Форми охорони природи, їхні перспективи на Землі

Середньовіччя ознаменоване першими природоохоронними актами, що обмежували ловлю риб (Іспанія — 1258р., Англія — 1283р.), застосування недозволених способів полювання. Покарання за такі вчинки були суворими.

З давніх-давен відоме бережливе і турботливе ставлення в окремих країнах до птахів. Так, уже в XIII ст. на німецьких землях приймається закон про охорону хохітви (стрепета), а в 1535р. — охорону всіх водоплавних птахів у Швейцарії. З XIV ст. у деяких європейських країнах з'явилася мода утримувати у клітках співучих птахів. Мартін Лютер з цього приводу написав одну з перших своїх праць про охорону птахів — «Скарги птахів до Лютера на його слугу Вольфганга Сіебергера». В окремих місцях мали право ловити птахів лише птахолови. У X—XII ст. на території Володимир-Волинського князівства заборонялося полювання на всіх мисливських тварин, а вбивати їх дозволялося лише у крайньому випадку. Це, по суті, був перший заповідник — Біловезька Пуща (пізніше вона відійшла до Литви).

У цей період на Далекому Сході приймають закони про охорону лісу. Так, у Кореї з XIII ст. зберігається неповторна Діамантова гора і гора Ога. У Європі першим лісовим заповіднком став заповідник у Голландії (біля Хаги — за актом князя Вільгельма І Оранського), а другий заповідник заснований 1703 р. під Москвою за царювання Петра І. Лісові заповідники на той час створювались у Данії й Німеччині. Вагомий внесок в охорону природи зробив німецький учений Олександр Гумбольдт (1769— 1859 рр.). Його праці відомі всій Європі, зокрема «Пам'ятник природи».

У різних країнах Європи на межі XVIII—XIX ст. авторитетні діячі науки в галузі ботаніки, зоології, геології активізували природоохоронну діяльність. Уже 1815 р. створюється перше в світі Швейцарське товариство природолюбів. Це починання знайшло підтримку і в інших країнах. Відчутно збільшується кількість наукових праць з питань охорони природи. Вчені зосереджують увагу на дослідженні цікавих,, унікальних на той час, природних об'єктів, форм їх охорони.

Період народження масового руху охоронців природи не лише в Європі, а й в Америці — XIX ст. На американському континенті він не набув таких консервативних форм, як у Європі, тому що американці звертали особливу увагу на природні багатства континенту, його корисні копалини і на півночі, і на півдні. Яскравим прикладом такого ставлення до природи може бути ініціатива Юліуса Мортона. Так, 1872 р. у м.Небраска він започаткував свято садіння дерев. У цей день жителі міста висадили 1 млн. дерев Цей звичай поширився і в Канаді. Дотепер щорічно 22 квітня (день народження Юліуса Мортона) дорослі й діти висаджують дерева у різних регіонах американського контитеиту. У 1832 р. закладений і перший заповідник у США — в горах Куахіта, штат Арканзас. У 1812р. декретом президента І.Гранта закладено перший у світі національний (народний) парк. До кінця XIX ст. у США налічувалося вже чотири народні парки.

Створення в Америці першого в світі народного парку одержало широкий резонанс. Видатні діячі науки і культури сприйняли цю ідею і виявили готовність до її реалізації у своїх країнах. Так, у Мексиці перші народні парки засновані у 1876 і 1898 рр., у Канаді 1885 р. народними парками названі території штату Банфор, і до кінця XIX ст. було створено ще три народні парки.

Перший Південноамериканський парк створений в аргентинських Андах 1903 р., а в Африці перший народний парк Альберта заснований у бельгійському Конго 1925 р. з метою охорони гірських горил. На європейському континенті перші народні парки створені у Швеції 1909 р.

Отже, з одного боку, еволюція людини, формування її як особистості, становлення її самосвідомості під впливом активної природоохоронної діяльності, а з іншого — прискорені темпи зростання наукових знань про природу, активна розробка стратегії взаємовідносин природи і людського суспільства дали змогу вже у середині XIX ст. узагальнити набуті знання.

Розробка основних положень природоохоронних досліджень бере початок з 1913р., коли відбувся І Міжнародний з'їзд з питань охорони природи. Ініціативу врятування зникаючих видів тварин виявила Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів — МСОП (1948р.).