Управлінські структури підприємств забезпечують в умовах конкретних виробництв реалізацію вимог законодавчих і нормативних актів про охорону праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, вирішують весь комплекс питань з охорони праці, пов’язаних з даним виробництвом. У своїй діяльності щодо охорони праці управлінські структури підприємства взаємодіють з комісією з питань охорони праці підприємства та уповноваженими трудових колективів.
До основних функцій управлінських структур підприємств, як ланки в системі управління охороною праці, відносяться:
– організація та координація роботи у галузі охорони праці;
– контроль за станом охорони праці та функціонуванням СУОП;
– облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці;
– стимулювання діяльності з охорони праці.
Основними напрямками діяльності управлінських структур підприємств (СУОПП) щодо СУОП є:
– навчання працівників охорони праці;
– забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, будівель та споруд;
– нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
– забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;
– забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;
– організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;
– санітарно-побутове обслуговування працівників;
– професійний відбір кадрів.
Нагляд і контроль за охороною праці полягає в перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, стандартів безпеки праці, правил та норм охорони праці, постанов директивних органів, а також у перевірці виконання службами та підрозділами своїх обов’язків у галузі охорони праці.
Основними формами контролю за станом охорони праці є:
– оперативний контроль керівника робіт та інших посадових осіб;
– адміністративно-громадський (трьохступеневий) контроль;
– контроль, який здійснюється службою охорони праці підприємства;
– відомчий контроль вищих органів;
– контроль, який здійснюється органами державного нагляду та технічною інспекцією праці профспілок.
Ефективність контролю залежить від відповідного метрологічного забезпечення, методів та засобів (приладів) вимірювань для контролю параметрів небезпечних та шкідливих виробничих факторів, визначення показників безпеки виробничого обладнання та технологічних процесів.
Таким чином, контроль за станом охорони праці на промисловому підприємстві здійснюється за трьома формами: державною, відомчою та громадською.
Вищий державний нагляд за точним виконанням законів про охорону праці всіма міністерствами, відомствами, комітетами, підприємствами, закладами та організаціями і їх посадовими особами покладено на Генерального Прокурора України. До органів державного нагляду за станом охорони праці належать:
– Державний Комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);
– Міністерство праці та соціальної політики України;
– Держатомінспекція Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України;
– органи Державного пожежного нагляду МНС України;
– органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.
Внутрішньовідомчий контроль полягає у систематичній перевірці міністерствами і відомствами додержання стандартів, норм і правил законодавства про працю на підлеглих підприємствах.
Громадський контроль за станом охорони праці на підприємствах здійснюють профспілкові комітети, при яких створюються комісії з охорони праці. Ці комісії призначені для надання допомоги комітету профспілки у здійснені контролю за трудовим законодавством і станом охорони праці. На підприємствах, де існує цехова структура, створюються також комісії охорони праці. Очолює комісію член комітету профспілки (цехкому) – старший громадський інспектор з охорони праці підприємства (цеху). Головою комісії та будь-яким громадським інспектором не може бути представник адміністрації.
У системі контролю за станом охорони праці важливе місце належить громадським інспекторам з охорони праці, які повинні вибиратися відкритим голосуванням у кожній профгрупі. Права та обов’язки громадського інспектора з охорони праці визначені спеціальним положенням. Громадському інспектору надані великі права: він може відвідувати у будь-який час цехи, відділи та інші об’єкти підприємства; вимагати від адміністрації необхідні документи та пояснення; давати через інспекторів праці чи після попереднього з ними погодження обов’язкові приписи адміністрації та інше. Громадські інспектори, як правило, беруть участь у трьохступеневому контролю. Робота громадських інспекторів є однією з ефективних форм залучення працівників до контролю за виконанням вимог безпеки праці. Від якості їх праці багато в чому залежить стан охорони праці на підприємстві чи в установі.
