А. Ціна - показник якості

Глава 2. Основи аналізу попиту та пропозиції

Становлення економічної науки як самостійної галузі знання часто пов'язують з виходом у 1776 р. книги Адама Сміта "Багатство народів", хоча завершилося воно лише через ще сторіччя. До цього економічні проблеми розглядалися в рамках недиференційованого загального знання. Вони обговорювалися в творах філософів, юристів, богословів і, звичайно, політиків.

Однією з найбільш важливих серед них впродовж століть вважалася проблема економічної цінності і ціни. Першим "претендентом" на роль основи для порівняння благ, цінності і ціни була людська потреба. В "Нікомахова етики" великий філософ давнини, вчений-енциклопедист Арістотель писав: "Тому все, що бере участь в обміні, має бути якимось чином зіставно... Воістину таким заходом є потреба, яка все зв'язує разом... і, немов заміна потреби, за спільною домовленістю з'явилася монета ". [1]

Середньовічні коментатори Аристотеля збагатили вчення великого мислителя низкою нових положень. Насамперед була зроблена спроба розділити поняття цінності і ціни.

Якщо цінність блага визначається потребою, вважав французький філософ Жан Буридан (бл. 1300-бл. 1358), з ім'ям якого пов'язується притча про "буридановом віслюку", то ціна залежить від потреби і засобів покупця. Бідняк потребує хлібі більше, ніж багач, але йому нічим оплатити його. Значить, і ринкову ціну визначають не потреби всіх індивідуумів, але лише тих з них, хто може підкріпити свої потреби грошима, тобто платоспроможні потреби, або попит.

Але найбільш важливе доповнення до вчення Арістотеля було зроблено найбільшими філософами і теологами середньовіччя Альбертом Великим (бл. 1193-1280) і його учнем Фомою Аквінським (1225 або 1226-1274). Поряд з потребою (in-digentia - лат.) Вони назвали другий (за порядком, але не за значущістю) джерело цінності і ціни-праця і витрати (labores et expensae-лат.). Без справедливого відшкодування праці і витрат суспільство, засноване на поділі праці, не могло б існувати.

Таким чином, була встановлена ​​залежність ринкових цін, з одного боку, від попиту, який визначається потребами і коштами покупців, і, з іншого - від пропозиції, визначуваного працею та витратами, хоча співвідношення цих "ціноутворюючих факторів", роль кожного з них у формуванні цін довгий час залишалися недослідженими. Одні автори перебільшували значення попиту, особливо корисності, інші - значення витрат, особливо праці.

Проблема попиту та пропозиції як чинників, що визначають ринкову ціну, отримала принципове дозвіл в 1890 р. в роботі А.Маршалла "Принципи політичної економії": "Ми могли б з рівною підставою, - писав він,-сперечатися про те, чи регулюється вартість (цінність, див. с. 312-313. - В. Г., С. І., В. М.) корисністю чи витратами виробництва, як і про те, чи розрізає шматок паперу верхнє або нижнє лезо ножиць. Дійсно, коли одне лезо утримується в нерухомому стані, а різання здійснюється рухом іншого леза, ми можемо, як слід не подумавши, стверджувати, що різання виробляє друге, однак таке твердження не є абсолютно точним і виправдати його можна лише претензією на просту популярність, а не строго науковим описом чиненого процесу ". [2]

У цій главі нам належить познайомитися з сучасними науковими основами аналізу попиту та пропозиції, з тим, як "ріжуть папір" ножиці А. Маршалла. У трьох наступних розділах ми розглянемо існуючі уявлення про корисність і перевагах споживачів, формуванні індивідуального і ринкового попиту.

Попит

Попит на який-небудь товар характеризує наше бажання купити те або інша кількість цього товару. Саме "бажання купити" відрізняє попит від простого "хотіння" дістати те чи інше благо, чим би воно не диктувалося - нагальною необхідністю задовольнити життєво важливу потребу або вимогами комфорту, прагненням виглядати не гірше за інших або перевершити сусіда. Наявність попиту на якийсь товар припускає чиєсь згоду сплатити за нього певну ціну, а значить, і згода пожертвувати "в обмін" на покупку даного товару покупкою деякої кількості інших товарів і послуг на ту ж суму. Отже, на попит впливають не тільки смаки і переваги покупців, їх бажання, але і розміри їх грошових доходів і заощаджень, а також ціни пропонованих товарів. Обсягом попиту на якийсь товар називають кількість цього товару, яка згідно купити окрему особу, група людей або населення в цілому в одиницю часу (день, місяць, рік) при певних умовах. До числа цих умов відносяться смаки і переваги покупців, ціни даного та інших товарів, величина грошових доходів і накопичень.

Ціною попиту називають максимальну ціну, яку покупці згодні заплатити за певну кількість даного товару. Залежність обсягу попиту від визначальних його чинників називають функцією попиту. У загальному вигляді функція попиту може бути представлена ​​так:

де - Обсяг попиту на i-тий товар (i = 1,2,..., k); Т - смаки та уподобання; P _1,..., P _k - ціни всіх товарів, включаючи i-тий; I - грошовий дохід. Якщо всі фактори, що визначають обсяг попиту, окрім ціни даного нас товару (P _i), покласти незмінними, то від функції (2.1) можна перейти до функції попиту від ціни, що характеризує залежність попиту на г'-тий товар лише від його власної ціни:

Функція попиту від ціни може бути представлена ​​одним із трьох способів:

1) табличним, наприклад:

P i (грн.)	(Штук)
...	...
...	...
...	...

2) аналітичним, наприклад:

3) графічним. На рис. 2.1 лінія DD представляє графічне відображення функції попиту від ціни. Вона називається лінією попиту. Абсциси точок лінії попиту характеризують обсяг попиту, а ординати - ціни попиту. [3]

Необхідно розрізняти зміну обсягу попиту і зміна попиту. Зміна обсягу попиту має місце при зміні ціни товару і незмінному характері залежності обсягу попиту від ціни (2.2) - рух уздовж лінії попиту. Наприклад, як видно на рис. 2.2, при зниженні ціни з Р ₁ до P ₂ обсяг попиту збільшується з Q ₁ до Q _2. Якщо ж в силу зміни доходів або смаків покупців встановиться нова залежність між ціною і обсягом попиту, тобто зміниться функція попиту від ціни (2.2), то відбудеться зрушення лінії попиту від D ₁ D ₁ до D ₂ D _2, так що при ціні Р ₁ обсяг попиту зросте з Q ₁ до Q _3, а при ціні Р ₂ - з Q ₂ до Q ₄ - У цьому випадку говорять, що збільшився сам попит. Очевидно, що при зниженні попиту, скажімо, в результаті скорочення доходів нова лінія попиту пройде лівіше і нижче D ₁ D _1.

Зворотну залежність між ціною і обсягом попиту (при зниженні ціни обсяг попиту зростає, і навпаки) часто називають законом попиту.

Відомо одне виключення з цього закону, що одержало назву парадоксу Гіффена. Англійський економіст Роберт гіф-фен (1837-1910) звернув увагу на те, що під час голоду в Ірландії в середині XIX в. обсяг попиту на картоплю, ціна якого виросла, істотно збільшився. Справа в тому, що картопля представляв основний продукт харчування ірландських бідняків. Підвищення його ціни змусило їх скоротити споживання інших, дорожчих і якісних продуктів. Оскільки все ж картоплю залишався порівняно найбільш дешевим продуктом, обсяг попиту на нього виріс. Природа парадоксу Гіффена більш докладно буде розглянута в 3-му розділі. Поки ж відзначимо лише, що подібна ситуація представляє єдино можливе виключення з загального закону попиту. [4]

Нерідко деякі явища дійсності помилково розглядаються як винятки із загального закону попиту, а іноді на них посилаються і для його спростування.

Зупинимося на декількох з них.

А. Ціна - показник якості.

Споживач, особливо кінцевий, часто не може кваліфіковано судити про якість пропонованого йому товару. У цьому випадку він схильний приймати ціну цього товару за своєрідний показник його якості, вважаючи, що висока ціна свідчить про високу якість товару, і навпаки. На цьому заснована широко розповсюджена практика підвищення цін без реального поліпшення якості товарів.

Фактично тут має місце спрямований вплив за допомогою ціни на думку споживачів про якість товарів, результатом чого є зрушення лінії попиту вгору і вправо, а не рух уздовж незмінною лінії попиту. Повернемося до рис. 2.2. Нехай на якийсь товар при ціні Р ₂ пред'являвся попит в обсязі Q ₂ - Внісши незначні зміни в конструкцію чи зовнішній вигляд виробу, виробник підвищує ціну до Р _1.

Споживачі, вважаючи, що зростання ціни означає і поліпшення якості, збільшують обсяг попиту до Q ₃ з. замість того щоб знизити його до Q _1, тобто переходять до нової лінії попиту D ₂ D _2. Як тільки покупці переконаються в тому, що новий товар по своїй якості не відрізняється від старого, попит на нього знову повернеться до лінії D ₁ D _1. Тому практика такого прихованого підвищення цін може бути успішною лише при безперервній зміні моделей, марок товарів, що випускаються, при значному і навіть надлишковій їх різноманітності.

Хоча в цьому випадку ми маємо справу зі зміною попиту під впливом маніпулювання споживчими перевагами, факти такого роду нерідко наводяться для спростування закону попиту.

Б. Ефект Веблена.

Зовні з ситуацією ціна - показник якості схожий так званий ефект Веблена, названий так по імені американського економіста і соціолога Т. Веблена (1857-1929), який вніс істотний внесок у його дослідження. Цей ефект пов'язаний з престижним попитом, орієнтованим на придбання товарів, що свідчать, на думку покупця, про його високий соціальний статус. Таку функцію можуть виконати лише товари, доступ до яких для широких мас так чи інакше обмежений. Зазвичай таким обмежувачем є висока ціна, тому престижний попит зазвичай асоціюється з попитом на дорогі товари. Звідси нерідко роблять висновок, що підвищення цін таких товарів веде до зростання обсягу попиту за рахунок збільшення обсягу престижного попиту. Якби це було так, то ціни престижних товарів могли б рости нескінченно.

Однак, як показала практика кінця 70-початку 80-хгг., Підвищення цін на такі товари, як ювелірні вироби, килими, кришталь, привело не до збільшення, а до зниження обсягу попиту на них. Хоча престижність таких товарів із зростанням цін зростає, але попит на них скорочується у зв'язку з усе меншою їх доступністю для широких кіл покупців.

Обмежувати престижний попит лише дорогими товарами не можна. Елемент престижу, орієнтації на підвищення, демонстрацію чи, навпаки, маскування свого соціального статусу (дійсного, уявного чи бажаного) відіграє важливу роль у формуванні індивідуальних смаків і переваг, а слідом за тим і попиту у всіх тих випадках, коли інформація про придбання, наявності або споживанні того чи іншого товару легко доступна тим, чиєю думкою і оцінкою дорожить (або хотів би дорожити) покупець. Тому престижної цінністю можуть володіти не тільки дорогі, але і розподіляються безкоштовно або за пільговими цінами товари, якщо доступ до них для широкого кола споживачів обмежений якимись іншими, неціновими засобами. Відповідно до сучасних поглядів, потреба виділитися зі світу, відчути і продемонструвати свою владу над "природою, речами і людьми є однією з базових, універсальних потреб людини. Тож виділити в складі попиту престижний елемент далеко не просто.