До другої групи аніонів належать іони, що утворюють з іонами аргентуму солі, які погано розчиняються у воді й нітратній кислоті. Тому груповим реагентом на них є аргентум нітрат у середовищі нітратної кислоти.
2.2.1. Характерні реакції іонів Cl-. Аргентум нітрат осаджує білий осад AgCl, який не розчиняється в розведених кислотах, проте добре розчиняється у водному розчині NH3, утворюючи комплексну сполуку – аміакат аргентуму, що добре розчиняється у воді:
Ag+ + Cl- = AgCl¯;
AgCl¯ + 2NH3 = [Ag(NH3)2]+ + Cl-.
Інші властивості AgCl описано під час розгляду характерних реакцій на іони Ag+ .
Виконання досліду. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі 6 М нітратної кислоти і 1-2 краплі AgNO3. Випадання білого осаду, розчинного у водному розчині NH3 або 12% розчині (NH4)2CO3, свідчить про наявність Cl-. Для підтвердження наявності іонів хлориду на одержаний аміачний комплекс аргентуму діють нітратною кислотою. Випадання осаду AgCl підтверджує їхню наявність.
2.2.2. Характерні реакції іонів Br-. Аргентум нітрат з іонами Br- утворює світло-жовтий осад AgBr:
Br- + Ag+ = AgBr¯.
Осад нерозчинний у мінеральних кислотах, проте розчинний у 25% водному розчині аміаку.
Виконання досліду. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають 2 М розчин HNO3 і 2-3 краплі розчину AgNO3. Якщо є іони Br-, утворюється світло-жовтий осад.
Реакція окиснення. Іони Br- у кислому середовищі окиснюються хлорною водою до брому, який забарвлює шар органічного розчинника (бензол) у жовтий колір:
2Br- + Cl2 D Br2 + 2Cl-.
Виконання досліду. До 3-4 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі розчину H2SO4, 0,5 мл бензолу і 2-3 краплі хлорної води. Пробірку енергійно струшують – якщо є іони Br-, шар бензолу забарвлюється у жовтий колір.
2.2.3. Характерні реакції іонів J–. Аргентум нітрат утворює з іонами J– жовтий осад AgJ, не розчинний в HNO3 та у водному розчині аміаку (на відміну від AgCl та AgBr):
Ag+ +J- = AgJ¯.
Осад AgJ взаємодіє з порошком металічного цинку у присутності води або 1 М H2SO4:
2AgJ¯ + Zn¯ = Zn2+ + 2J- + 2Ag¯.
Виконання досліду. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі 6 М HNO3 і 1-2 краплі AgNO3. Випадання жовтого осаду, який не розчиняється у водному розчині NH3, свідчить про наявність іонів J-. Випробовують взаємодію осаду AgJ з порошком металічного цинку за наявності води або 1 М H2SO4.
Реакція окиснення. Хлорна (бромна) вода окиснює іони J– у кислому середовищі до J2:
2J- + Cl2 D J2 + 2Cl-.
Йод розчинний в органічних розчинниках і забарвлює їх у червоно-фіолетовий колір.
Виконання досліду. До 1-2 крапель досліджуваного розчину додають 2-3 краплі 1 М розчину H2SO4 і краплями додають хлорну (або бромну) воду, весь час помішуючи вміст пробірки паличкою. Якщо є J2, шар бензолу забарвлюється у червоно-фіолетовий колір.
2.2.4. Характерні реакції іонів S2-. Аргентум нітрат утворює чорний осад аргентум сульфіду:
2Ag+ + S2- = Ag2S¯.
Осад Ag2S майже не розчиняється на холоді в розведеній HNO3, проте добре розчиняється у ній під час нагрівання.
Виконання досліду. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають стільки ж крапель AgNO3. За наявності S2- утворюється чорний осад.
Натрій нітропрусид Na2[Fe(CN)5(NO)] з іонами S2- при рН>7 утворює комплексну сполуку Na4[Fe(CN)5NOS] червоно-фіолетового кольору.
Виконання досліду. До 2-3 крапель досліджуваного розчину додають краплю NaOH і 1-2 краплі натрію нітропрусиду. За наявності S2- утворюється червоно-фіолетове забарвлення.
Кислоти (розведені H2SO4 або HCl) розкладають сульфіди з утворенням газоподібного H2S:
S2– + 2H3O+ = H2S + 2Н2O.
Виділення H2S виявляють за запахом тухлих яєць. Про це також свідчить почорнілий папірець, змочений розчином Pb(CH3COO)2 або Na4[Pb(OH)6], поміщений над посудом, з якого виділяється H2S:
H2S + Pb2+ + 2CH3COO– = PbS¯ + 2CH3COOH;
H2S + [Pb(OH)6]4– = PbS¯ + 4OH– + 2Н2О.
Виконання досліду. У тиглик поміщають декілька крапель досліджуваного розчину сульфіду і 1 М розчинів H2SO4 або HCl. Зверху кладуть предметне скло з папером, змоченим розчином солі плюмбуму. Якщо є іони S2-, папір чорніє.