Інтерв’ю замовника та експертів прикладного домену

Одним із найбільш важливих і зрозумілих можливе, методів отримання вимог - інтерв’ювання з замовником (клієнтом), який можна використовувати практично в будь-якій ситуації. Одна із основних задач інтерв’ювання – зробити все можливе, щоб упередження і надання переваг інтерв’юрованих не вплинули на вільний обмін інформацією.

 

Інтерв’ювання – проводиться за певним планом усне опитування, при якому запис відповідей респондента проводиться дослідником (його асистентом), або механічно (за допомогою записуючих пристроїв).

 

Існують два основних типи інтерв’ю: структуроване (формальне) і неструктуроване (неформальне).

Структуроване інтерв’ю готується заздалегідь, відрізняється ясністю постановки питань, а багато питань можуть бути задані заздалегідь.

Неструктуроване інтерв’ю більше нагадує неформальну зустріч, якій невластиві заготовлені про запас питання або заздалегідь поставлені цілі.

 

Наперед сформульовані питання можна розділити на дві категорії:

· Питання з відкритою множиною відповідей (відповіді на цю категорію питань заздалегідь не готуються);

· Питання з замкнутою множиною відповідей (відповіді на цю категорію питань можна вибрати зі списку підготовлених відповідей)

 

Мета неструктурованого інтерв’ю – спонукати замовника до того, щоб він поділився своїми думками і під час розмови підійшов до вимог, яких бізнес аналітик міг і не чекати і, отже, не міг поставити потрібні питання.

 

Існують три категорії питань, які в загальному випадку, необхідно уникати:

1. Небезпристрасні питання, в яких інтерв’єер виражає свою думку з питання.

2. Упередежені питання

3. ….

 

Інтерв’ю замовника та експерта прикладного домену:

Частина 1: Визначення профілю замовника. Визначаємо ім’я, галузь в якій він працює, що він виробляє, для кого він виробляє, як вимірюється успіх діяльності компанії, які проблеми впливають на успішність діяльності компанії.

Частина 2: Оцінка проблеми. Чому існує така проблема, як вона вирішується в даний час і як замовник хотів би її вирішити.

Частина 3: Розуміння середовища користувача. Хто такі користувачі, яка в них освіта, які в них навики в комп’ютерній області, чи мають вони досвід роботи з даним типом застосувань (додатків), яка платформа використовується, які замовник хоче використовувати платформи в майбутньому.

Частина 4: Резюме. Повторити за замовником те, що він говорив, щоб він зрозумів, чи правильно була зрозуміла інформація дана ним.

Частина 5: Пропозиції аналітика стосовно проблеми замовника. Чи дана проблема є реальною, які її причини, як вона вирішується у поточний час, наскільки важливе замовнику вирішення цього питання або проблеми.

Частина 6: Оцінка рішення, що було запропоноване. Здійснюється характеристика, при оцінці запропонованого рішення, основних можливостей рішення що нами було запропоноване. А потім задаємо додаткові питання про функціонал.

Частина 7: Оцінка можливості розповсюдження. Хто в організації потребує дане застосування, скільки користувачів буде використовувати дане застосування.

Частина 8: Оцінка необхідного рівня надійності і продуктивності. Очікування відносно надійності, продуктивності, хто буде займатись підтримкою продукту і чи треба це, чи є вимоги по ліцензуванню, які вимоги на маркування і упаковку та інше.

Частина 9: Інші вимоги. Вимоги законодавства, інформаційного середовища, інструкція та стандарти які мають бути підтримані.

Частина 10: Закінчення. Запитують чи існують питання, на які не дали відповіді (які не були задані).

Частина 11: Висновок аналітика.

 

 

14. Анкетування. Спостереження

 

Анкетування

 

 

Анкетування – ефективний спосіб збору інформації від багатьох замовників. Зазвичай анкети використовуються на додаток до інтерв’ю, а не замість них. Виняток можуть складати проекти з низьким ризиком, цілі яких ясно окреслені. Для таких проектів зазвичай досить використовуватись анкети з питаннями, які носять пасивний характер і не відрізняються великою глибиною.

 

Анкета повинна бути розроблена таким чином, щоб, по можливості, полегшити відповіді на запитання. Зокрема, слід уникати питань з невизначеною безліччю відповідей. Потрібні питання можуть приймати три форми:

1. Багатоальтернативні питання. При відповіді на ці питання респондент повинен вказати один або більше відповідей, вибравши їх із доданого списку.

2. Рейтингові питання. При відповіді на цей ти питань респондент повинен висловити свою думку щодо висловленого твердження. Для цього можуть використовуватися такі рейтингові значення, як «абсолютно згоден», «згоден», «ставлюся нейтрально2, «не згоден», «абсолютно не згоден», «не знаю».

3. Питання з ранжуванням. Цей тип питань передбачає ранжування відповідей за допомогою привласнення їм послідовних номерів, процентних значень і використання інших засобів упорядкування.

 

 

Спостереження

Спостереження може виступати в двох формах:

1. Пасивне спостереження, в ході якого бізнес аналітик спостерігає за різними видами ділової діяльності без втручання або прямої участі в них.

2. Активне спостереження, в ході якого бізнес аналітик бере участь у діяльності і стає фактично частиною команди.

 

 

15. Вивчення документів та аналогічних систем.