Невизначеність в економіці пов'язана з подіями і факторами функціонування економічної системи, які суб'єкти господарювання не можуть з достатньою вірогідністю передбачити, а тому й належним чином пристосуватися до них.
Невизначеність - це недостатня інформованість про вірогідність майбутніх подій, які впливають на долю учасників ринку (рис. 14.1).
Рис. 14.1. Причини невизначеності в ринковій економіці
Здатність людини пристосовуватися до невизначеності називають схильністю до ризику. За цим критерієм виділяють три групи (типи) людей:
- не схильних до ризику (противники ризику, що бажають його уникнути);
- нейтральних до ризику;
- схильних до ризику (тих, хто любить ризикувати).
Як визначити належність суб'єктів до тієї чи іншої категорії?
Несхильні до ризику люди прагнуть отримувати середній прибуток. Вони не ризикуватимуть свідомо, якщо є ймовірність одержати нульовий прибуток. Тим більше вони не погодяться на ризик, якщо є загроза втратити все багатство, набуте раніше.
Ризиковість - ситуація на ринку, спричинена невизначеністю, за якої переважну більшість подій та способів поведінки суб'єктів господарювання неможливо з достатньою достовірністю передбачити і спрогнозувати.
На рівень ризиковості економіки впливають чинники, які не залежать ні від волі, ні від бажань, недбалості чи виняткової добропорядності людей (землетруси, селеві потоки, суховії тощо), і такі, що є наслідком дій суб'єктів економіки (політична доктрина та воля уряду, компетентність менеджерів усіх рівнів і т. ін.) (рис. 14.2).
Рис. 14.2. Фактори ризиковості економіки
Спектр ризиків в економічному житті суспільства досить різноманітний. Для спрощення їх об'єднують у групи (види) (рис. 14.3).
Найпоширенішим методом визначення рівня ризику (рис. 14.4) є статистичний метод. Він ґрунтується на:
- інформації за тривалий проміжок часу про події, які можуть мати негативні наслідки для долі суб'єктів господарювання;
- виявленні періодичності збурення таких подій (якщо мали місце);
- визначенні (розрахунку) ймовірності настання тих чи інших небажаних подій, що мають негативні наслідки та екстраполяції їх на майбутнє.
Статистичний метод найчастіше застосовується для масових явищ і ґрунтується на теорії великих чисел.
Метод експертних оцінок застосовується для випадків, які зустрічаються не часто і не можуть бути визначені статистично.
Рис. 14.4. Методи визначення рівня ризику
Рівень ризику залежить від очікуваного значення (ймовірність настання небажаних подій) та варіативності можливого результату. Наприклад, імовірність того, що кредит не повернуть 2 % позичальників, розрахована на основі аналізу
Рис* 14.5. Фактори, що визначають рівень ризику
інформації за 20 років. Але відсоток тих, хто його не повертав у короткостроковому періоді, коливався в межах 0-20 %. Чим вища варіативність коливань можливого результату, тим вищий ступінь ризику, і навпаки.
У зв'язку з властивою людям різною схильністю до ризику вони обиратимуть для себе різний спосіб поведінки в ринковій ситуації. Як свідчить досвід, переважна більшість людей не схильні до ризику. Недарма світова практика показує, що б- 7 % населення, які стають підприємцями (людей, схильних до ризику), досить для того, щоб забезпечити суспільство всіма необхідними товарами та послугами. Це означає, що здатність до підприємництва - такий само обмежений економічний ресурс, як і інші. Але й самі підприємці поділяються на схильних та не схильних до ризику. Це пояснюється не тільки психічним станом, а й економічним законом спадної граничної корисності.
Як приклад розглянемо ситуацію гри в рулетку. Нехай гравець, який має 1000 грн, ставить "на зелений" 500 грн. Якщо він виграє, сума ставки зростає вдвічі, й він матиме 1000 грн виграшу та 500 грн тих, що не поставив, тобто всього 1500 грн.
Якщо ж він програє, то в нього залишається 500 грн. Математичне сподівання (оскільки є тільки 2 варіанти: виграти чи програти, тобто ймовірність 50 %, або у%) у грошовому вираженні матиме вигляд:
Зобразимо криву загальної корисності для цієї ситуації (рис. 14.6) і розрахуємо математичне сподівання в умовних одиницях корисності (ютилях, балах). Для цього на осі абсцис відкладемо кількість гривень, які має та може виграти гравець, а на осі ординат - корисність в ютилях.
Рис. 14.6. Крива загальної корисності
Із графіка видно, що перші 500 грн мають корисність 5 юти-лів, другі 500 грн - 3 юти ля, а треті 500 грн -■ 1 ютиль.
Внаслідок дії закону спадної граничної корисності остання знижується, тому математичне сподівання у формі корисності (а не у грошовій формі) матиме вигляд
Це означає, що вигода (в умовних одиницях корисності-ютилях), яку отримає гравець у разі виграшу, буде меншою, ніж збитки в разі програшу.
Якщо більшість людей не схильні до ризику, то вони шукатимуть засоби його попередження або принаймні обмеження. Ризикувати вони погодяться тільки тоді, коли середній рівень дохідності (прибутковості) буде таким привабливим, що зможе компенсувати їм втрати від ризику.
Але визнання того, що переважна більшість людей прагнуть уникнути ризику, не заперечує того факту, що гральний бізнес процвітає. Люди купують лотерею, сподіваючись за невелику плату мати великий виграш. Інші ж просто мають додаткове задоволення від того, що йдуть на ризик.
1. Ні
2. Так
3. Так
4. Так
5. Ні
6. Так
7. Так
8. Ні
9. Ні
10. Так
1. а
2. а
3. г
4. г
5. г
6. а
7. в
8. а
9. б
10. а
