Особливості технологічного середовища міжнародних корпорацій

 

Технологічне середовище являє собою сукупність технологічних процесів, що використовуються у приймаючих країнах конкурентами та партнерами по бізнесу для виробництва товарів чи надання послуг.

 

Для поглибленого засвоєння питання важливо врахувати вплив змін технологічного середовища на міжнародний менеджмент у наступні десять років який полягає в такому:

1. Швидкий розвиток біотехнологій дозволяє будувати такі точні органічні системи, які означають революцію в агротехніці, медицині, промисловості.

2. Поява молекулярних технологій дає змогу повністю змінювати фізичні процеси.

3. Супутники відіграватимуть дедалі більшу роль у навчанні. Так, іридієва система Мотороли з 77 маленькими супутниками на низьких орбітах стане доступною для Сибіру, китайських пустель та африканських територій, а люди, що мешкають у цих районах, будуть включені в сучасні інформаційні технології.

4. Автоматичні телефони з перекладом забезпечать комунікації всім людям, які мають доступ до телефону, спілкуватись рідною мовою один з одним по всьому світу.

5. Штучний інтелект, який поєднується із сучасними навчальними технологіями, дозволить мислити і машинам, що було притаманно лише людям.

6. Силіконові чіпи, що містять до 100 мільйонів транзисторів, дозволяють створити такі комп’ютерні потужності, які зараз притаманні лише суперкомп’ютерам, що перебувають у розпорядженні користувачів найвищого рівня.

7. Суперкомп’ютери потужністю один трильйон операцій за секунду дозволять користуватись перевагами таких сучасних інструментів, як симуляція людського тіла для випробування голосовими командами в управлінні комп’ютерами.

Важливо зазначити, що в умовах глобалізації ключового значення в змінах міжнародного технологічного середовища набувають два напрями:

· електронні розрахунки (E-cash), що є основою швидкого поширення електронної комерції через систему Інтернет, і створення для міжнародних корпорацій як нових можливостей, так і серйозних проблем;

телекомунікації, бурхливий розвиток яких по всьому світу означає залучення до міжнародних операцій дедалі більшої кількості регіонів.

 

6. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ МІЖНАРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ.

Доцільно звернути увагу слухачів на сильні і слабкі сторони середовища в Україні.

Сильні сторони політико-правового середовища в Україні:

· стабільність політичної системи;

· демократизація політичної системи в напрямі парламентсько-президентської республіки;

· європейський вибір України;

· наявність основних законів для міжнародного бізнесу в Україні.

Слабкі сторони політико-правового середовища в Україні:

· слабкі стимули для започаткування міжнародного бізнесу;

· великий вплив бюрократичних структур на діяльність міжнародних корпорацій;

· наявність значного хабарництва;

значні політичні ризики;

 

Сильні сторони українського економічного середовища:

· зручне географічне розташування на перехресті транспортних сполучень між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем;

· стабільність національної валюти;

· кваліфікована робоча сила;

· розвинута інфраструктура.

Слабкі сторони українського економічного середовища:

· повільна та суперечлива приватизація;

· нерозвинутість фінансових інститутів і фондового ринку;

· відсутність ринку землі;

· висока зношеність виробничих фондів;

· низькі доходи населення;

· застаріла структура економіки, перевантажена галузями важ­кої промисловості;

· висока енергоємність економіки;

· несприятливий інвестиційний клімат;

· значна частка «тіньової» економіки — близько 40 %.

7. ОГЛЯД КУЛЬТУРНОГО КОНТЕКСТУ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ.

Проміжне становище української культури між західною та східною культурами характеризується нині двома основними ознаками.

По-перше, вітчизняна культура більш схожа на східну, ніж на західну з позицій прояву глобального культурного феномену, суть якого зводиться до ідеї: «Окрема особистість — ніщо». Проте не лише влада, але й масова свідомість не цінує людську особистість.

По-друге, останні десять років наростає розрив між українською та західними культурами. Скажімо, у постсоціалістичний період країни Балтії і Центральної Європи стрімко повертаються в рідне культурне середовище — до західної культури. В Україні поки що таких змін не спостерігається. Тому реалізація Україною завдання ввійти в 2011 р. до Європейського Союзу повноправним членом є складним.

Для ілюстрації проміжного становища української культури можна скористатись такими стійким спостереженням. Українські міста набагато чистіші, ніж східні — індійські чи непальські. Але нам ще далеко до західних міст. І цей розрив, на жаль, зростає. Тому доведеться докласти чимало зусиль для подолання цього розриву за участю не лише міжнародних корпорацій, а й українського бізнесу, центральних органів державної влади й управління та місцевого самоврядування.

Технологічне середовище України є суперечливим. Поряд із наявністю незаперечних досягнень у деяких галузях науки (електрозварювання, матеріалознавство та ін.) і промисловості (авіабудування, військова техніка тощо) визначальним є відставання переважної частки галузей України від розвинутих країн у сфері науково-технічного прогресу. Це призводить до низької конкурентоспроможності переважної більшості вітчизняної продукції на зарубіжних ринках.

Слід відзначити і слабку увагу всіх владних структур до формування брендингу України у світі.

Брендинг країни являє собою цілеспрямовано сформовані позитивні риси іміджу країни та її нації в розгалуженій системі міжнародних відносин, а також уявлення зовнішнього світу про певну країну.

 

8. ОСОБЛИВОСТІ ВИМІРІВ ДІЛОВОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ.

Останнє роками в Україні проводились дослідження змін ділової культури, зокрема Інститутом соціології НАН України, Міжнародним інститутом менеджменту (МІМ-Київ), Львівським інститутом менеджменту (ЛІМ).

Інститутом соціології проводились дослідження взаємовідносин між націями в 1992—2002 рр. за шкалою дружності в межах від 1 (готовність сприйняти представника іншої нації як члена сім’ї) до 7 (заперечення проти перебування в країні). Дослідження показало наявність дружнього ставлення в Україні переважно між трьома національностями — українцями, росіянами і білорусами — на рівні від 1 до 3 балів: 2 — сусід, 3 — близький друг. Щодо інших національностей, то цей показник погіршився за останні десять років з 4 балів (колеги по роботі) до 5 (турист) або 6 (житель країни). Отже, рівень східнослов’янської ізольованості в 1992—2002 рр. істотно зріс [$ Зеркало недели (31.03.2002) $ http://www.zerkalo-nedeli.com]. Звичайно, це ускладнює умови співпраці менеджерів західних корпорацій в Україні з вітчизняним персоналом, який ще не набув культури міжнародної відкритості.

Серед молодих менеджерів — слухачів магістерських програм МІМ-Київ та ЛІМ-Львів у 1999 р. П. Шереметом було здійснено дослідження за методикою Г. Гофстеда за трьома показниками: дистанціювання влади, уникнення невизначеності та співвідношенням між колективізмом і індивідуалізмом. За цими показниками українські менеджери перебувають посередині між індійськими та польськими менеджерами [$ Зеркало недели (22.03.1999) $ http://www. zerkalo-nedeli.com]. Це означає виникнення потенціальних конфлікти у взаємодії українських і західних менеджерів як у міжнародних корпораціях, так і у незалежних партнерів.

Переважна більшість фахівців оцінює стан менеджменту в Україні як кризовий, що включає і невідповідність значної частини керівників підприємств наявним вимогам. За результатами досліджень існує конфлікт між діловими культурами України і Заходу, основою якого є відмінності в семантиці ділової термінології і ділової мови, неволодіння вітчизняними менеджерами бізнесовою мовою. Б. Будзан звертає також увагу на конфлікти між підприємцями та інвесторами, що виникають через неоднакову участь в управлінні і капіталі організації. Менеджери часто ухвалюють рішення виключно в особистих інтересах, що спричиняє їх конфлікти з працівниками та ін. [Будзан, 2001, с. 179—180].

Місцева культура стає предметом активного впливу з боку менеджменту корпорації в напрямі гармонізації взаємодії культур. При цьому використовують різноманітні інструменти: навчання, робота в міжнародних командах, стажування у відділеннях інших країні т. ін. Перший аспект культурного середовища (контексту) міжнародного менеджменту є пасивним, оскільки культура не змінюється, а другий — активним.

В Україні поступово набуває розвитку специфічна галузь діяль­ності — успіхологія, спрямована на формування позитивного іміджу України шляхом відповідної підготовки офіційних представників, а також керівників приватних підприємств для спілкування з іноземною пресою, з одного боку, та західних партнерів з вітчизняними засобами масової інформації — з іншого. На думку успіхологів, в українській піраміді успіху можна виокремити такі п’ять рівнів:

1. Низький — близько 2 % населення так би мовити безнадійні, оскільки мають переважно фізіологічні бажання і керують у своєму житті девізом: «Мені — першому».

2. Сіра маса, що прагне бути на когось схожою, постійно виправдовує себе і завжди знаходить зовнішні причини власних невдач. Представники цього рівня хочуть бути «великою рибою в калюжі». На цьому рівні перебуває 80 % населення, якому потрібна термінова допомога у навчанні, перекваліфікації, відкритті власного бізнесу і т. ін.

3. Переможці (10 %), насичені духом суперництва: підприємці-початківці, політики, провідні спортсмени, діячі церкви, керів­ники місцевих органів влади районного рівня. Девіз цієї категорії: «Перемога будь-якою ціною».

4. «Білі ворони» (6 %) — незалежні висококваліфіковані люди творчих професій, на яких існує стабільно високий попит, що забезпечує їм достатній рівень життя.

5. Адміністративна і ділова еліта (2 %), що не бажає життя за правилами, а вміє сама встановлювати їх. Вони обирають велику політику, масштабний бізнес, високе професійне мистецтво з девізом «Живи сам і дай жити іншим».