Скарги хворих із патологією СОПР і губ

Як правило, хворі із патологією слизової оболонки порожнини рота і губ скаржаться на:

- біль в різних ділянках СОПР і губ (виникає у разі запальних, алергічних процесів, при інфекційних захворюваннях, травматичних ураженнях, передпухлинних і пухлинних процесах);

- незвичний вигляд СОПР і губ, появу висипань (обумовлюється наявністю елементів ураження – первинних і вторинних);

- печію, свербіж (виникає у разі запальних, алергічних процесів, при інфекційних захворюваннях, часто - у разі кандидозу);

- сухість в порожнині рота (виникає внаслідок захворювань, що призводять до порушення функції великих і малих слинних залоз: атрофічний кандидоз. червоний плоский лишай, червоний вовчак, дифузна склеродермія, ревматоїдний артрит, цукровий діабет, тощо);

- відчуття „стягнутості” СОПР (у разі порушення процесів зроговіння СОПР, рубцевих змін);

- спотворення смакових відчуттів (виникає внаслідок пошкоджень СОПР під впливом мікрострумів, у разі ртутного, свинцевого стоматиту, кандидозу, тощо);

- неприємний запах з рота (виникає у разі таких захворювань СОПР, що супроводжуються некротичними змінами слизової оболонки, наявністю гнійних виділень і нальоту: виразково-некротичний гінгівостоматит Венсана, гангренозний стоматит, багатоформна ексудативна еритема,тощо);

- загальну слабість, головний біль, підвищення температури тіла (при вірусних і інфекційних ураженнях СОПР, токсикоз-алергічних процесах);

- збільшення лімфатичних вузлів (характерне для інфекційних захворювань СОПР, СНІДу, сифілісу, туберкульозу, злоякісних новоутворень).

Ураження СОПР і губ можуть проявлятися самостійно, а також у поєднанні з ураженнями шкіри та інших слизових оболонок, патологією внутрішніх органів і систем.

Слід відмітити, що деякі захворювання СОПР і губ мають безсимптомний перебіг і виявляються тільки під час стоматологічного обстеження. Особливо це стосується передпухлинних і пухлинних захворювань.

 

Анамнез хвороби

Після з’ясування скарг необхідно зібрати анамнез хвороби, проаналізувати послідовність виникнення і взаємозв'язок окремих ознак хвороби та динаміку захворювання в цілому.

Для цього слід уважно розпитати хворого про найбільш ранні прояви захворювання, коли, на думку хворого, воно почалося, яким був перебіг захворювання: чи змінювались больові відчуття, чи не було раніше подібних проявів. Необхідно звернути увагу на те, як часто пацієнт звертається до стоматолога, чи регулярно і якісно проводить гігієну ротової порожнини. Враховуючи можливу спадкову схильність до деяких захворювань, необхідно з’ясувати у хворого, чи були випадки подібних захворювань у його родичів та батьків. Якщо ознаки захворювання відмічались хворим раніше, дізнаються про те, який був встановлений діагноз і як проводилося лікування, чи було воно ефективним.

Вивчення динаміки захворювання включає відомості про стан здоров'я і працездатність хворого до захворювання, про тривалість захворювання і особливості початкового періоду, про послідовність розвитку різних проявів захворювання. З’ясовують, чи були періоди покращення або погіршення стану, чим хворий їх пояснює. Лікаря повинні цікавити не тільки факти і ознаки захворювання, але і відношення хворого до цих фактів. Дане захворювання може виявитись загостренням хронічного чи наслідком іншого захворювання, навіть перенесеного в ранньому дитинстві.

Якщо у пацієнта є документація про проведене обстеження і лікування (виписка з історії хвороби, рентгенограми, лабораторні аналізи, спеціальні методи обстеження, консультації різних спеціалістів), необхідно з нею ознайомитись. З’ясовують також можливий зв’язок даного захворювання із іншими хворобами, оперативними втручаннями, травмами, тощо.

Правильно зібраний і проаналізований лікарем анамнез хвороби дає відомості про характер перебігу захворювання, взаємозв'язок із патологією інших органів і систем, об’єм та ефективність раніше проведеного лікування.

 

Анамнез життя

Анамнез життя – наступний етап суб'єктивного обстеження пацієнта, який дає можливість встановити можливі причини виникнення захворювання, правильно провести диференційну діагностику, а також дає загальне поняття про особливості організму пацієнта, що має значення для вибору методу лікування та для профілактики ускладнень захворювання.

Анамнез життя можна збирати за наступною схемою:

1. Перенесені захворювання, травми, операції (звернути особливу увагу чи не хворіє пацієнт туберкульозом, венеричними захворюваннями. Лікар не повинен обмежуватись лише установленням факту перенесених захворювань, необхідно також з’ясувати особливості їх перебігу та наявність ускладнень).

2. Загальні біографічні дані (де народився, чи не відставав у фізичному розвитку від однолітків)

3. Спадковість. Сімейний анамнез (стан здоров’я родичів; причини смерті близьких родичів; наявність спадкових захворювань).

4. Умови життя пацієнта (незадовільні соціально - побутові умови, навіть ті, що мали місце в минулому, особливо в дитячому віці, можуть впливати на розвиток захворювання).

5. Професійна діяльність (відомості про умови праці та їх вплив на здоров'я пацієнта, виявлення професійних шкідливостей дають можливість встановити причини розвитку захворювання).

6. Характер харчування (незбалансоване харчування, дефіцит у харчовому раціоні вітамінів, мінералів, білка, ненасичених жирних кислот, переважання вуглеводів та ін. чинники створюють передумови, можуть бути причиною чи обтяжують перебіг багатьох захворювань).

7. Алергологічний анамнез (наявність алергологічного анамнезу слід враховувати при застосуванні лікарських препаратів та проведенні анестезії).

8. Шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю, наркотиків - можуть бути причиною чи обтяжують перебіг багатьох захворювань).

Повний анамнез життя в комплексі з даними скарг хворого й анамнезу хвороби дають можливість лікарю встановити попередній діагноз захворювання, передбачити його перебіг та можливі ускладнення.

ОГЛЯД ХВОРОГО

Після з’ясування, скарг, анамнезу хвороби та життя, приступають до огляду пацієнта. Огляд включає наступні етапи:

А. Зовнішній огляд

Б. Огляд порожнини рота: а) м’які тканини;

б) зуби і тканини періодонту.

 

Зовнішній огляд хворого проводять при денному світлі. Лікар повинен одягнути рукавиці, маску.

Звертають увагу на загальний вигляд хворого, конфігурацію обличчя (наявність набряку, асиметрії), колір шкіри та червоної облямівки губ, наявність елементів ураження.

Конфігурація обличчя може змінюватись при запальних процесах щелепно-лицевої ділянки, пухлинах, травмах, при деяких ендокринних захворюваннях. Так, при гіперфункції щитовидної залози („базедова хвороба”) відмічають вип'ячування очного яблука (екзофтальм), збільшення щитовидної залози.. При нефриті, серцево-судинних захворюваннях конфігурація обличчя може змінюватись за рахунок набряку. Набряк обличчя може спостерігатись при алергічних станах (набряк Квінке).

Зміна конфігурації обличчя, наявність набряку, колір шкірних покривів, пігментації, а також стан волосяного покриву і нігтів часто допомагають лікарю правильно провести диференційну діагностику.

Зміни кольору шкірних покривів та червоної облямівки губ можуть проявлятися блідістю, яка спостерігається у разі анемії та захворювань нирок. Однак, шкіра при нирковій анемії тепла, а при захворюваннях серця - холодна. У хворих на мікседему шкіра бліда і зморшкувата, епідерміс ущільнений, чим відрізняється від стану шкіри хворих із патологією нирок і серця.

Почервоніння шкіри спостерігається у разі поліцитемії (збільшення кількості еритроцитів) і супроводжується розширенням судин. Почервоніння обличчя спостерігається також при алкоголізмі, що обумовлено помірною поліцитемією і частково розширенням судин.

Колір обличчя, губ, СОПР може мати синюшний (ціанотичний) відтінок. Ціаноз поділяється на справжній та несправжній. Справжній - з'являється, коли в крові знаходиться значний відсоток відновленого гемоглобіну, а також при довготривалому прийомі лікарських препаратів (сульфаніламіди, фенацетин, аналгетики). Справжній ціаноз спостерігається також при вроджених та набутих вадах серця, при легеневій недостатності (емфізема легень, бронхоектази та ін.). Несправжній ціаноз спостерігається внаслідок відкладення в шкірі та СОПР похідних срібла та золота.

Шкірні покриви жовтуватого відтінку різної інтенсивності відмічаються у разі захворювань печінки, при анеміях (гемолітичній та перніціозній) хронічних ентероколітах, затяжних септичних станах, у хворих із онкологічною патологією та ін.

Пігментна маска, або гіперпігментація навколо очей у вигляді окулярів, спостерігається переважно у жінок і часто носить сімейний характер. Гіперпігментація може спостерігатись у хворих на цироз печінки та тіреотоксикоз. Пігментація шкіри часто відмічається у вагітних. У разі залізодефіцитної анемії, хвороби Аддісона, гемохроматозу, лімфогранулематозу, оваріальних дисфункцій, авітамінозів В 12, РР, В1 та ін. часто виявляється значна пігментацієя шкіри.

Часто пігментації зумовлені надмірним вмістом меланіну, а при деяких захворюваннях, таких як гемосидероз - гемосидерину, хронічна порфірія-порфіріну, тощо.

Оглядаючи шкірні покриви обличчя і шиї, відмічають наявність елементів ураження (первинних, вторинних). У разі їх проявів, а також скарг хворого на появу висипань в порожнині рота, оглядають шкірні покриви тіла

Після зовнішнього огляду визначають еластичність шкіри обличчя, оцінюючи вміст рідини в тканинах та стан кровопостачання. Для цього двома пальцями (великим і вказівним) беруть шкіру у складку, а тоді відпускають її, визначаючи ступінь зневоднення та стан кровопостачання.

Далі визначають стан лімфатичних вузлів. При цьому слід звернути увагу на розмір, рухомість, болючість, а також на спаяність з підлеглими тканинами. При пальпації підщелепних, задніх вушних і шийних лімфовузлів однією рукою нахиляють голову хворого вниз, а другою послідовно пальпують лімфовузли трьома пальцями. Підборідочні лімфовузли пальпуються в такому ж положенні вказівним пальцем. Щічні, носогубні, нижньощелепні лімфовузли пальпуються бімануально: пальцями однієї руки зі сторони ротової порожнини, іншої руки - ззовні. Навколовушні лімфовузли пальпують двома - трьома пальцями в проекції гілки нижньої щелепи або позащелепної ділянки, а також бімануально по передньому краю привушних слинних залоз.

Якщо хворий скаржиться на зміни СОПР чи появу елементів ураження, необхідно ретельно оглянути шкірні покриви тіла.