Люблінська унія та її наслідки для України. Закріпаченяя селян у польсько-Литовській державі

1569 р. – Люблінська унія, що завершила тривалий процес об’єднання П і Л. Утворено Річ Посполиту (Польсько-Литовську республіку) на чолі з виборним королем. Короля обирав сейм. Отже сейм був впливовішим. Наслідки для України: Позитив: 1) Більшість укр. земель опинились в скл однієї держави. Це сприяло формуванню укр. нації, етносу. 2) це припинило князівські міжусобиці і посилювало обороноздатність укр. земель. 3) це сприяло поширенню на укр. землях більш розвиненої культури заходу.Негатив: 1) В укр. землях посилюється феодальне гноблення населення, це підштовхує процес остаточного закріпачення селянства.У 14 ст. укр. селяни переважно були вільні, могли володіти землею, звертатись в суд зі скаргою на феодала. Водночас вони були залежні від феодала в ренті: відробіткова рента (1 день панщини) або грошова. У 1457 р посилюється як особиста, так і судова залежність селян. Селян починає судити феодал. Саме феодал давав згоду на шлюб. У 1557 р. приймається «Устав на Волоки». Суть: Всю землю поділили на волоки, якими володіли лише феодали. Тобто селянин землею не володів, він повинен 2 дні працювати на пана,якщо селянин залишався в його волоці (вони могли піти від феодала)В 1573 р. – завершення процесу закріпачення; постанова сейму про заборону селянам залишати свого пана. Селяни перетворились на кріпаків. 2) Населення укр.. земель перетворилось на людей 2го сорту. Вони були обмежені у правах: -укр. не могли займати урядові посади без прийняття католицтва. – укр. народ вистачає еліту (шляхту) через їх покатоличення. – укр. купці в містах не мали пільг, з них брали високі податки і т.д.; - укр. не могли в укр. містах селитися де хотіли. Вони могли жити лише в певних відведених резерваціях.; - укр. ремісники не могли в містах бути майстрами, очолювати цехи. 3) Посилення релігійного гноблення. Тобто, поляки прагнуть окатоличити християнське населення. Цей процес йшов дуже важко. Щоб процес пішов швидше, створюється нова уніацька церква.

6.Причини утворення греко-католицької церкви. Брестська церковна унія та її значення. Релігійне життя в Україні в період після Люблінської унії характеризується значною складністю. Посилення суспільної ваги шляхти співпадає з занепадом православної церкви. Боротьба між православною та католицькою церквами сприймалася більшістю українців як аналог боротьби між українцями й поляками. Ще однією причиною послаблення позицій православної церкви стала втрата підтримки з боку потужної в минулому константинопольської патріархії, яка переживала тяжкі часи після завоювання Візантії турками-османами. Православна церква культурно зубожіла, вона поступалася католицькій за рівнем освіти, її література обмежувалася богослужебними книжками. Зважаючи на внутрішню кризу української православної церкви та несприятливу щодо неї суспільну ситуацію, український магнат К.Острозький висунув ідею унії православної та католицької церков зі збереженням грецького обряду й прав Київської митрополії. У 80-ті роки XVI ст. розпочалася запекла ідейна боротьба між і противниками унії. Ще одним поштовхом до церковної унії стали дії константинопольського патріарха Єремії. Брестська унія (1596 р.): а) причини - прагнення Ватикана підпорядкувати католицтву східну православною церква, створивши перехідний період для повного переходу православних українців до католицизму; бажання ряду православних священиків зрівнятися в правах, прагнення захистити себе від впливу Московського патріарха, що підтримував укр. братерства, що намагалися обирати священиків, втручатися в церковні справи і т.д.; б) утримання унії - укр.ая церква визнавала основні догмати і не переходила, під владу Ватикана, визнавши своєю главою - тата Римського. Богослужіння залишалося на слов'янській мові; в) наслідки унії - перехід у лоно католицизму, фактична заборона православної церкви; переслідування священиків, що залишилися вірними православ'ю, роздів українців на 2 конфесії, поклавши початок відмінностям, що пізніше розвилися між західними і східними українцями. Ціль Брестської унії: поляки хотіли тісніше прив’язати укр. народ до себе і швидше їх асимілювати. З іншого боку, були ініціатори унії і в укр. духовенстві і в шляхті. У 1596 р. в м. Бресті збирається церковний собор, щоб об’єднати церкви. Результат: укладення Брестської унії. Сенс: Вона створила греко-католицьку (уніацьку) церкву. Від католицтва ця церква взяла зверхність Папи Римського, католицькі догмати. Від православ’я – обрядність,мову старослов’янську. Тобто, після унії релігійне гноблення ще посилилось. Православна церква була заборонена. Процес ополячення посилився. Не вдалося подолати розкол церков. Він ще збільшився, укр. населення не хотіло приймати уніацтво і католицтво. Найважливішим результатом Брестської унії стало виникнення української греко-католицької церкви, яка в наступні чотири століття відіграла величезну позитивну роль у боротьбі українського народу за свої інтереси.

7.Початок становлення правової системи в українських землях в складі Речі Посполитої. Литовські статути, Магдебурзьке право. Литовські статути(три редакції 1529, 1566, 1588 рр.) - головні збірники права в Україні, зокрема основним джерелом права на Гетьманщині; на Правобережжі діяв до 1840 р. За соціальною структурою панів-магнатів було зрівняно в правах із шляхтою. Володіючи великими маєтками, магнати зберігали привілейоване становище. Їх знає історія лише 3. Вони являли собою збірки законів, норм феодального права, що закріплювало панівне становище феодалів.І Литовський статут 1529 р. (старий). Значення: 1) Він заборонив рабство остаточно. Людей не можна було купувати. 2) селяни мали право володіти землею, переселятися. 3) Влада монарха в державі була обмежена законом. Крапка свавіллі короля. 4) Суд відділився від адміністрації. 5) В суді запроваджується посада адвоката. Людина отримувала право на судовий захист.Отже, деякі права людини в цих законах починають певним чином захищатися. Тобто, цей кодекс закріплював особливі права дворянства (шляхти) з іншого боку.Права шляхти найбільш повно закріпив ІІ Литовський статут (Волинський) 1566 р. Він зрівняв у правах шляхту і магнатів.- тільки шляхтич міг володіти землею- шляхта не платила податків.- шляхтич мав право вільного виїзду за кордон.ІІІ Литовський статут 1588 р. (новий) остаточно закріпачив селян (1583). Таким чином цей статут діяв до 1832 року на території укр. земель. Магдебурзьке право – право міст на самоврядування. В ХІІІ ст. місто Магдебург вперше отримало право на самоврядування. В Україні місно Санок під Львовом у 1339 році вперше прийняло це право.1356 – Львів. У 15 ст. – Київ і Луцьк, у 16 ст. – десяток укр. міст мали це право. У 16 ст. на укр. території існувало біля 1000 міст. Тобто ці міста були дрібними. Київ і Львів по 20 тис чол. Місто звільнялося від управління і суду королівських чи великокнязівських намісників. Ним керували війти і два, три бурмістра, які виконували функції королівських чи князівських намісників. Магістрат складався з двох колегій - лави, що відала судовими справами, і ради, яка займалася адміністративно-господарськими справами. Магістрат дбав про стягнення податків. Судові функції виконувала лава, яка під головуванням війта, становила колегію з одинадцяти лавників, для вироку могло бути менше суддів-шість, чотири, навіть три. Процес в містах з магдебурзьким правом був усним, гласним та змагальним. Головна роль в магдебурзькому праві належала війту, який був на чолі міської управи, його призначав король, або місцеві старости. Бурмістрів, радців, лавників треба було вибирати з місцевого населення.

8. Виникнення українського козацтва. Його соціальний склад та основні групи. Погляди на створення козацтва:хозарська; поліські козаки;козаки прямі нащадки з Києва; черкаська; волохівська. Виникнення козацтва припадає на кінець 15 ст. Слово козак у перекладі з тюркської мови означає “вільна людина”. Перша ймовірна згадка про українських козаків датується 1489 р., коли козаки згадувалися в польській хроніці М.Бельського. Хоча про козаків існують і більш ранні повідомлення.Чинники, які обумовили формування козацтва наступні: 1) посилення в Україні феодального, релігійного та національного гноблення(закріпачення у 1573р.); 2) за пороги спрямовувалася хвиля сезонних здобичників - відхідників, деякі з яких оселялися в степу з метою його господарського освоєння. З іншого боку феодали селили за порогами своїх кріпаків, яких звільняли на 15-20 років від податків; 3)потреба освоєння багатих родючих земель півдня;4) на процес формування козацтва мав вплив і зовнішній фактор. В 1449 р., після розпаду Золотої орди, на Кримському півострові утворилося Кримське татарське ханство (столиця Бахчисарай), яке згодом увійшло під протекторат Туреччини. Протягом другої половини ХV- ХVІ ст. кримські татари здійснили в Україну не менш 110 набігів (особливо постраждало Поділля). Для захисту від татар та турків в районі Великого Лугу та Дикого поля українці створювали військові залоги, які влаштовували засіки - січі. Отже, на Січ, головним чином, йшли українські селяни, а також міщани, православне духовенство. Лави козацтва поповнювала і шляхта, яка втратила свої маєтки. Серед козацтва можна виділити певні групи. Низові козаки, які контролювали значну частину Степової України, нараховували 40-50 тис. чоловік. Їх основні риси: 1) родинний принцип організації (земляцтво, побратимство, демократизм); 2) своєрідний морально етичний кодекс поведінки (високий соціальний статус свободи, мужньої поведінки і навпаки низький - спокійного способу життя, мирної праці), а також аскетизм, релігійність; 3) відсутність кріпацтва; 4) формальна рівність всіх членів козацької громади, можливість брати участь у виборах старшини; 5) колективне землеволодіння (козаки кожен рік розподіляли між собою земельні ділянки, кидаючи жереб, а гетьман (він розпоряджався земельним фондом) закріплював це своїм рішенням. Головний їх промисел - набіги на татар (мета - взяти здобич, визволити полонених, відтіснити подалі від своїх кордонів), хоча займалися вони й рибальством, охотою, випасом коней, худоби. Городове козацтво - його організаторами були старости прикордонних міст: черкаські – Полозович у 1520 р. та Дашкевич, хмельницький – Лянцкоронський; канівський – Д.Вишневецький, барський - Претвич. Міські козаки складали до 80% населення Каневу, Черкас, Бара. Вони платили старостам за торгівельні операції десяту частину прибутків. Реєстрове козацтво. Намагання поляків встановити контроль над козацтвом, розколоти його, використати як найманців у війську й викликало появу реєстру. В 1572 р. польський король Сигізмунд ІІ вперше створив реєстр у кількості 300 чоловік. Король Стефан Баторій у 1578 р. визначив реєстр у 600 козаків. Потім чисельність реєстру зростала до 1, 3, 6 тис. козаків. Реєстр поділявся на полки по 500 чоловік (всього їх було 6). Реєстр мав самоврядування - за згодою з урядом козаки обирали гетьмана реєстру, полковників та сотників. Першим гетьманом був шляхтич Ян Бадовський, другим - Орішевський. Таким чином, узаконювалася ідея козацького імунітету. Реєстрові козаки також отримували від польського уряду платню, зброю, вони мали змогу володіти землею, позбавлялися кріпацтва. Реєстровці були достатньо заможні. Їх зазвичай набирали з городових козаків. Повстання 1591-1593 рр., яке очолив гетьман реєстрового козацтва К.Косинський. Як заявляв в той час один з польських політиків: козаки подібні до нігтів і як тільки вони занадто відростуть, треба їх зрізати. Інший сучасник констатував: «Беззаперечно, що козаки були для Речі Посполитої найнебезпечнішою отрутою і водночас її найміцнішим щитом».

9. Запорізька Січ, її устрій та значення в історії України. Боротьба козаків з татаро-турецькою агресією. Внутрішня нестабільність Польщі, чвари між шляхтою дали можливість козакам побудувати власну політичну структуру. Військова-політична організація низового козацтва - Запорізька Січ (це також назва їх столиці, дерев’яної фортеці) вперше була створена у 1554 р. канівським старостою Д.Вишневецьким (Байдою) на острові Мала Хортиця. Вона займала сучасну територію Херсонської, Дніпропетровської та Запорозької областей. Всього відомо про існування в Україні 8 січей – Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Нова. Остання січ була зруйнована за наказом Катерини ІІ у 1775 р. Січ мала демократичну організацію. Раз на рік козаки обирали власну старшину – кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула, обозного та інших чиновників. В адміністративному плані Січ поділялася на 8 паланок (округи) на чолі із полковниками. У військовому плані тут існував поділ на курені, яких було 38. Їх очолювали курінні отамани. Військо подїлялося на полки. Полком править полковник. Кожний полк має свою корогву, свого сурмача і довбиша. Він подїляється на сотні, сотні на десятки або інакше курінї. Курінями правлять атамани, сотнями сотники. Різні доручення гетьманські сповняють осавули. Арматою править обозний, її осідком вважається місто Терехтемирів з старим монастирем. Канцелярією військовою завідує писар. Листи писані від війська стверджуються військовою печатею. На чолі війська козацкого стоїть виборний старшина, котрого в звичайній мові звуть гетьманом. Хмельницький перший одержав офіціальний титул гетьмана, а перед тим належав сей титул тільки найвищим вождям польського й литовського війська. Правом вибирати собі старшого козаки дуже дорожили: се була основа козацької самоуправи. Всякі важнїйші справи йдуть під обміркованню всієї старшини або ради цілого війська. Запорожці вели власну зовнішню політику. Зокрема підтримували відносини з іншими країнами. Значення „ЗС” в історії українського народу полягало в наступному: 1) Січ продовжила традиції державотворення в українських землях; 2) вона була центром антифеодальної і національно-визвольної боротьби, звідси починалися всі повстання, сюди тікали кріпаки, йшли скарги на панів. Серед козацько-селянських виступів слід згадати: повстання 1594-1596 рр. під приводом С.Наливайко, повстання Жмайла 1625 р., повстання, яке очолив Тарас Трясило в 1630 р., взяття козаками Івана Сулими в 1635 р. польської фортеці Кодак, повстання під приводом Павлюка та Гуні в 1637р., повстання на чолі з Остряниним в 1638 р.; 3) Січ зіграла велику роль у боротьбі проти татаро-турецької агресії; 4) козаки виступали проти католицької експансії, на захист православ’я, зберігали стійки ознаки українського етносу. Основні риси суспільного устрою «ЗС»: а) відсутність кріпосництва; б) формальна рівність між усіма козаками (право користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, де вирішувалися суспільні справи, обирати старшину і т.д.); в) «ЗС» була військовою організацією, кожний козак зобов'язаний був за свій рахунок нести військову службу; д) як політична організація ЗС була козацькою республікою на чолі з військовою радою, якої керував кошевой отаман. Роль козацтва в боротьбі проти агресії Туреччини і Кримського ханства: а) ЗС служила південно-східним прикордонним захисним форпостом укр. земель, до проникнення в котрі турецькі і татарські війська змушені були спочатку зіткнутися з запорізьким козацтвом; б) козаки і самі завдавали удари - спускаючись по Днепру на своїх швидкохідних великих човнах, неодноразово завдавали удари по татарських гарнізонах Криму, захоплювали в Чорному морі турецькі галери і т.п.