У чому полягають особливості ухвалення домашніми
Господарствами економічних і фінансових рішень?
Існують певні особливості в механізмі і ступені формалізації ухвалення домашнім господарством фінансових та економічних рішень. Наприклад, в комерційних організаціях існує система методів ухвалення рішень, включаючи планування, оперативне управління, контроль та інші стадії процесу
управління, які об’єднуються поняттям «менеджмент» (його складовою частиною є фінансовий менеджмент). У комерційних організаціях чітко визначені оперативні і стратегічні цілі, їх ієрархія, способи досягнення. У домашніх господарствах встановлення визначених цілей – також необхідний атрибут. Проте їх досягнення не пов’язано з формалізованими процедурами ухвалення рішень. Цілі домашнім господарством визначаються часто за натхненням, на основі життєвого досвіду. Між членами домашнього господарства встановлюється система неформальних зв’язків, в якій визначається роль кожного з них. У домашніх господарствах, як правило, не складають баланс грошових доходів і витрат, що також є віддзеркаленням неформального характеру схвалюваних рішень.
Як оцінюється рівень життя населення в Україні?
Для оцінки рівня життя населення України, розробки та реалізації регіональних соціальних програм, планування темпів зростання заробітної плати, пенсій, соціальної допомоги, а також складання бюджетів використовують поняття мінімального споживчого кошика та прожиткового мінімуму. Під споживчим кошиком розуміється мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення її життєдіяльності. Рівень мінімального споживчого кошика характеризує мінімально допустимі межі споживання найважливіших матеріальних благ і послуг (продукти харчування, предмети санітарії та гігієни, ліки, житлово-комунальні послуги) і розраховується виходячи з прожиткового мінімуму, диференційованого за основними соціальними групами. Прожитковий мінімум використовується у вигляді вартісної оцінки споживчого кошика, а також обов’язкових зборів та платежів.
Як класифікуються витрати домогосподарств на споживання та
від яких факторів вони залежать?
В Україні на споживання витрачається основна частина доходів домашнього господарства. Узагальнені статистичні дані дозволяють сказати, що вони складають від 60 до 90% сукупного доходу середнього домашнього господарства України (відповідно до статистичних даних у 2006 році витрати на придбання товарів та оплата послуг становила 90,5%). Витрати домашнього господарства на споживання доцільно підрозділити на дві агреговані групи: поточні і капітальні витрати.
До поточних витрат домашнього господарства слід віднести витрати на придбання продовольчих товарів, непродовольчих товарів, які використовуються протягом відносно нетривалого періоду часу (взуття, одяг тощо), а також оплату необхідних для життя послуг (наприклад, таких, як послуги перукарні, стоматолога тощо).
Капітальні витрати включають витрати на придбання непродовольчих товарів, що використовуються протягом тривалого часу (витрати на меблі, придбання житла, транспортних засобів тощо). До цієї ж статті слід віднести витрати на послуги, які учасники домашнього господарства споживають рідко, але їх результат здійснює на них істотний вплив (витрати на освіту, медичні послуги, туристичні послуги тощо). Статистичні дані свідчать про те, що основну частину витрат на споживання в Україні становлять поточні витрати, причому, на оплату продовольчих товарів спрямовується близько половини наявних доходів домашніх господарств. У США, для порівняння, вони складають не більш 20% загальної суми наявних доходів. Загальна сума витрат на споживання залежить від цілого ряду факторів, які в цілому можна розподілити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх факторів слід віднести: величину сукупних грошових доходів домашнього господарства; ступінь забезпечення потреб домашнього господарства за рахунок ведення натурального господарства; рівень організації ведення бюджету домашнього господарства; рівень
матеріальних і духовних потреб членів домашнього господарства. Зовнішніми факторами є: рівень роздрібних цін на товари і послуги; величина державнихдотацій, що направляються на фінансування медицини, освіти, транспорту тощо;сума податків та інших обов’язкових платежів домашнього господарства; рівеньрозвитку споживчого кредиту в економіці та ін.
