Прийняття конституції України,її значення

Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990р стала не тільки поштовхом для конституційних змін, а й політико правовою основою концепції нової Конституції України, ухваленою Верховною Радою в травні 1991. Проте життя внесло серйозні корективи в розвиток конституційного процесу. Проголошення 24 серпня 1991р акта про незалежність України, який було підтверджено грудневим референдумом, кардинально змінило ситуацію-значна частина положень названої концепції вже не відповідала реаліям і втратила свою актуальність. Виникла нагальна потреба нових підходів до розбудови правового поля.

Дві спроби зрушити з місця конституційний процес-винесення на всенародне та громадське обговорення в 1992-1993рр двох варіантів проекту Конституції України-закінчилися невдачею.

Під час обговорення варіантів нової Конституції основна боротьба точилася навколо проблеми розподілу владних повноважень.

Дискусії щодо Конституції розгорнулися з новою силою в червні 1996р.

28червня 1996 р нарешті було прийнято Конституцію України.

Нині законодавча база України ще переживає період становлення.

Суть конституційного процесу полягає в забезпеченні становлення та розвитку правової системи держави, утвердженні законності та правопорядку в суспільстві, вихованні правової свідомості та формуванні політичної культури населення. Конституція України-законодавчий акт, який визначав базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їхні відносини та компетенцію, а також права, свободи та обов’язки громадян. Затвердження основного закону держави створює юридичне підґрунтя для ефективної та раціональної розбудови політичних структур, стабілізації економіки, формування розвиненого громадянського суспільства, органічного входження України до світової спільноти, переходу українського народу до цивілізованого способу життя.

Основні етапи конституційного процесу в Україні такі:

• жовтень 1990р, - угворення Конетитуційної комісії;

- червень 1991 р, - схвалення Верховною Радою концепції нової Конституції України;

- липень 1992р, - винесення на всенародне обговорення офіційного проекту Конституції України;

- жовтень1993р.-подано доопрацьований проект Конституції України;

- листопад 1994р• - утворення нової Конституційної комісії;

- 8 червня 1995р• - прийнятя Консгитуційного договору' між Верховною Радою України та Президентом України;

-20березня 199бр.-проект нової Конституції України передано Верховній Раді Украіни;

- 28 червня 1996р, - 5-та сесія ВерховноїРади України прийняла нову Конституцію України. Процес юридичного оформлення української державності можна вважати в основному завершеним.

76)Зовнішня політика незалежної України. Шлях до самостійної зовнішньої політики відкрився лише після проголошення незалежності і Всеукраїнського референдуму, який став юридичною підставою для міжнародного визнання України.

Одним із найважливіших напрямків української зовнішньої політики є відносини з тими державами, які виникли на терені колишнього СРСР.

Деякі політичні сили Росії болюче сприйняли незалежність України. У зв’язку з цим відносини між Росією та Україною є досить складними.

Важливою зовнішньоекономічною проблемою України була ядерна. Після розпаду СРСР Україна стала третьою ядерною державою. У ховтні 1993 Верховна Рада прийняла воєнну доктрину, у якій проголошувалося, що Україна відмовляється від ядерної зброї.

Україна розширяє і активізує свою участь у різних міжнародних організаціях. Ще у 1990 вона стала членом Наради з безпеки і співробітництва в Європі. У листопаді 1995 Україну прийнято до Ради Європи.

У 1994 підписано угоду про співробітництво між Україною та ЄС.

Розвиваються відносини між Україною і НАТО. У 1997 Україна підписала Хартію про особливе партнерство з НАТО.

Підприємства України здійснюють зовнішньоторговельні операції із партнерами більш як 164 країн світу.

За роки незалежності Україну визнали більш ніж 130 країн світу, налагоджені тісні зв’язки і відносини з різними впливовими міжнародними організаціями.

78)Підсумки історичного шляху укр..народу. Боротьба за незалежність України йшла протягом сторіч. Це – народно-визвольна боротьба українського народу 1648-1654 рр. під керівництвом Б. Хмельницького. Це й спроби І. Мазепи у 1709 р. використати російсько-шведську війну з метою ств ворення самостійної України. Це – події початку ХХ ст., коли була проголошена Українська Народна Республіка (УНР) на чолі з М. Грушевським, а також - Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР, ЗУНР. Сюди належить і майже 70- річний період існування радянської України у складі СРСР. Нарешті, прийняття Верховною Радою України історичного акта – Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р. і акта про незалежність України 24 серпня 1991 р., схваленого народом України 1 грудня 1991 р., ознаменували собою появу на карті світу держави Україна. У всі ці періоди становлення української державності свою роль відігравала релігія. Суспільно-релігійні правовідносини цих періодів складалися по-різному. В основі своїй вони сягали глибин віків дохристиянського та християнського періодів ствердження державності Київської Русі, відносин українських земель з сусідніми народами і владою держав, до складу яких входило населення сучасної держави України, таких як Литва, Польща, Австрія, Туреччина, Росія, Німеччина та інші.

 

 

Роль Гал-Вол держави

В історії Європи 12-14 ст. Будучи безпосереднім спадкоємцем КР, Гал-Вол. Княз-ва відіграло надзвичайно важливу роль в історії укр..народу: - зберегло від завоювання східне слов*янство, сприяло його усвідомленню власної самобутності; - стало новим після занепаду Києва центром політ. і ек. життя; - модернізувало давньоруську держав.організацію; - розширило сферу дію зах.европ.культур; - продовжило славні дипломатичні традиції КР, представляло сх.слов*янську державність на міжнарод.арені.

16)Соціально-класова структура укр..сусп-ва у складі Речі Посполитої. Зрушення в економіці 14-16ст. були тісно пов*язані з соц..процесами. Активно формувалося станова організація сусп.-ва:1. На вершині соц.ієрархії перебував військово-службовий стан(шляхта), до якого належали представники з різних соц.груп,що несли військ.службу в князя і могли утримувати себе під час походів. Місце і роль цієї групи в соц..структурі визначалося знатністю походження та великою земельною власністю.2.Наступною ланкою шляхетської ієрархії були пани. До цієї категорії шляхти належали члени великокнязівської ради та найзаможніші феодали.3.Найнижчий щабель займала дрібна шляхта – зем*яни.Це колишні вихідці із селян чи міщан,які за свою військ.службу одержали статус шляхти та земельні володіння зем*яни за походженням та способом життя були найближчими до суспільних низів.4.Важлива роль в укр..сусп-ві належало духовенству,яке становило окрему сусп.верству населення. У польсько-литовську добу дух.стан займав майже 10-ту частину населення(був численним). Тривалий час дух.посади переходили в спадок. Деякі церкви та монастирі володіли значними земельними угіддями. Під час перебування укр..земель у складі Литви православ.церква мала значні права та привілеї.Проте з часом,особливо після Люблінської та Берестейської уній,становище православ.духовенства кардинально змінюється: втрачається підтримка ззовні; світська влада дедалі активніше втручається в церковні справи; посилюється наступ католицизму.5.Наступним станом були міщани. Цей аристократичний прошарок сформувався з найбагатших купців та промисловців. Середньою ланкою міщанства було бюргерство – цехові майстри й торговці середньої заможності.Основу соц..піраміди міста становили ремісники, дрібні торгівці та селяни(плебс).6. Найнижчий прошарком соц..піраміди було селянство,яке,так само як шляхта і міщанство, було неоднорідним. Його поділили на 3 групи: чиншові селяни(данники –особистовільні та економічно незалежні селяни-общинники);тяглі селяни(селяни,які вели господарство на земельних ділянках,що належали феодалам);службові селяни(ремісники,рибалки,конюхи,бортники,які обслуговували двір феодала).7.Суспльні процеси 15-16ст. зумовили виникнення в соц..структурі нової вертви – козацтво,яка,поступово набираючи силу,згодом стала впливовим фактором сусп..життя,активним чинником істор.процесу.

29,30)Обставини розгортання громад.війни(вересень 1657-черв.1663).Андрус.перемир*я(вічний мир 1686 р.)