокової заборгованості та корпоративних акцій;

40. Основними показниками ефективності при відборі інвестиційних проектів є:

а) чистий приведений дохід і внутрішня ставка доходності;

б) індекс доходності та індекс рентабельності;

в) чистий приведений дохід і період окупності;

г) індекс рентабельності і період окупності.

41. До ринку фінансових інструментів не входить:

а) ринок довгострокових фінансових інструментів;

б) ринок короткострокових фінансових інструментів;

в) ринок об’єктів інноваційного інвестування;

г) ринок грошових інструментів інвестування.28