Миколаївський національний аграрний університет

Науковий керівник: Христенко О.А. к.е.н., доцент кафедри економіки підприємств

Миколаївський національний аграрний університет

Головними ознаками кінця минулого сторіччя стали глобальні трансформації в політичній, економічній, науково-технічній сферах сучасного світу: руйнація двополярного світу з його двома протилежними соціально-економічними системами, двома ворогуючими військово-політичними блоками, ідеологічною непримиренністю, глобальною конфронтацією, нескінченою «холодною війною», поява глобальних проблем, від розв'язання яких залежить саме виживання людства, конвергенція ідеологій розвитку, зокрема, майже загальне визнання цінностей ринкової економіки, посилення взаємозалежності світового співтовариства, створення інформаційно-комунікаційних систем, що дозволяють складати економічні угоди в реальному режимі часу незалежно від місцезнаходження агентів угод, і багато чого іншого.

Метою дослідження є з’ясування переваг та недоліків інтеграції економіки України до світового господарського простору та надання відповідних рекомендацій щодо забезпечення високих темпів економічного зростання з метою входження України у світове співтовариство в якості повноцінного партнера.

Реалії сучасності, глобальні зміни геополітичного розкладу сил вимагають дослідження низки явищ і процесів, що мають визначальний вплив на розвиток суспільства. Одним із таких явищ є глобалізація. Процеси глобалізації проявляються у всіх сферах діяльності людини, визначають поступове формування світового економічного простору. Таким чином, зменшується імовірність збереження самостійності національних економік.

В цьому контексті зростає взаємозалежність світу, посилюються взаємозв’язки між країнами, регіонами, містами, змінюється їх ієрархія, кількісні та якісні індикатори. Поляризація сучасного світу, втілена в антиноміях „розвинені – слаборозвинені”, „заможні – бідні”, „високі технології – сировинні ресурси”, просторових осях „Північ – Південь”, „Захід – Схід” породжує для більшості країн світу проблему самоідентифікації у глобальному середовищі. Кожна держава стає об’єктом спрямування діяльності транснаціональних фінансових структур, зовнішньої лімітації стратегій і пріоритетів з боку міжнародних організацій та установ.

Економічний, соціально-політичний, культурний розвиток останніх двох десятиліть ХХ століття відбувався під дедалі потужнішим впливом глобалізації. Глобалізація – об’єктивний та всеосяжний процес. Змінюються структура й форма організації світової економіки, міжнародних економічних відносин. Глобалізація виявляється у зростанні міжнародної торгівлі й інвестицій, значному підвищенню ролі транснаціональних корпорацій (ТНК) у світогосподарських процесах.

Взагалі глобалізація світової економіки складна, багатоаспектна проблема, що постійно породжує численні наукові дискусії і тому на сьогодні вона не має простого і однозначного тлумачення. За цим поняттям переховується велика кількість явищ і одночасно протікаючи процесів, а також проблем, які торкаються всього людства і які прийнято називати глобальними проблемами сучасності.

До головних ознак глобалізації можна віднести:

· взаємозалежність національних економік та їх взаємопроникнення;

· інтернаціоналізація світової економіки під впливом поглиблення міжнародного поділу праці;

· послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;

· становлення єдиної системи зв’язків і нової конфігурації світової економіки.

Економіка глобалізується внаслідок виникнення нових форм конкуренції, коли дедалі більше суб’єктів світогосподарських зв’язків не мають певної державної належності.

Крім того, глобалізація може сприяти вільному і широкому розповсюдженню капіталів, зростанню зарубіжних інвестицій, розширенню можливостей для розвитку інфраструктури, полегшенню контактів між людьми різних країн.
Однак глобалізація несе з собою не тільки переваги, а й недоліки, негативні наслідки і потенційні проблеми. Вона супроводжується:

ñвзаємозалежністю фінансових ринків;

ñзростанням спекулятивних валютних потоків між державами і вторинних фінансових ринків;

ñстаном платіжної і торгівельної розбалансованості, що у сукупності значно обмежують можливість формулювання незалежної макроекономічної політики на національних рівнях.

Глобалізація економічної діяльності є однією з головних тенденцій в розвитку сучасного світу, що значно впливає не лише на економічне життя, але й тягне за собою політичні (внутрішні і міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в світову економіку.

Глобалізація на рівні окремої країни характеризується такими показниками, як відкритість економіки, частка зовнішньо-торговельного обороту чи експорту у валовому внутрішньому продукті (ВВП), обсяг зарубіжних інвестиційних проектів, міжнародних платежів та ін.

Важливим компонентом глобалізаційного процесу й одним із основних джерел глобалізації є феномен транснаціоналізації, у рамках якої визначена частка виробництва, споживання, експорту, імпорту і доходу країни, яка залежить від рішень міжнародних центрів за межами даної держави. Провідними силами тут виступають транснаціональні компанії (ТНК), що самі є одночасно і продуктом, і головними дійовими особами інтернаціоналізації.

Суть сучасної форми глобалізації полягає саме в тому, що сьогодні більше, ніж раніше, окремі групи, організації, фірми та компанії в різних країнах світу напряму пов’язуються між собою (інтегруються), не обов’язково залучаючи в цей процес безпосередньо. Слід визначити, що теоретично глобалізація має сприяти більш швидкому зростанню, високому рівню життя, створенню нових можливостей для всіх людей у світі. У Декларації, прийнятій ООН на саміті тисячоліття у вересні 2000р., відзначалось, що головний виклик, з яким стикається сьогодні людство, - забезпечення того, щоб глобалізація стала позитивною силою для всіх людей планети. Водночас, коли вона може надати величезні можливості, сьогодні її блага розподіляються вкрай нерівномірно. Також нерівномірно розподіляється ціна, за допомогою якої реалізується глобалізація. Країни, що перебувають на етапі свого розвитку в стані перехідного періоду, повинні брати активну участь у формуванні та проведенні глобальної політики.

Список використаної літератури:

1. Бутко М. Передумови трансформації та механізми регулювання регіональних економік//Економіка і право. – 2003. - №5. – С. 10-18

2. Василенко В.М. Оцінка впливу глобалізації на економічне зростання країни//Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Економічна. – 2004. - №69. – с.35-42)

3. (http://center.kr-admin.gov.ua)

4. Стукало Н. В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України: монографія / Н. В. Стукало. – Д.: Інновація, 2006. – 248 с.

5. Філіпенко А. С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: навч. посіб. / А. С. Філіпченко. – К.: Знання, 2000. – 174 с.