Актуарні розрахунки – це система математичних і статистичних закономірностей, яка регламентує взаємовідносини між страховиком та страхувальником. Під час актуарних розрахунків визначають витрати, необхідні на страхування певного об'єкта, собівартість і вартість послуги, яку надає страховик страхувальникові. За допомогою актуарних розрахунків визначають частку участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто визначають розміри тарифних ставок.
Згідно ст. 10 Закону «Про страхування», актуарними розрахунками можуть займатися особи (актуарії), які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.
На актуарія покладається розробка наукових методів обчислення страхових тарифів та відповідальність за те, щоб страхові резерви були достатніми на той момент, коли страховику доведеться виконувати свої зобов'язання за договорами страхування. Саме слово актуарій в перекладі з грецької мови означає "скорописець", "обліковець".
Форма, в якій розраховуються витрати на проведення певного страхування, називають страховою (актуарною) калькуляцією, яка допомагає визначати страхові платежі.
Основними завданнями актуарних розрахунків є [55]:
− дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності, тобто дотримання вимоги наукової класифікації ризиків з метою створення гомогенної підсукупності в межах загальної страхової сукупності;
− обчислення математичної ймовірності настання страхового випадку, визначення частоти та ступеня тяжкості наслідків нанесення збитку як в окремих ризикових групах, так і в цілому по страховій сукупності;
− математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення справи страховиком та прогнозування тенденцій їхнього розвитку;
− математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, пропозиція конкретних методів і джерел їхнього формування.
На організацію актуарних розрахунків впливають різні фактори. Ними є, насамперед, форми проведення страхування, вид страхування, обрана система інформаційного забезпечення та інші.
Актуарні розрахунки класифікують за такими ознаками: галузь страхування, час проведення, ієрархічна (територіальна) рівність.
За ознакою галузі розрізняють:
− актуарні розрахунки з особистого страхування;
− актуарні розрахунки з майнового страхування;
− актуарні розрахунки у сфері страхування відповідальності.
За часом складання бувають:
− планові розрахунки;
− звітні розрахунки.
Залежно від ієрархічної рівності актуарні розрахунки можуть бути:
− загальними (для всієї країни);
− зональними (для певного регіону);
− на рівні окремого страховика (для окремої страхової організації).
У практиці актуарних розрахунків широко використовують страхову статистику – систематизоване вивчення та узагальнення наймасовіших і типових страхових операцій на основі вироблених статистичною наукою методів обробки узагальнених підсумкових натуральних і вартісних показників, які характеризують страхову справу.
Всі показники, які підлягають статистичному вивченню, поділяються на дві групи. Перша група відображає процес формування страхового фонду, друга – його використання.
В найзагальнішому вигляді страхову статистику можна звезти до аналізу наступних абсолютних показників:
− кількість застрахованих об'єктів – n;
− кількість страхових подій – e;
− кількість постраждалих об'єктів – m;
− сума отриманих страхових платежів – S Sp;
− сума виплачених страхових відшкодувань – S Sb;
− страхова сума застрахованих об’єктів – S Sn;
− страхова сума постраждалих об'єктів – S Sm.
На підставі цих абсолютних показників розраховуються наступні відносні показники:
− частота страхових подій;
− спустошеність страхової події (коефіцієнт кумуляції ризику);
− коефіцієнт (ступінь) збитковості;
− середня страхова сума на один об'єкт (договір) страхування;
− середня страхова сума на один постраждалий об'єкт;
− середнє страхове відшкодування на один постраждалий об'єкт;
− збитковість страхової суми;
− частка постраждалих об’єктів;
− важкість шкоди;
− норма збитковості.
Частота страхових подій (
) дорівнює співвідношенню між кількістю страхових подій та кількістю застрахованих об'єктів, тобто частота страхових подій засвідчує, скільки страхових випадків припадає на один об'єкт страхування. Наведене співвідношення можна зобразити і кількісно як величину, меншу одиниці:
. (1)
Це означає, що одна страхова подія може спричинити кілька страхових випадків. Звідси випливає термінологічна відмінність між поняттями страховий випадок і страхова подія. Страховою подією може бути град, ураган тощо, які охоплюють своїм шкідливим впливом численні об'єкти страхування (випадки).
Спустошеність страхової події (коефіцієнт кумуляції ризику) (
) – відношення кількості об'єктів страхування, які постраждали до кількості страхових подій, тобто:
. (2)
Коефіцієнт кумуляції ризику показує кількість застрахованих об’єктів, що постраждало від впливу однієї страхової події. Мінімальний коефіцієнт кумуляції ризику дорівнює одиниці.
Коефіцієнт (ступінь) збитковості (
) показує повноту знешкодження постраждалих об’єктів та виражає співвідношення між сумою виплаченого страхового відшкодування і страховою сумою всіх об'єктів, що постраждали, тобто:
. (3)
Цей показник може бути менший або дорівнює одиниці. Якщо він дорівнює одиниці це означає повне знешкодження застрахованих об’єктів. Зворотне положення є неможливим, оскільки воно означає можливість знищення всіх застрахованих об'єктів більше, ніж один раз.
Середня страхова сума на один об'єкт (договір) страхування ( 
) – відношення загальної страхової суми всіх об'єктів страхування до кількості всіх об'єктів страхування, тобто:
. (4)
Середня страхова сума на один постраждалий об'єкт ( 
), яка дорівнює страховій сумі всіх об'єктів, що постраждали, поділеній на кількість цих об'єктів, тобто:
. (5)
Середнє страхове відшкодування на один постраждалий об'єкт ( 
), яка дорівнює сумі страхових відшкодувань, що була сплачена за всіма постраждалими об’єктами, поділеній на кількість цих об'єктів, тобто:
. (6)
Збитковість страхової суми (
) дорівнює сумі виплаченого страхового відшкодування, поділеній на страхову суму всіх об'єктів страхування, тобто:
. (7)
На рівень збитковості страхової суми впливають:
− частка постраждалих об’єктів (q) за якою судять про ймовірність настання страхового випадку (якщо він дорівнює одиниці – це означає, що постраждали усі застраховані об’єкти):
; (8)
− важкість шкоди (
), що завдав страховий випадок яка показує величину знешкодженої страхової вартості:
. (9)
Тому збитковість страхової суми можна подати по іншому:
(10)
Норма збитковості (
) показує рівень фінансової стабільності конкретного виду страхування– це співвідношення суми виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових платежів, виражене в процентах, тобто:
. (11)
Аналіз даних показників, який проводиться з певною періодичністю дозволяє виявляти чинники, що найбільш істотно впливають на діяльність страхової компанії.
