Від чого залежить вибір найбільш раціональних форм поділу праці?

Сучасному виробництву притаманне відособлення окремих процесів та ро-

біт, що дає змогу спеціалізувати засоби виробництва та працівників, скорочува-

ти виробничий цикл, підвищувати продуктивність праці. Однак праця всіх пра-

цівників на підприємстві є колективною. Її результати залежать від того,

наскільки додержано необхідних кількісних та якісних пропорцій у розподілі

праці за окремими ланками виробництва та робочими місцями, а також коопе-

рації праці окремих виконавців та виробничих колективів.

Поділ праці на підприємстві — це відособлення окремих трудових процесів, яке здійснюється з метою скорочення виробничого циклу за умови одночасного виконання різних робіт, а також для підвищення продуктивності праці, що досягається завдяки більш швидкому набуттю виробничих навичок робітниками за спеціалізації робіт.

Внутрішньовиробничий поділ праці передбачає виокремлення видів робіт,

які являють собою часткові виробничі процеси, та їх закріплення за певними

працівниками з метою підвищення продуктивності праці на основі прискорен-

ня засвоєння ними трудових навичок, спеціалізації засобів виробництва та ро-

бочих місць, паралельності виконання операцій. Кількість часткових процесів

(видів робіт) визначається організаційно-технічними особливостями підприємс-

тва. Поділ праці на підприємстві одночасно буває технологічний, функціональ-

ний, професійний та кваліфікаційний.

Технологічний поділ праці здійснюється на основі розчленовування процесу

виробництва на стадії (заготівельну, оброблювальну, складальну), переділи, фа-

зи, часткові технологічні процеси й операції.

Функціональний поділ праці передбачає відособлення певних видів трудової

діяльності і виконання конкретних робіт відповідними групами працівників, що

спеціалізуються на виконанні різних за змістом і економічним значенням вироб-

ничих або інших функцій. Установлення раціональних пропорцій між цими

групами і лежить в основі раціоналізації поділу праці.

Відповідно до функціонального поділу праці, наприклад для підприємств,

виділяють: основних робітників, зайнятих безпосереднім випуском продукції

або виконанням основних робіт; допоміжних робітників, які самі безпосере-

дньо товарної продукції не виробляють, але забезпечують своєю працею ро-

боту основних робітників; обслугових робітників, що створюють умови для

продуктивної роботи як основних, так і допоміжних робітників. В окрему

функціональну групу відносять керівників, професіоналів, фахівців і техніч-

них службовців.

Професійний поділ праці здійснюється залежно від професійної спеціалізації

працюючих і передбачає виконання на робочих місцях робіт у рамках тієї або

іншої професії. Виходячи з обсягів кожного виду цих робіт можна визначити

потребу в працівниках за професіями як у цілому на підприємстві, так і за його

структурними підрозділами.

Кваліфікаційний поділ праці викликаний відмінностями у складності робіт,

що вимагає певного рівня знань і досвіду працівників. Для кожної професії пра-

цівників установлюється склад операцій або робіт різного рівня складності, які

групуються відповідно до присвоєного тарифного розряду або кваліфікаційної

категорії. Тож визначається чисельність працівників за кожною професією, ква-

ліфікаційним розрядом і категорією.

Вибір найбільш раціональних форм поділу праці залежить від типу виробниц-

тва, обсягу продукції, що випускається, її складності тощо. Тому їх пошук перед-

бачає обов’язковий аналіз цих чинників і обґрунтування оптимальних меж поділу

праці. Скажімо, із соціального погляду надмірний поділ праці негативно впливає

на зміст праці, перетворює працівників на вузьких виконавців. З погляду фізіоло-

гії надмірний поділ праці призводить до її монотонності, викликає перевтому і, як

наслідок, високу плинність працівників, зайнятих на таких роботах. Це обумов-

лює потребу виваженого підходу до поділу праці на підприємстві