Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Розвиток фінансової науки в Україні. Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її роз­витку в умовах Російської імперії, і тому дуже важко виділити внесок українських вчених в її




Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її роз­витку в умовах Російської імперії, і тому дуже важко виділити внесок українських вчених в її розвиток. Історичні джерела свідчать, що лише починаючи з другої половини XIX століття з'являються роботи вчених, присвячені проблемам фінансової науки. Тут насамперед слід назвати видатного вченого, поета, письменника, громадського діяча І.Я. Франка. Мабуть немає такої проблеми в житті людського суспільства, яка б залиши­лася поза увагою цієї видатної особистості.

Питанням фінансів І.Я.Франко присвятив понад 40 праць. Передусім, це праця з аналізу фінансової політики Австро-Угорської імперії, характеристика діяльності багатьох фі­нансових установ, у тому числі комерційних банків, фінансо­вих фондів, господарських товариств. Слід зауважити, що навіть в роботах із питань політичної економії та статистики він порушує фінансові проблеми того часу.

Праці І. Франка написані українською мовою, і якщо їх уважно читати, то вони не втратили своєї актуальності й по-сьогодні. Його роботи мають різний рівень наукової заверше­ності, проте всім їм притаманний високий професіоналізм. У 1883 р. Франко публікує роботу під назвою "Сила податкова Галичини", в якій досліджує наявну податкову систему імпе­рії. Він вказує на непосильний податковий тиск, що зумовлює тяжке економічне становище трудового люду. І. Франко вба­чає причину податкового тягаря в надмірних непрямих подат­ках, які завуальовують справедливий розподіл національного багатства між верствами населення на користь капіталу.

Усвідомлюючи роль податків у розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів, І. Франко регулярно здійснює критичні огляди проектів та звітів державного бюджету, гостро реагую­чи на постійне збільшення податків для Галичини та скоро­чення видатків на її економічні й соціальні цілі.

Наприкінці XIX століття І. Франко проявив активну заці­кавленість щодо питань розвитку банківської системи в Гали­чині. Це було викликано появою значної кількості банківсь­ких установ, які швидко збанкрутіли, що призвело до втрати вкладів громадян, здебільшого селян. Схоже сталося і в умо­вах незалежної України, коли різні комерційні структури, створивши фінансову піраміду, призвели до втрати громадянами своїх заощаджень.

Водночас 1. Франко в своїх працях висловлює впевненість, що розвиток фінансово-кредитних відносин сприятиме акти­візації господарського життя в країні.

До числа визначних українських економістів-фінансистів належить також М.І. Туган-Барановський, професор універ­ситету святого Володимира (тепер Національний університет імені Тараса Шевченка). У своїх працях М. Туган-Барановсь­кий заперечує твердження К. Маркса про те, що прибуток і заробітна плата перебувають у зворотному співвідношенні одне до одного. Вчений доводить, що зі зростанням прибут­ку може зростати також і заробітна плата, а відповідно — до­ходи держави. Він також стверджує, що заробітна плата і прибуток можуть збільшуватися при зростанні продуктив­ності праці. Це збільшує фінансові можливості держави, під­приємця, працівника.

М.І. Туган-Барановський різко виступав проти запровад­ження прогресивного прибуткового податку, рекомендуючи для покриття витрат держави на ведення війни використову­вати позики, які, на його думку, не мають елементів примусу і не вимагають від приватних осіб приносити в жертву свої майнові інтереси.

Свої наукові погляди щодо проблем фінансів М. І. Туган-Барановський намагався втілити в життя, перебуваючи на посаді міністра фінансів України в уряді Центральної Ради-Цікавими є думки М.І. Туган-Барановського з приводу роді грошей у здійсненні виробничих циклів. Так, на його думку, в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький процент на позичковий капітал. В свою чергу низь­кий процент на капітал зумовлює пожвавлення в економіці. На противагу теоретичним постулатам К. Маркса, який стверджував, що капіталістична економіка об'єктивно йде до краху, Туган-Барановський доводив, що економіка, побудо­вана на принципах сукупного попиту і сукупної пропозиції, має гарні перспективи.

Розглядаючи внесок українських фінансистів у розвиток фінансової науки, не можна не згадати М. Добриловського, професора-емігранта української господарської академії в довоєнній Чехословаччині. У 1934 р. він видав курс лекцій "Основи фінансової науки". М. Добриловський у своїх науко­вих твердженнях дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господар­ством, а тому фінансова наука, на його думку, повинна до­сліджувати способи одержання коштів для задоволення дер­жавних потреб.

Аналогічних поглядів дотримувався й український вчений-фінансист М.І. Мітіліно. У своїй роботі "Основи фінансової науки",, яка вийшла в 1929 р. в Україні, він стверджував, що між державою та її громадянами відбувається угода, за якою держава задовольняє певні потреби громадян, а останні спла­чують за це певну суму грошей у формі податків.

До числа українських вчених-фінансистів належав профе­сор Київського університету святого Володимира М.Х. Бунге. Він більше відомий як державний діяч, який обіймав посаду міністра фінансів царської Росії. Водночас у нього є декілька невеликих, але оригінальних праць із питань грошового обігу, кредиту, державних фінансів.

Заслуговують на увагу роботи професора Харківського уні­верситету М.М. Алексєєнка. Основна його праця "Погляд на розвиток вчення про податки", яка вийшла в Харкові в 1870 році, присвячена дослідженню поглядів на податки А. Сміта, Ж.-Б. Сея, Д. Рікардо, Ж. Сісмонді, Д. Мілля. Глибоко аналі­зуючи еволюцію вчення про податки, М.М. Алексєєнко дохо­дить багатьох досить серйозних висновків. Так, досліджуючи погляди Сея про продуктивну і непродуктивну працю, Він стверджує, що послуги держави — це також виробництво ко­рисних речей, а тому праця на їх створення є продуктивною і повинна обкладатися податками. Характерною особливістю розвитку фінансової науки на початку XX століття є те, що в працях вчених-фінансистів цієї доби більше розглядаються проблеми фінансів зарубіжних країн і майже не приділяється увага фінансовим проблемам Російської імперії.

Варто також детальніше ознайомитися з науковою спад­щиною українських вчених С.Г. Іловайського. П.Л. Коваленка, І.І. Гіатлаєвського, М.П. Яснопольського.

Зокрема, свого часу М.П. Яснопольський працював про­фесором університету святого Володимира і вперше дослідив географічний розподіл державних доходів та видатків у Росії. Він опублікував декілька робіт із цієї тематики. Нині ідеї, за­початковані М.П. Яснопольським, розвиваються сучасними вченими — у світовій фінансовій літературі вони дістали назву фіскального федералізму, а в Україні актуальні при розв'язан­ні проблеми міжбюджетних відносин.

Теоретично-змістовна спрямованість наукових досліджень представників української фінансової думки свого часу сягала рівня тодішньої світової фінансової науки, а в деяких випад­ках і випереджала її.

 

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-09-06; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 443 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Самообман может довести до саморазрушения. © Неизвестно
==> читать все изречения...

2538 - | 2391 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.009 с.