Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Канадський Арктичний архіпелаг




Канадський Арктичний архіпелаг – один з найбільших на земній кулі. Загальна площа його островів перевищує 1,3 млн. км2. Найбільшими з них є Баффінова Земля (512 тис. км2), острів Вікторія (208 тис. км2), острів Елсмір (200 тис. км2). Більшість островів являють собою частини материка, що відокремилися в недалекому геологічному минулому. Південні і західні острови за характером природних умов близькі до північних частин материка, північно-східні – до північних частин Гренландії. Своєрідність природних умов архіпелагу визначається його положенням у високих широтах Арктики, суворим арктичним кліматом, який зумовив розвиток ландшафтів зон тундри та арктичних пустель.

Геологічна будова та історія формування рельєфу в загальній формі вивчені тільки в останні роки. Південні острови (Баффінова Земля, Девон, Вікторія і південний-схід острова Банкса) є частиною Північно-Американської платформи: Великі форми рельєфу зумовлені бриловою тектонікою, рухами земної кори крейдяного і третинного часу. Східні острови (більшість Баффінової Землі та острів Девон) складені докембрійськими породами, сильно підняті й мають гірський рельєф. На південно-західних островах (Вікторія та ін.) на поверхню виходять палеозойські осадові породи, що складають середньовисотні ступінчасті столові плато і хвилясті низовини.

Від північного узбережжя Гренландії через північну частину острова Елсмір (Землі Гранта і Гріннелла) і острів Аксель-Хейберг в напрямку острова Мелвіл простягся ланцюг гір висотою до 3000 м. Недавні дослідження показали, що ці гори мають складну будову. Вони утворені кам'яновугільними, мезозойськими і нижньотретинними дислокованими осадовими породами. На острові Мелвіл, де складки загасають, рельєф стає низькогірним і горбистим. Тут встановлені куполоподібні мезоформи, походження яких пов'язують з діапіровою тектонікою.

Внаслідок положення у високих широтах, четвертинне зледеніння на території архіпелагу почалося раніше, ніж на континенті, але не отримало широкого поширення. Причиною цього, очевидно, стала бідність атмосферних опадів в умовах арктичного клімату, континентальні риси якого в період материкового зледеніння були виражені більш різко, ніж тепер. Покривний льодовик насувався сюди з півдня і покривав лише половину архіпелагу.

Згодом широке поширення отримали трансгресії, які сприяли появі морських терас, виявлених на багатьох островах на висоті до 200 м і навіть 330 м (на острові Елсмір). Утворення терас, можливо, пов'язане також з неотектонікою. Виявлено, зокрема, що велика частина островів відчуває підняття, причому відносно швидке. Один з найбільших півостровів Північної Америки Мелвіл ще недавно був частиною архіпелагу.

Плоскі низинні рівнини, що зустрічаються в різних частинах архіпелагу, головним чином на заході, зобов'язані своїм походженням трансгресіям і подальшим підняттям На низовинах, що підвергались четвертинному зледенінню, початковий льодовиково-акумулятивний рельєф сильно перероблений хвилями і льодом. Ці рівнини покриті незліченними озерцями і морозобійними тріщинами.

Значні розміри архіпелагу і компактне розташування островів сприяють трансформації морських повітряних мас над архіпелагом. Саме з цієї причини температури повітря взимку майже такі ж низькі, як і на Північному полюсі, а влітку наближаються до температур, характерних для субарктичних районів. На острові Вікторія взимку бувають морози до -53°С, влітку спостерігається підвищення температури до 20°С і навіть 24°С. Взимку встановлюється звичайно ясна, вітряна погода. Влітку – похмура з затяжними дрібними дощами. Річна сума опадів у середніх і західних частинах архіпелагу не перевищує 200 - 300 мм.

Дещо інші кліматичні умови в східній частині архіпелагу. Часте проходження циклонів над Девісовою протокою і морем Баффіна сприяє приносу теплих і вологих повітряних мас з півдня, тому температурні контрасти тут менш різкі, а річна сума опадів перевищує 500 мм.

Суворий клімат зумовлює несприятливий льодовий режим проток. Рух океанічних вод і дрейф криги спрямовані на південний схід, тобто від центральних районів Льодовитого океану до моря Баффіна, в результаті протоки навіть в середині літа часто бувають блоковані льодом, і умови для плавання суден несприятливі.

Кліматичні умови східній частині сприяють зледенінню, загальна площа якого сягає 154 тис. км2, що майже в 3 рази перевищує площу зледеніння островів Російської Арктики.

На Баффіновій Землі, де опади порівняно рясні, а температури повітря досить високі, снігова лінія розташовується на висоті близько 800 - 1000 м. Вище панують типові гірничо-долинні льодовики, на високих плоскогір'ях – крижані куполи, що складаються в основному не з фірну, а з льоду, що утворюється влітку при замерзанні талих вод, які просочуються в товщу льодовика.

На острові Елсмір, де температури літа дуже низькі, снігова лінія знижується до рівня океану. Тут, поруч із крижаними куполами, представлені долинні й передгірні льодовики. Дуже своєрідні шельфові льодовики, виявлені біля північного узбережжя цього острова. Цей тип зледеніння, що характерний більше для Антарктики, ніж для Арктики, відрізняється великою потужністю. Льодовики складаються з фірну та льоду, вік якого біля основи льодовиків перевищує 3000 років. Смуга шельфових льодовиків має ширину майже в 20 км і потужність в декілька десятків метрів. Від її зовнішнього краю часом відколюються великі крижані острови, що дрейфують потім в центральних частинах Північного Льодовитого океану.

На території архіпелагу виявлено до 340 видів вищих рослин. На північ від проток Мак-Клур і Ланкастер панують арктичні пустелі, де домінують накипні лишайники. На поверхні скель, по тріщинах, зустрічаються рідкісні пагони кобрезій, дріад, лапчаток.

Дво- і триярусні угрупування тундри поширені головним чином у внутрішніх частинах великих західних островів (Вікторія, Банкса).

Тваринний світ архіпелагу, як і рослинний покрив, загалом мало чим оригінальний. Характерно не стільки різноманіття форм, як велика кількість особин. Особливо це відноситься до островів Вікторія, Мелвіл і деяким іншим. У південній частині розвинений мисливський промисел на песців та північних оленів (карібу). Багато також водоплавних ссавців, у тому числі великі види китоподібних, тюлені, моржі та ін..

Мінеральні ресурси погано досліджені і майже не розробляються. З корисних копалин відомі буре вугілля, лігніти, мідь. Територія архіпелагу вважається перспективною на нафту.

 

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 372 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Наглость – это ругаться с преподавателем по поводу четверки, хотя перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Неизвестно
==> читать все изречения...

2699 - | 2267 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.