У результаті впровадження яких заходів можна одержати приріст продуктивності праці?

З огляду на крайню важливість підвищення продуктивності праці для кон-

курентоспроможності підприємства керівники і спеціалісти всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти й упроваджувати програми управління продуктивністю праці на підприємстві. Ці програми передбачають реалізацію таких етапів:

􀀹 вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підпри-

ємстві в цілому і за окремими видами праці;

􀀹 пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці на основі інфор-

мації, одержаної в ході вимірювання й оцінки;

􀀹 розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці,

який має передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансу-

вання витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження,

визначати відповідальних виконавців праці;

􀀹 розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня

продуктивності праці;

􀀹 контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою,

та регулювання їх виконання;

􀀹 вимірювання й оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зрос-

тання продуктивності праці.

Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві — це фактично части-

на загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керування, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення обсягів виготовленої продукції в результаті певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність — з другого. Розглянемо детальніше зміст діяльності економістів та менеджерів на кожному з названих етапів програми управл продуктивністю праці на підпр.

• Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підпри-

ємстві в цілому і за окремими видами праці — вихідний етап програми. Його

правильне і точне здійснення буде важливою передумовою успішності наступ-

них етапів і всієї програми. Найважливіша вимога до економіста на цьому етапі

— забезпечення достовірності й порівнянності показників. Щоб виміряти про-

дуктивність праці, потрібно зіставити кількість виробленої продукції або нада-

них послуг з затратами праці на їх виготовлення.

• Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці ґрунтується на

порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання й оцінки досягнутого рів-

ня продуктивності і на підприємстві в цілому, і за окремими видами праці, з на-

явною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці на

аналогічних роботах.

• Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності пра-

ці, треба забезпечити узгодження цілей та завдань програми. Для цього потріб-

но коротко і чітко сформулювати цілі, проранжирувати їх залежно від значення

і черговості в часі. План повинен також містити конкретні заходи, спрямовані

на реалізацію поставлених цілей, передбачати фінансування витрат на ці захо-

ди. Важливим завданням економіста на цьому етапі є розробка критеріїв ре-

зультативності програми, обчислення очікуваного економічного ефекту від

упровадження передбачених заходів. Щодо кожного пункту плану мають бути

визначені терміни виконання та відповідальні виконавці.

• Розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня

продуктивності праці є необхідною умовою реалізації програми. Менеджер

завжди повинен пам’ятати, що для успіху справи слід намагатися зблизити аж

до ідентичності цілі і завдання організації з особистими цілями і бажаннями

працівників. Тобто в конкретному випадку виграш від підвищення продуктив-

ності праці має поділятися між організацією, яка забезпечила його досягнення, і

працівником, який його досягнув. Працівники повинні заздалегідь знати, як за-

плановані результати зростання продуктивності праці подіють на реалізацію їх-

ніх особистих професійних інтересів.

• Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою,

необхідний для виявлення і розв’язання можливих проблем їх виконання на по-

чаткових етапах, ще до того, як ці проблеми стануть надто серйозними. Вихідним

моментом процесу контролю є встановлення конкретних, обмежених у часі цілей,

які можна виміряти. У процесі контролю порівнюються фактичні і задані показ-

ники продуктивності праці або їхні складники, визначається масштаб допусти-

мих відхилень. У разі значного відхилення менеджер приймає рішення про регу-

лювання системи. Надмірний, невдало продуманий контроль може призвести до небажаних наслідків, коли зусилля працівників спрямовуються на задоволення вимог контролю, а не на досягнення цілей. Організовуючи контроль, слід забезпечити зворотний зв’язок, реальність вимог, зацікавленість працівників, економічність контрольних систем.