Канадський Арктичний архіпелаг

Канадський Арктичний архіпелаг – один з найбільших на земній кулі. Загальна площа його островів перевищує 1,3 млн. км². Найбільшими з них є Баффінова Земля (512 тис. км²), острів Вікторія (208 тис. км²), острів Елсмір (200 тис. км²). Більшість островів являють собою частини материка, що відокремилися в недалекому геологічному минулому. Південні і західні острови за характером природних умов близькі до північних частин материка, північно-східні – до північних частин Гренландії. Своєрідність природних умов архіпелагу визначається його положенням у високих широтах Арктики, суворим арктичним кліматом, який зумовив розвиток ландшафтів зон тундри та арктичних пустель.

Геологічна будова та історія формування рельєфу в загальній формі вивчені тільки в останні роки. Південні острови (Баффінова Земля, Девон, Вікторія і південний-схід острова Банкса) є частиною Північно-Американської платформи: Великі форми рельєфу зумовлені бриловою тектонікою, рухами земної кори крейдяного і третинного часу. Східні острови (більшість Баффінової Землі та острів Девон) складені докембрійськими породами, сильно підняті й мають гірський рельєф. На південно-західних островах (Вікторія та ін.) на поверхню виходять палеозойські осадові породи, що складають середньовисотні ступінчасті столові плато і хвилясті низовини.

Від північного узбережжя Гренландії через північну частину острова Елсмір (Землі Гранта і Гріннелла) і острів Аксель-Хейберг в напрямку острова Мелвіл простягся ланцюг гір висотою до 3000 м. Недавні дослідження показали, що ці гори мають складну будову. Вони утворені кам'яновугільними, мезозойськими і нижньотретинними дислокованими осадовими породами. На острові Мелвіл, де складки загасають, рельєф стає низькогірним і горбистим. Тут встановлені куполоподібні мезоформи, походження яких пов'язують з діапіровою тектонікою.

Внаслідок положення у високих широтах, четвертинне зледеніння на території архіпелагу почалося раніше, ніж на континенті, але не отримало широкого поширення. Причиною цього, очевидно, стала бідність атмосферних опадів в умовах арктичного клімату, континентальні риси якого в період материкового зледеніння були виражені більш різко, ніж тепер. Покривний льодовик насувався сюди з півдня і покривав лише половину архіпелагу.

Згодом широке поширення отримали трансгресії, які сприяли появі морських терас, виявлених на багатьох островах на висоті до 200 м і навіть 330 м (на острові Елсмір). Утворення терас, можливо, пов'язане також з неотектонікою. Виявлено, зокрема, що велика частина островів відчуває підняття, причому відносно швидке. Один з найбільших півостровів Північної Америки Мелвіл ще недавно був частиною архіпелагу.

Плоскі низинні рівнини, що зустрічаються в різних частинах архіпелагу, головним чином на заході, зобов'язані своїм походженням трансгресіям і подальшим підняттям На низовинах, що підвергались четвертинному зледенінню, початковий льодовиково-акумулятивний рельєф сильно перероблений хвилями і льодом. Ці рівнини покриті незліченними озерцями і морозобійними тріщинами.

Значні розміри архіпелагу і компактне розташування островів сприяють трансформації морських повітряних мас над архіпелагом. Саме з цієї причини температури повітря взимку майже такі ж низькі, як і на Північному полюсі, а влітку наближаються до температур, характерних для субарктичних районів. На острові Вікторія взимку бувають морози до -53°С, влітку спостерігається підвищення температури до 20°С і навіть 24°С. Взимку встановлюється звичайно ясна, вітряна погода. Влітку – похмура з затяжними дрібними дощами. Річна сума опадів у середніх і західних частинах архіпелагу не перевищує 200 - 300 мм.

Дещо інші кліматичні умови в східній частині архіпелагу. Часте проходження циклонів над Девісовою протокою і морем Баффіна сприяє приносу теплих і вологих повітряних мас з півдня, тому температурні контрасти тут менш різкі, а річна сума опадів перевищує 500 мм.

Суворий клімат зумовлює несприятливий льодовий режим проток. Рух океанічних вод і дрейф криги спрямовані на південний схід, тобто від центральних районів Льодовитого океану до моря Баффіна, в результаті протоки навіть в середині літа часто бувають блоковані льодом, і умови для плавання суден несприятливі.

Кліматичні умови східній частині сприяють зледенінню, загальна площа якого сягає 154 тис. км², що майже в 3 рази перевищує площу зледеніння островів Російської Арктики.

На Баффіновій Землі, де опади порівняно рясні, а температури повітря досить високі, снігова лінія розташовується на висоті близько 800 - 1000 м. Вище панують типові гірничо-долинні льодовики, на високих плоскогір'ях – крижані куполи, що складаються в основному не з фірну, а з льоду, що утворюється влітку при замерзанні талих вод, які просочуються в товщу льодовика.

На острові Елсмір, де температури літа дуже низькі, снігова лінія знижується до рівня океану. Тут, поруч із крижаними куполами, представлені долинні й передгірні льодовики. Дуже своєрідні шельфові льодовики, виявлені біля північного узбережжя цього острова. Цей тип зледеніння, що характерний більше для Антарктики, ніж для Арктики, відрізняється великою потужністю. Льодовики складаються з фірну та льоду, вік якого біля основи льодовиків перевищує 3000 років. Смуга шельфових льодовиків має ширину майже в 20 км і потужність в декілька десятків метрів. Від її зовнішнього краю часом відколюються великі крижані острови, що дрейфують потім в центральних частинах Північного Льодовитого океану.

На території архіпелагу виявлено до 340 видів вищих рослин. На північ від проток Мак-Клур і Ланкастер панують арктичні пустелі, де домінують накипні лишайники. На поверхні скель, по тріщинах, зустрічаються рідкісні пагони кобрезій, дріад, лапчаток.

Дво- і триярусні угрупування тундри поширені головним чином у внутрішніх частинах великих західних островів (Вікторія, Банкса).

Тваринний світ архіпелагу, як і рослинний покрив, загалом мало чим оригінальний. Характерно не стільки різноманіття форм, як велика кількість особин. Особливо це відноситься до островів Вікторія, Мелвіл і деяким іншим. У південній частині розвинений мисливський промисел на песців та північних оленів (карібу). Багато також водоплавних ссавців, у тому числі великі види китоподібних, тюлені, моржі та ін..

Мінеральні ресурси погано досліджені і майже не розробляються. З корисних копалин відомі буре вугілля, лігніти, мідь. Територія архіпелагу вважається перспективною на нафту.