Джерела фінансування заходів з поліпшення умов і

Охорони праці.

Моральне та матеріальне заохочення робітників за роботу по вдосконаленню охорони праці має велике значення для підвищення ефективності виробництва, зниження рівнів травматизму та захворюваності, поліпшення умов праці.

Для здійснення стимулювання робіт у галузі охорони праці аналізують показники, оцінюючі рівень праці із забезпеченням безпеки праці у виробничих підрозділах та на робочих місцях: коефіцієнт відповідності нормам (планам), показники частоти та тяжкості травматизму, коефіцієнт безпеки праці та інші.

Для практичної оцінки стану охорони праці на підприємстві (цеху) використовується базовий коефіцієнт К_баз, який залежить від трьох коефіцієнтів:

 

К_баз = К_вб* К_тб* К_вд , (1.1)

де К_вб – коефіцієнт виробничої безпеки, який характеризує виконання робітниками норм та правил охорони праці; він являє собою відношення числа працівників, які суворо дотримуються вимог правил техніки безпеки до загальної кількості працюючих у відділі (дільниці);

К_тб – коефіцієнт технічної безпеки (відношення кількості машин, механізмів та обладнання, що повністю задовольняє вимогам безпеки, до загальної кількості обладнання, яке встановлено на дільниці);

К_вд – коефіцієнт виконавчої дисципліни, який визначається відношенням кількості виконаних заходів з охорони праці за визначений період часу до загальної кількості передбачених заходів.

Коефіцієнт виробничої безпеки встановлюється інженером служби охорони праці шляхом перевірки виконання працюючими інструкцій, правил і норм охорони праці. Коефіцієнт технічної безпеки визначається комісією, яка оглядає обладнання, встановлене на дільниці; при цьому бажано використовувати спеціально заготовлені на кожну машину карти.

Згідно динаміки зміни К_баз та інших коефіцієнтів можна оцінити рівень та направленість роботи з охорони праці в цеху.

Можна також планувати зростання цих коефіцієнтів і в залежності від цього здійснювати моральне та матеріальне стимулювання колективів та окремих робітників.

Коефіцієнти К_вб, К_тб мають у деякій мірі суб’єктивний характер, але практика показала доцільність їх використання.

Головним завданням, спрямованим на забезпечення здорових та безпечних умов праці на підприємстві, є підготовка людини до трудової діяльності, виявлення її придатності до вибраної чи рекомендованої професії. Відомо, що травматизм серед працюючих, психологічні якості яких не відповідають вибраній професії на 40...60% більший, ніж серед тих, у кого така відповідність є.

Профорієнтація полягає у професіографічній та медичній консультації з видачею рекомендацій при виборі професії; профвідбір у виборі кандидатів для конкретного виду діяльності. Для проведення відбору на підприємствах організовуються кабінети з професійного відбору та орієнтації.

Професійному відбору, попередньому та періодичному медичних оглядах насамперед повинні підлягати особи, які будуть працювати на робочих місцях із шкідливими та небезпечними умовами праці, підвищеними фізичними та емоційними навантаженнями.

Підготовка людини до трудової діяльності не обмежується медичним освідоцтвом та професійним відбором. Наступним етапом такої підготовки є навчання працюючих безпеці праці. Таке навчання проводиться на всіх підприємствах незалежно від характеру та ступеню небезпеки виробництва при:

– підготовці нових робітників (прийнятих, які не мають професії або при її зміні);

– проведенні різних видів інструктажів;

– підвищенні кваліфікації.

Навчання проводиться під час професійно-технічного навчання. Ступінь засвоєння знань з безпеки праці перевіряється при складанні іспитів кваліфікаційній комісії.

Від ефективності навчання працюючих безпеці праці у великій мірі залежить профілактика травматизму на підприємстві.

Невід’ємною частиною цієї роботи є пропаганда охорони праці. Завдання пропаганди: зосереджувати і постійно підтримувати інтерес працюючих до охорони праці; переконувати працюючих у необхідності того чи іншого заходу з охорони праці; виховувати свідоме ставлення до заходів з охорони праці; популяризувати нові засоби забезпечення безпеки праці.

Правильно організована пропаганда повинна постійно нагадувати працюючим про потенційно небезпечні та шкідливі виробничі фактори на робочих місцях та про те, як слід поводитися, щоб попередити нещасний випадок.

Для здійснення пропаганди використовуються різноманітні форми, методи та засоби.

Формами здійснення пропаганди є конференції, наради, семінари, школи передового досвіду, радіо- та телепередачі, дебати, екскурсії, виставки, кінодні та інше.

Методами пропаганди (способами передачі інформації) є розповідь чи показ, демонстрація натурних зразків, передових прийомів праці та інше.

Як засоби пропаганди використовуються лекції, бесіди, книги, плакати, магнітофільми та інші технічні засоби статичного та динамічного показу.

Одним з найбільш популярних засобів пропаганди є кіно. Щорічно на екрани нашої країни виходять декілька десятків навчальних, науково – популярних, агітаційно-пропагандистських та інших фільмів з тематики охорони праці.

В останній час особливу увагу привертає до себе застосування комп’ютерних методів, прикладного та інструментального забезпечення для підвищення якості навчального процесу, та можливість звертатися за необхідною інформацією до ресурсів мережі Internet.

В програму Windows можна ввести лекції з курсу «Охорона праці в галузі». Програму EXCEL можна використовувати для виконання практичних робіт, зробити необхідні таблиці та графіки. Використання пакету Microsoft Project для управління проектом (введення дати початку / кінця проекту, розташування задач проекту – введення нової, знищення, пересування, вставка задачі, визначення терміну виконання завдання, формування графіка виконання проекту – складання списку ресурсів, його коригування, форматування таблиць і графіків проекту, формування ієрархічного проекту – введення підсумкової задачі, перегляд інформації про задачу, про ресурси, сортування та пошук даних, формування звітів).

Одним із завдань управління охороною праці є професійний відбір. Тут є бажаним застосування комп’ютерної техніки для прийняття рішень і методів обґрунтування вибору управлінських напрямків.