ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО В КЛІНІЦІ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ
З метою встановлення діагнозу і вибору адекватного лікування лікар-стоматолог повинен ретельно обстежити хворого. Обстеження починають із опитування, яке включає виявлення скарг, з’ясування історії розвитку даного захворювання, анамнезу життя. Після опитування лікар проводить огляд щелепно-лицевої ділянки у певній послідовності, застосовуючи основні та додаткові методи діагностики.
ОСНОВНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ
Опитування
Опитування хворого – збір анамнезу – перший і дуже важливий етап обстеження хворого. Вірно проведене опитування дозволяє передбачити діагноз, котрий повинен бути підтверджений об’єктивними методами обстеження.
Скарги. Опитування починають зі з’ясування скарг. Можна задавати питання, але краще попросити хворого розказати, що його турбує в даний момент. Під час бесіди лікар спрямовує розповідь у потрібне русло.
Найчастіше на прийом до лікаря-стоматолога хворі звертаються зі скаргами на біль, який має певні особливості залежно від діагнозу.
Больовий симптом при ураженні твердих тканин зуба, пульпи і періодонту.
Опитуючи хворого, необхідно звернути увагу на наступні особливості, що характеризують біль:
- Характер виникнення болю:
біль може бути „ самовільним ” - виникати без дії зовнішніх подразників (характерно для пульпіту, періодонтиту), а також бути „причинним” – виникати під впливом зовнішніх механічних, хімічних та температурних подразників (характерно для ерозії твердих тканин зуба, карієсу, пульпіту). Характер подразника, що викликає біль, указує на особливості патологічного процесу і полегшує його діагностику. Наприклад, якщо біль виникає на „гаряче”, а при дії холоду зникає, можна судити про наявність гострого гнійного пульпіту. Певний склад їжі може також викликати больові відчуття: біль від солодкого, кислого, соленого виникає у разі карієсу. У разі запального процесу в тканинах періодонту, механічне навантаження на зуб призводить до посилення болю
- Локалізація та поширення болю:
біль може бути локалізованим (в окремому зубі, або групі зубів), а також нелокалізованим (біль поступово або відразу набуває невизначеної розлитої локалізації), біль може іррадіювати (поширюватись) за відгалуженнями трійчастого нерва.
-Тривалість болю:
- короткочасний (біль від подразників у разі карієсу, ерозії, гіперестезії тканин зуба, який швидко проходить після усунення подразника), а також тривалий ( біль, який виникає у відповідь на подразники і не зникає після припинення їх дії, що характерно для запалення пульпи).
- самовільний біль може виникати у вигляді приступів (характерний для пульпіту, приступи болю можуть бути короткочасними (кілька хвилин), або тривалими, між приступами є періоди відсутності болю – інтермісії, або послаблення болю - ремісії), а також бути постійним (характерний для гострого чи загостреного періодонтиту).
- Час виникнення болю:
самовільні приступи болю у разі пульпіту часто вперше виникають вночі, характерним є також посилення інтенсивності болю в нічний час(у хворих на невралгію біль виникає лише в денний час).
Окрім указаних різних за характером больових відчуттів, хворі із патологією твердих тканин зуба можуть скаржитись на появу естетичних дефектів (некаріозні ураження, початковий та поверхневий карієс). Відчуття дискомфорту, незначний біль при накушуванні часто виникають у разі хронічного періодонтиту, особливо гранулематозного та гранулюючого, іноді такі хворі відмічають появу рубця від нориці.
Скарги хворих із патологією тканин пародонта
Як правило, хворі із патологією тканин пародонта скаржаться на:
- кровоточивість ясен (під час чищення зубів, іноді – спонтанну, без видимої причини);
- больові відчуття в яснах (незначні – у разі хронічних процесів, інтенсивні – у разі гострих і загострених; біль у яснах пульсуючого характеру виникає при пародонтальних абсцесах);
- зміну кольору ясен (яскрава гіперемія характерна для гострих і загострених запальних процесів, ціанотичний відтінок – для хронічних, дистрофічні процеси характеризуються блідістю ясен);
- наявність зубних відкладень (м’якого нальоту, над- і під’ясенного зубного каменю);
- гноєтечу з ясен (виникає при глибоких пародонтальних і кісткових кишенях, посилюється у разі загостреного перебігу генералізованого пародонтиту, при пародонтальних абсцесах);
- гіперестезію зубів (внаслідок оголення шийок і коренів зубів);
- неприємний запах з рота (обумовлений зубними відкладеннями, гнійними виділеннями з пародонтальних кишень, низьким рівнем гігієни порожнини рота);
- рухомість зубів (внаслідок резорбції міжзубних перегородок);
- зміну положення окремих зубів, появу діастем, трем (внаслідок резорбції міжзубних перегородок, травматичної оклюзії);
- зміну прикусу (у разі значної резорбції міжзубних перегородок, вираженої травматичної оклюзії);
- порушення функції жування, мовлення (у разі значної резорбції міжзубних перегородок, вираженої травматичної оклюзії);
- загальну слабість, головний біль, підвищення температури тіла (у разі гострого і загостреного перебігу захворювань);
- збільшення лімфатичних вузлів (характерне для гострого, загостреного перебігу захворювань, абсцедування).
Слід відмітити, що на початкових етапах перебіг захворювань пародонта характеризується відсутністю скарг, або ж симптоми захворювань незначні, на що хворі практично не звертають уваги і не надають належного значення.
