Поняття розкрадання в чинному законодавстві є родовим, таким, що об'єднує загальними ознаками ряд складів злочинів проти власності. Закон в Україні і в Білорусі не формулює загального поняття розкрадання. Це поняття розробляється теорією і практикою на підставі вивчення характерних ознак складів усіх форм даного злочину. Законодавче визначення розкрадання наводиться в російському кримінальному кодексі в примітці до ст. 144 таким чином: "У ст. 144—1472 під розкраданням слід розуміти вчинене з корисливою метою протиправне безоплатне вилучення та (або) обернення чужого майна на користь винного або інших осіб, що спричинило шкоду власнику або іншому володільцю цього майна".
Закон визначає відповідальність за 8 форм розкрадання майна: крадіжку; грабіж; шахрайство; привласнення; розтрату; розкрадання шляхом зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем; розбій; вимагательство
4. Кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності.
вивчення злочинів проти власності передбачає необхідність
з’ясування наступних положень, необхідних для розуміння як
відповідних складів злочинів, так і їх кваліфікуючих ознак.
Корисливий мотив полягає в прагненні винного протиправно
збагатитися, або, іншими словами, обернути чуже чи нічийне майно
на свою (або іншої особи) користь, а також отримати майнову вигоду
без обернення чужого майна на свою користь. в результаті таких дій
власник (а також законний володілець) майна позбавляється можли-
вості відповідно володіти, користуватися і розпоряджатися майном.
відсутність корисливого мотиву в ряді випадків виключає злочинність
діяння.
Чуже майно – це майно, яке не належить винному на праві влас-
ності і не перебуває у володінні на законних підставах. не є чужим для особи майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя,
членів однієї сім’ї, членів селянського (фермерського) господарства.
Житло – це житловий будинок чи житлове приміщення, які
призначені для постійного чи тимчасового проживання людей, а також
ті їх складові частини, які використовуються для відпочинку, зберіган-
ня майна або задоволення інших потреб людини.
Інше приміщення – це різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні
або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей
чи матеріальних цінностей.
Сховище – це частина території, призначена для постійного чи
тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка обладнана огоро-
жею або певними технічними засобами чи може бути забезпечена
іншою охороною, а також залізничні цистерни, сейфи і т.ін.
Проникнення -– це вторгнення у житло, інше приміщення чи схови-
ще з метою вчинити злочин незалежно від способу такого проник-
нення. вторгнення може здійснюватися як таємно, так і відкрито, як
з подоланням перешкод або опору людей, так і без такого, шляхом
обману, а також за допомогою різних знарядь, які дають змогу особі
викрасти майно із житла, іншого приміщення чи сховища, не входячи
безпосередньо до нього (наприклад, витягти якусь річ через вікно).
Значна шкода – це кваліфікуюча обставина злочинів, передба-
чених ст.ст. 185, 186, 189, 190 кк, що визначається з урахуванням
матеріального становища потерпілого та якщо йому завдані збитки
на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Після набрання чинності Закону україни “Про податок з доходів
фізичних осіб” сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється
на рівні податкової соціальної пільги, яка визначається відповідно
до статті 6.1.1. згаданого закону щороку станом на 1 січня і становить
50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць).
Йдеться про два критерії визначення розміру шкоди – врахуван-
ня матеріального становища потерпілого і розміру завданих йому
збитків. визначення критерію спричинення значних збитків потер-
пілому застосовується лише у випадку посягання на майно, яке є
приватною власністю. Для визначення вартості викраденого майна,
а також майна, яким винний протиправно заволодів у інший спосіб,
розміру матеріальних збитків, необхідно керуватися нормами зако-
нодавства про ціни і ціноутворення та спеціальними нормативно- правовими актами, які встановлюють порядок визначення розміру
шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням,
нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних
цінностей.
Великий розмір – це особливо кваліфікуюча обставина злочинів,
передбачених ст.ст. 185–191, 194 кк. вчиненим у великих розмірах
визнається злочин, вчинений однією особою чи групою осіб на суму
від двісті п’ятдесяти до шестисот неоподатковуваних мінімум доходів
громадян на момент вчинення злочину.
Особливо великий розмір – це особливо кваліфікуюча обставина
злочинів, передбачених ст.ст. 185–187 та 189–191, 194 кк. вчиненим
в особливо великих розмірах визнається злочин, вчинений однією
особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів переви-
щує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинен-
ня злочину.
Повторність злочинів проти власності – це кваліфікуюча обстави-
на і особливий вид повторності однорідних злочинів, суть якого поля-
гає в тому, що повторним визнається злочин, передбачений ст.ст. 185,
186 та 189–191 кк, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який
із цих злочинів, а також якщо особа раніше вчинила злочин, передба-
чений ст.ст. 187, 262 кк.
