ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Основні питання до вивчення
1. Особливості середовища міжнародного менеджменту.
2. Політико-правове середовище міжнародних корпорацій.
3. Економічне середовище міжнародних корпорацій.
4.Соціально-культурне середовище міжнародних корпорацій.
5. Особливості технологічного середовища міжнародних корпорацій.
6. Систематизація особливостей міжнародного середовища в Україні.
7. Огляд культурного контексту міжнародного менеджменту.
8. Особливості вимірів ділової культури в Україні.
ОСОБЛИВОСТІ СЕРЕДОВИЩА МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ.
Середовище міжнародного менеджменту (середовище діяльності міжнародних корпорацій) — це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.
Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно включає три елементи:
1) середовище материнської країни (країни походження корпорації);
2) середовища приймаючих країн (країн-господарів);
3) нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.).
Галузевий аспект міжнародного середовища може бути представлено відомою формулою PEST (politic, economic, social, technological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті. Якщо корпорація прагне досягти успіху в тій чи іншій країні, то вона має ретельно вивчати можливості і шляхи взаємодії політики корпорації з економічними і правовими системами приймаючих країн, їх культурами та станом технологічного розвитку.
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЕДОВИЩА
ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНИХ І МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЙ
| Характеристика середовища | Національні | Міжнародні |
| Освітнє середовище | ||
| 1. Мови (говорити, писати, спілкуватись) | Одна | Багато |
| 2. Освітні системи (якість, рівень, тривалість) | Не створює напруження | Створює велике напруження |
| Соціальне середовище | ||
| 1. Цінності, позиції (через досягнення, сприйняття ризику, наукові методи роботи) | Однорідні | Різноманітні |
| 2. Соціальна організація (влада, статус, ролі, інститути, мобільність соціальних систем) | Подібна | Різна |
| Політико-правове середовище | ||
| 1. Політична орієнтація (влада, ідеологія) | Державна | Транснаціональна |
| 2. Правове середовище (закони, кодекси, регулятори) | Цілком уніфіковане | Різне |
| 3. Національний суверенітет | Один | Багато |
| 4. Урядова політика | Подібна | Різні |
| Економічне середовище | ||
| 1. Економічний розвиток (слабкий розвиток, індустріалізація) | Подібні стадії | Різні стадії |
| 2. Економічна система (капіталістична, змішана, соціалістична) | Подібна | Різна |
ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ.
Політико-правове середовище являє собою систему органів законодавчої, виконавчої і судової влади та законодавчих актів, що регулює ділові операції міжнародних корпорацій, у країні-господарі.
Політична складова політико-правового середовища включає три фактори впливу на діяльність міжнародних корпорацій.
1.Урядові позиції щодо міжнародних операцій:
· стимули для започаткування бізнесу в країні-господарі (низькі процентні ставки за кредит, податкові пільги, прискорена амортизація, дотації і субсидії);
· встановлення різних вимог до міжнародних компаній, виходячи зі свого суверенітету (обмеження частки іноземного капіталу у статутному фонді підприємств, вимоги продавати товари і технології на місцевих ринках, створення робочих місць для місцевого населення і т. д.).
2. Ефективність державного управління:
· наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності БНК (МНК);
· вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах;
· хабарництво. Закон про корупцію в зовнішньоекономічній діяльності США (1977 р.) забороняє американським компаніям давати хабарі іноземним урядам. У Франції, Великобританії це не забороняється, а навпаки, сума хабарів вираховується з податку.
3. Політична стабільність:
· експропріація і націоналізація;
· політичні ризики (макроризик і мікроризик);
· тероризм.
Структура основних даних політичного аналізу зовнішнього середовища, необхідних міжнародному менеджеру, включає таке:
1. Політичний режим у країні-господарі (країні перебування) та його відносини з країною базування.
2. Міждержавні (міжрегіональні, міжміські) угоди між країною перебування і країною базування.
3. Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних союзах (можливий вплив на майбутній бізнес: можливості, небезпеки).
4. Політичні партії і громадські організації в країні базування, які мають тісні контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни перебування.
5. Найвидатніші політичні лідери (короткі біографічні дані).
6. Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні перебування.
7. Основні політичні суперники, що борються за владу у країні, і сутність їхніх принципових позицій в економічних, соціальних і правових питаннях.
8. Коротка характеристика зв’язку «бізнес-політика» (фірми, партії, лідери).
9. Найближчі вибори парламенту і президента (або їх аналогів у країні), перспективи їх результатів і ймовірний вплив на бізнес і відносини з країною базування.
10. Роль і вплив регіональної влади (з урахуванням регіонів проникнення фірми).
11. Політична обстановка у регіонах проникнення фірми.
12. Загальна оцінка політичної стабільності у країні.
Під час самостійного вивчення теми важливо звернути увагу на те, що правове середовищеявляє собою сукупність законів та інших регуляторів, що впливають на організацію бізнесу іноземних компаній у приймаючих країнах. Правове середовище включає національне та міжнародне право.
З урахуванням різноманітного історичного досвіду існує чотири правових системи: звичайне, цивільне, теократичне та соціалістичне право, які використовуються в усіх країнах з певними особливостями.
Звичайне право являє собою таку правову систему, що ґрунтується на традиції, прецеденті, звичаях, а ключову роль у тлумаченні законів відіграють суди.Така система права походить від Великобританії і використовується в її колишніх колоніях: США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та ін.
Цивільне право — це система правових відносин, що базується на детально розроблених комплексах законів, що зведені в певні кодекси, які і становлять основу ведення бізнесу.Ця система має походження з римського права і використовується у понад 70 країнах, зокрема в Німеччині, Франції, Італії, Японії, інших країнах Західної, Центральної та Східної Європи, у тому числі Росії й Україні. Відмінність між зазначеними вище правовими системами полягає в тому, що звичайне право ґрунтується на судовому тлумаченні подій, а цивільне — спирається безпосередньо на зв’язок подій із законами.
Теократичне право — система правових відносин, що має в основі релігійні заповіді.Досить поширений варіант цього права — ісламське законодавство, яке ґрунтується на Корані та його тлумаченні пророком Мухаммедом. Це право використовується в 27 країнах Середнього Сходу та Центральної Азії. У багатьох країнах ісламське право поєднується зі звичайним чи цивільним правом, оскільки правові системи цих країн поєднують історичні колоніальні зв’язки та ісламські традиції.
Соціалістичне право — це система правових відносин, що базується на марксистських принципах класового суспільства.Зараз ця система діє в Китаї, Північній Кореї та на Кубі.
Національні системи права мають безпосередній вплив на процес управління зарубіжними відділеннями міжнародних корпорацій.
Міжнародне право являє собою систему міжнародних правових актів, а також неписаних домовленостей, що регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб.
