Основні завдання інтеграції біометричних технологій 7 страница

22 травня 2003 року була затверджена рекомендація Технічної консультативної групи щодо машинозчитуваних проїзних документів (TAG/MRTD), яка згодом отримала назву «план ІКАО». Даний документ рекомендує:

– вибір технології розпізнання рис обличчя та особливості її використання для проведення автоматичного впізнання особистості;

– використання безконтактної інтегральної мікросхеми (мікрочіпа) з мінімальним об’ємом пам’яті у 32 Кбайт як засобу зберігання електронних даних, у тому числі й біометричних, у будь-яких проїзних документах;

– проведення операції програмування інтегральних мікросхем з використанням команд, які задаються у відповідності до логічної структури даних (ЛСД);

– використання певним чином зміненої схеми інфраструктури відкритих ключів (PKI) для застосування електронноцифрового підпису з метою захисту електронних даних від можливості проведення операцій з несанкціонованих змін*.

Рішення щодо запровадження паспортів з використанням біометричних технологій було ухвалене на зустрічі міністрів внутрішніх справ країн «Великої вісімки» у травні 2003 року.

11 липня 2005 ICAO затвердив специфікації машинозчитуваного паспорта, що були розроблені разом з Організацією Міжнародних Стандартів (ISO) як всесвітнього стандарту для паспорто-візових докуметів нового покоління. У специфікаціях наведені правила, які регламентують процедуру виготовлення стандартизованих паспортних документів з підвищеним рівнем безпеки. Із затвердженням специфікацій як міжнародного стандарту всі члени ICAO (у 2005 році їх налічувалося 188 країн) дали згоду щодо запровадження нової версії електронного паспорта («ePassport»), який повинен повністю відповідати вимогам Стандарту ISO. Кінцевий строк закінчення перехідного періоду був визначений 1 квітня 2010 року. Але багато країн перейшли на використання електронних паспортів ще до 2007 року.

Оскільки Україна прагне отримати безвізовий режим з країнами Європейського Союзу (ЄС) і США, детально розглянемо основні дати запровадження паспортно-візових документів нового покоління в ЄС і Сполучених Штатах Америки:

– свого часу ЄС зобов’язав усіх членів співтовариства до вересня 2006 року запровадити цілком сумісні електронні паспорти, які б містили оцифроване зображення обличчя, але у зазначений термін ця вимога низкою держава Євросоюзу не була виконана;

– Сполучені Штати зобов’язали з 26 червня 2005 року всі держави, які мають безвізовий режим доступу на територію США (наприкінці 2008 року їх число досягло 34 країн), забезпечити своїх громадян закордонними біометричними паспортами («ePassport»), які б повністю відповідали вимогам стандарту ICAO.

26–27 травня 2005 року на 7-му семінарі Міжнародної Групи Porvoo, що була створена в зв’язку з проектом ЄС «eEurope» (Електронна Європа), представники 18 європейських держав, Японії і США, а також представники Європейської Комісії й Об’єднаних Націй сформулювали три головних задачі політики за Е-паспортом («ePassport»):

– розширення використання сертифікатів PKI (Public Key Infrastructure);

– повна сумісність з міжнародними та стандартами Євросоюзу, що повинно забезпечити загальносвітову сумісність програми «ePassport»;

– стандартизація ринку послуг, пов’язаного з запровадженням технологій
Е-паспорта, і, як наслідок, обов’язкове забезпечення проведення сертифікації послуг,
що надаються.

Відповідні стандарти Євросоюзу затверджені Постановою Ради ЄС від 29.12.2004 року (Council Regulation /EC/ on standards for security features and biometrics in passports and travel documents issued by Member States, Official Journal L 385, 29/12/2004 P. 0001 – 0006). Основним змістом програм з стандартизації є питання забезпечення безпеки й уніфікації технічних стандартів та імплементація необхідних вимог до національних законодавств країн ЄС*.

В даний час значна кількість держав перейшли або завершують перехід до видачі біометричних посвідчень особистості другого покоління: закордонних і внутрішніх паспортів, водійських посвідчень, посвідчень моряка, соціальних карт, військових квитків тощо. В порівнянні з традиційними такі документи дозволяють надійно встановлювати, чи є пред’явник документа його дійсним власником, значно підвищити захищеність документів від підробки, автоматизувати роботу співробітників контрольно-пропускних пунктів, прискорити і полегшити процедуру перевірки документів.

Необхідно виділити таку особливість впровадження зовнішніх і внутрішніх біометричних документів: у деяких країнах закордонний біометричний паспорт одночасно є і внутрішнім паспортом, хоча у більшості держав світової спільноти він призначений тільки для зарубіжного використання. В 2008–2009 роках ряд держав одночасно із запровадженням закордонного біометричного документа також вводять біометричні посвідчення особи, що призначені тільки для внутрішнього використання. У зв’язку з цим варто нагадати, що в епоху холодної війни двох систем у минулому столітті радянська практика поголовної паспортизації-реєстрації населення трактувалася на заході як один з порочних атрибутів тоталітарного суспільства. Тепер же виявилось, що розбіжності в цьому питанні носили чисто кон’юктурний та косметичний характер. А постійна й надійна ідентифікація власних громадян за допомогою високотехнологічних методів – це за запевненням високопосадовців урядів провідних країн світу, дуже зручна та корисна річ для будь-якої держави, як на Сході, так і на Заході**.

Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO) та Міжнародна організація з стандартів (ISO) внесли в 2006 році зміни до стандартів, які регламентують запис електронних моделей зображень у мікрочіпи паспортно-візових документів нового покоління, що дало можливість розпочати широке використання систем автоматичного розпізнавання за обличчям.

Але видача біометричних документів населенню – це лише частина, причому не найважча, набагато серйознішого та масштабнішого завдання, що стоїть перед будь-якою державою в зв’язку з запровадженням паспортно-візових документів нового покоління (ПВДНП). Для запровадження у комплексі всієї системи функціонування ПВДНП потрібна реалізація багатьох додаткових і супутніх заходів:

– розробити та прийняти відповідні закони, національні стандарти;

– створити центр персоналізації паспортів, який заповнює їх графічною і електронною інформацією та засвідчує державним електронним цифровим підписом;

– створення централізованої бази біометричних даних;

– впровадження захищеної державної системи передачі біометричних даних;

– практично реалізувати інфраструктуру інформаційної взаємодії відповідних державних органів;

– введення засобів контролю, засобів криптографічного захисту;

– виконання інших робіт, що реалізовують функції автоматизованої верифікації і ідентифікації особи із заданими ймовірнісними характеристиками.

Експерти з біометричних технологій особливо виділяють необхідність забезпечення виконання ще однієї вимоги, невиконання якої може звести нанівець позитивний ефект від запровадження біометричних документів. Йдеться про реалізацію ще однієї достатньо складної умови на рівні національних держав. Ця складність пов’язана з недопущенням можливості одержання документів нового покоління, куди можуть бути офіційно внесені фальшиві персональні дані. Фахівці відзначають, що біометричні дані, хоча й пов’язують людину з фізичними атрибутами для підтвердження її особистості, ефективні настільки, наскільки є ефективним процес перевірки та засвідчення реальної фізичної особи при видачі їй біометричних документів, що надалі засвідчуватимуть його особистість. І вкрай важливо, щоб сучасні технології не були використані для прикриття осіб, що перебувають у розшуку, за допомогою біометричних посвідчень нового покоління з фальшивими установчими відомостями. Це проблема не виготовлення документів, а організації перевірки достовірності персональних даних, які надаються, і, особливо, документів старого взірця, що засвідчують особу. Слід виключити на державному рівні можливість того, щоб антисоціальні елементи, особливо терористи, змогли створити канали для отримання посвідчень нового покоління з легалізованими фальшивими персональними даними*. На щорічній зустрічі міністрів юстиції країн «великої вісімки» (G8), яка відбулася в Токіо влітку 2008 року, вперше розглядалася проблема злочинів, які пов’язані з ідентифікацією особи. Незважаючи на широке визнання серйозності даної проблеми, державам G8 необхідно досягти її кращого розуміння та необхідної взаємодії, вважають організатори зустрічі. Навіть у тих країнах, де до вирішення цього завдання ставляться з необхідною увагою, існує недостатнє розуміння всієї важливості цієї проблеми і, особливо, оцінок її можливих негативних наслідків**.

Ця тема обговорювалась і під час дискусії у Європарламенті в січні 2009 року щодо проблем, пов’язаних з переходом країн Шенгенської зони на біометричні паспорти нового покоління. Парламент Євросоюзу особливо підкреслив про необхідність посилення заходів безпеки при здійсненні процесу оформлення біометричних паспортів і належної перевірки громадян країн ЄС, які бажають отримати ці документи***.

Останнім часом світова спільнота приділяє особливу увагу проблемі сумісності біометричних технологій. Генеральний директор Міжнародної організації з міграції (МОМ) Брунсон Маккінлі під час візиту до Білорусії у вересні 2008 року підкреслив в інтерв’ю Білоруському телеграфному агентству, що «біометричні технології повинні бути сумісними, інакше в них не буде ніякого сенсу. Звичайно, вони повинні бути спільні не тільки усередині СНД, але і з аналогічними технологіями ЄС, США, Китаю, Індії та інших країн». При цьому генеральний директор МОМ вказав на ряд проблем, що пов’язані з їх запровадженням: «Необхідно бути впевненим у тому, щоб всі країни створили сумісні між собою системи. Світ не повинен бути розділений на різні біометричні блоки, оскільки одне із завдань впровадження біометричних технологій полягає саме у спрощенні перетину кордонів. Необхідно прийти до такої системи, з якою всі держави погодяться».

Застосування біометричних технологій стає одним з найважливіших чинників, що визначають успішність і конкурентоспроможність будь-якого суб’єкта суспільного життя, будь-то приватна особа, компанія або держава.

Як відомо, країни Євросоюзу з другого півріччя 2009 року повинні почати видавати в обов’язковому порядку громадянам своїх держав електронні паспорти, в пам’ять яких заноситимуться не тільки цифрові фотографії власників документів, але й відомості про відбитки пальців. Подібний досвід вже є у Німеччини (біометричні закордонні паспорти другого покоління оформляються з листопада 2007 року), Франції (здійснення пілотного проекту влітку–восени 2008 року) і Латвії (з 15 вересня 2008 року розпочалася видача біометричних паспортів, які містять дані про папілярні візерунки пальців)*.

Сучасні паспортно-візові документи нового покоління – це не данина черговій міжнародній моді, а один із заходів безпеки та протистояння загальносвітовим проблемам, з якими людство зіткнулося на рубежі XX і XXI століть.

До середини 2008 року в країнах Європейського економічного простору налічувалося близько 43 млн. власників біометричних паспортів (з них у Британії близько 13 млн.). Нагадаємо, що Європейський економічний простір включає держави ЄС, а також Ісландію, Ліхтенштейн, Норвегію та Швейцарію**.

Як відомо, прогрес не стоїть на місці. Південнокорейська компанія «Samsung Mobile Display» і німецька «Bundesdruckerei» оголосили про об’єднання зусиль для розробки електронних паспортів нового покоління, які вперше будуть оснащені тонким гнучким дисплеєм на основі органічних світлодіодів (OLED-дисплей). Поки дисплей відображає тільки статичне зображення володаря документа, але в майбутньому планується замінити його на відеоролик з поворотом голови справа наліво. Така особливість дозволить набагато швидше спеціальним службам переконатися, що перед ними знаходиться саме володар конкретного паспорта, а це, у свою чергу, приведе до підвищення ефективності їх роботи. В разі успіху даної розробки пасажири зможуть ще швидше проходити паспортний контроль в аеропортах і морських портах.

Головна мета, яку переслідують розробники, є створення документів майбутнього покоління, що реалізовують нові можливості з ідентифікації та забезпечують більш високий рівень захисту від підробок. Цілком можливо, що використання технології OLED-дисплею не обмежиться паспортами і це рішення знайде застосування в ідентифікаційних картках, водійських посвідченнях*.

Розглянемо конкретніше стан запровадження біометричних документів і віз нового покоління в США, ЄС, ряді інших країн світового співтовариства, СНД, Російській Федерації і Україні.

При розгляді цього питання необхідно чітко усвідомити, що в різних державах існують різні підходи до біометричних документів з точки зору їх внутрішнього та закордонного застосування. Йдеться про концепції рознесення і поєднання документів як внутрішнього, так і закордонного використання. Більшість держав, в тому числі США, країни ЄС, Росія та Україна використовують концепцію рознесених документів, тобто для закордонних поїздок існує один тип паспортних документів, а для внутрішніх потреб – інший. Причому необхідно також пам’ятати, що якщо закордонні паспорти для переважної більшості членів світової спільноти з 2010 року вироблятимуться із застосуванням біометричних технологій, то документи, що засвідчують особу власника для внутрішньодержавного використання, можуть бути як біометричними, так і небіометричними, тобто виготовленими за старими технологіями і навіть з вклеєною фотографією.

Перед тим, як розпочати розгляд стану справ про впровадження машинозчитуваних біометричних документів нового типу в країнах світової спільноти, зауважимо, що у питанні введення біометричних документів першопрохідниками були аж ніяк не американці та навіть не англійці. Ще в середині 2001 року в Малайзії вперше у світі були введені ідентифікаційні картки (ID-Cards), які містили в електронному вигляді біометричну інформацію (малюнок папілярного узору пальця), що розміщувався у спеціальній інтегральній мікросхемі (мікрочипі). Мікрочип за спеціальною технологією впресовувався у пластик індивідуальної картки. Ці біометричні ID-Cards, які засвідчували особистість пред’явника, в обов’язковому порядку були видані всьому дорослому населенню Малайзії**.

З європейських країн піонером у цій сфері була Великобританія. В 2002 році уряд Великобританії оголосив, що з часом усі громадяни країни отримають смарт-картки (спочатку планувалося до 2006 року), що будуть містити відомості або про відбитки пальців, або про райдужну оболонку очей власника. Смарт-картки планувалося використовувати в якості посвідчення особистості поряд із звичайними паспортами.

Але строк повної заміни всіх внутрішніх посвідчень на біометричні в Сполученому Королівстві постійно змінюється.

З 2008 року кожен британець, що звернувся за новим закордонним паспортом, може отримати також ідентифікаційну карту для внутрішнього користування, а у центральний реєстр населення Великобританії будуть занесені його біометричні дані. У мікрочип ідентифікаційної картки заносять дані про відбитки пальців, райдужної оболонки ока та фотозобрження обличчя. Мета цього заходу – унеможливити або максимально ускладнити процес фальсифікації документів, що засвідчують осбистість, полегшити для громадян процедуру проведення банківських операцій, спростити доступ до медичної страховки, в центри зайнятості, бібліотеки та інші організації, а також реалізувати черговий етап ідеї створення «eGovernment» – «електронного уряду». У всіх перерахованих випадках пред’явлення для отримання доступу до вказаних послуг, а в перспективі і до ряду інших, наявність біометричної ID-картки буде обов’язковою*.

Як повідомило МВС Сполученого Королівства, з 25 листопада 2008 року прикордонним агентством Великобританії (UK Border Agency /UKBA/) розпочата видача нових пластикових посвідчень особи іноземцям, які мають намір тривалий час залишатися на території держави.

Біометричні пластикові посвідчення або водійські посвідчення розміром з кре-
дитну карту слугуватимуть доповненням до візових наклейок, що нині вклеюються у паспорти іноземних громадян, які проживають у Великобританії на довгостроковій основі. Картка рожевого кольору містить фотографію людини, її прізвище й ім’я, стать, дату народження, громадянство, імміграційну категорію, термін дії дозволу на проживання у Великобританії, а також чип з біометричною інформацією (відбитками пальців) і спеціальну смугу для автоматичного зчитування даних.

Першими іноземними громадянами, які почали отримувати такі документи, були студенти з країн, які не входять у Євросоюз, та іноземці, що перебувають у шлюбі з громадянами Великобританії. Поступово картки будуть видані всім іноземним громадянам, що перебувають на довгостроковій основі на території Сполученого Королівства. Планується повністю завершити перехід на пластикові ID-картки до 2014-15 років.

З приводу введення біометричних посвідчень міністр внутрішніх справ Великобританії Джекі Сміт у 2008 році зробила таку заяву: «Ми всі хочемо бачити наші кордони більш безпечними, вести ефективну боротьбу з незаконним проникненням іноземних громадян, організованою злочинністю, нелегальною міграцією та іншими зловживаннями. ID-картки повинні допомогти нам у всіх цих сферах». У Сполученому Королівстві на реалізацію даної програми введення ідентифікаційних посвідчень у найближчі десять років планується витратити понад 300 мільйонів фунтів стерлінгів. Очікується, що впродовж 2009 року ідентифікаційна і паспортна служба Британії (Identity and Passport Service /IPS/) заключить контракти з компаніями, що вийдуть переможцями тендерів на формування державної ідентифікаційної біометричної системи**.

Як стверджує в своїх коментарях прикордонне агентство Великобританії, застосування біометричних ідентифікаційних карт у результаті повинне полегшити життя як самим мігрантам, так і різним структурам у самій Британії – як державним, так і комерційним.

Іноземці зможуть швидше і простіше підтверджувати свої права на перебування у Сполученому Королівстві і ведення трудової діяльності, а офіційні інстанції, працедавці та адміністрації вузів – уточнювати інформацію про надання субсидій, які повинен отримувати іммігрант. Біометричну ID-картку обов’язково буде потрібно пред’являти при кожному зверненні за отриманням соціальних послугам*.

За оцінкою, проведеною у 2008 році, загальні витрати Сполученого Королівства на створення інфаструктури загальнонаціональної біометричної системи у найближчі роки повинні скласти 5,4 млрд британських фунтів (близько 10,8 млрд доларів США). За планом британського уряду з 2009 року першими з громадян Туманного альбіону біометричні ID-картки будуть отримувати співробітникі аеропортів. З 2010 року планується видавати внутрішні ідентифікаційні документи юним британцям, що звернуться за отриманням закордонного паспорту, а з 2011 року – всім іншим категоріям населення**.

Щоб зацікавити громадян Великобританії в отриманні ID-Cards, з 2009 року при зверненні за медичною допомогою, у центри зайнятості, бібліотеки та інші суспільні служби в стислі терміни будуть обслуговуватися пред’явники біометричних посвідчень***.

Для успіху програми видачі біометричних ідентифікаційних карт необхідне вирішення двох важливих завдань. По-перше, потрібна серйозна роз’яснювальна робота. За словами міністра Сполученого Королівства з питань ідентифікації Мег Хіллер: «Вони [біометричні карти] просто не працюватимуть, якщо ніхто не зрозуміє для чого вони є, – говорить Хіллер. Потрібно, щоб кожен визнав необхідність карт – від робочих до банківських службовців». По-друге, потрібно змінювати чинне законодавство. Зараз уряд пропонує оформляти біометричні ID-картки в добровільному порядку, оскільки в правових актах просто немає відповідних норм, які встановлювали б обов’язковість застосування ідентифікаційних карток****.

Що стосується закордонних біометричних документів, то Британія перейшла на випуск біометричного паспорта нового зразка – «eJumbo». За повідомленням інтернет-видання «Kable’s Government Computing» новий паспорт відповідає своїй назві (Jumbo – гігантський слон) – і за об’ємом (48 сторінок замість 32, що раніше мав старий документ «Ј66»), і за вартістю оформлення (77 фунтів стерлінгів замість колишніх 66 за «Ј66»).

Британські власті стверджують, що «eJumbo» є більш захищеним документом у порівнянні зі своїм попередником. Введення нових захисних елементів дозволяє практично виключити можливі підробки. Сторінка з персональними даними власника паспорта ламінована, будь-яка спроба змінити дані, що знаходяться на цій сторінці, призведе до руйнування захисного ламінованого шару. Всі сторінки паспорта мають спеціальні водяні знаки, плюс до цього на сторінках, призначених для розміщення віз, номер паспорта вигравіруваний за допомогою лазерної перфорації. Сам паспорт зшитий спеціальною флюоресційною ниткою.

Станом на березень 2007 року близько 80% дорослого населення країни вже мало нові паспорти» – так прокоментував введення «eJumbo» Джоан Райан (Joan Ryan), що відповідав в британському МВС (Home Office) за діяльність Ідентифікаційної і паспортної служби. За словами Райана, паспорт «eJumbo» є більш вдалою альтернативою колишньої моделі біометричного паспорта («Ј66») і буде особливо корисний тим, хто часто виїжджає за кордон на роботу або для відпочинку. Очікується, що щороку в Британії оформлятиметься до 60 тисяч біометричних паспортів*.

Біометричні паспорти другого покоління додатково почнуть включати зведення про відбитки пальців їх власників і будуть доступні громадянам Сполученого Королівства з жовтня 2010 року**.

Навесні 2009 року у Великобританії дві компанії визначені переможцями в тендері на створення загальнонаціональної системи ідентифікації. Контракт у сумі 650 млн фунтів або майже 1 млрд доларів на 10 років отримав тандем компаній International Business Mashines і Computer Sciences Corporation. Як вже зазначалось, з 2010 року британські біометричні паспорти повинні включати дані про відбиток пальців людини і зашифровані персональні дані. Нова система передбачатиме зняття біометричних даних з райдужної оболонки ока, отримання відомостей про форму голови, крім того система може бути швидко розширена для використання й інших біометричних даних. Пробний випуск нових біометричних паспортів на устаткуванні IBM і CSC почнеться з 2012 року, заявки на виготовлення почнуть приймати з 2010 року***.

В даний час найпередовішою з європейських країн у галузі запровадження біометричних технологій у паспортні документи є Німеччина. ФРН першою з європейських країн запровадила видачу закордонних паспортів другого покоління ще у листопаді 2007 року, а 23 липня 2008 року федеральний уряд затвердив нову форму внутрішнього посвідчення особи, видачу якого в обов’язковому порядку планується розпочати з листопада 2010 року. На відміну від закордонних біометричних паспортів другого покоління вимога щодо розміщення відбитків пальців у внутрішньому документі є справою добровільною і залежить від бажання власника****.

В цілому «біометрична паспортна перебудова» у Федеральній Республіці Німеччина почалася з 1 листопада 2005 року. Вже з кінця 2005 року в німецьких закордонних документах присутні оцифровані фотографії, що, за словами тодішнього міністра внутрішніх справ ФРН Вольфганга Шойбле «істотно підвищило рівень безпеки в країні». Нові ж паспорти «другого покоління» з відбитками пальців, які були введені наприкінці 2007 року, як зауважив міністр, дозволили державі «бути на крок попереду злочинних елементів»: «Контроль за відбитками зробить неможливим проникнення в країну особи, що не є власником документа, – прикордонний контроль розпізнає зловмисника за лічені секунди». За деякими відомостями бундесрат (верхня палата парламенту ФРН) розглядає необхідність фіксації в закордонних паспортах даних і про райдужну оболонку ока*.

Процес занесення електронних даних папілярних узорів двох відбитків пальців у німецькі електронні паспорти проходить у заводських умовах з обов’язковим дотриманням процедури підвищеного рівня безпеки – EAC (Extended Access Control – розширений контроль доступу), застосування якої рекомендовано Європейською комісією. Технологія EAC вимагає використання спеціальних засобів шифрування, що на сучасному етапі дозволяє забезпечити необхідний захист конфіденційних даних і запобігає можливостям їх несанкціонованого зняття**.

Згідно директив Євросоюзу та МВС Німеччини, відомості про дітей більше не заносяться до паспортів батьків: кожна дитина повинна отримувати власний закордонний паспорт терміном дії на 6 років. Продовжуватися документ може лише один раз, починаючи з 6-річного віку в ньому передбачена можливість занесення відбитків пальців.

Закордонні паспорти старого зразка для дорослих у ФРН, у яких відсутні відомості про відбиткі пальців, поки що залишаються діючими, але не дають права на безвізовий в’їзд до США. Німеччина стала першою країною Європейського Союзу, яка здійснила перехід на повноформатні біометричні закордонні паспорти другого покоління, а з 2009 року розпочалася інтенсивна підготовча робота щодо видачі внутрішніх біометричних посвідчень особистості.

Запровадження електронного посвідчення полегшить банківські перекази, зробить непотрібними особисті ідентифікаційні номери (PIN) і транзакційні коди (TAN), виключить необхідність щорічного придбання спеціальної програми «Elster» для заповнення податкової декларації, дозволить спростити процедуру проведення покупок, а також заощадити час, необхідний для оформлення елементарних речей на зразок реєстрації прописки або отримання парковочної віньєтки.

Нове посвідчення особи (ID-Card) дозволить звільнити і додаткове місце в портмоне, оскільки ця пластикова картка має такі ж розміри, що і у звичайної кредитної картки. Але з часом і саму кредитку біометрична карта теж може замінити, тому що при забезпеченні деякими додатковими ознаками вона дозволить здійснювати практично всі фінансові операції через Інтернет, включаючи замовлення авіаквитків і відкриття рахунку. Правда, для проведення процедури ідентифікації в Інтернеті необхідно використання ще одного додаткового мікрочипа, що буде вже другою мікросхемою, розміщеною у документі.

Повний набір послуг, який надаватиметься в режимі «On-line» через Всесвітню мережу, буде можливий в тому випадку, якщо в пам’яті мікрочипа біометричної картки будуть розміщені у добровільному порядку електронне зображення відбитків пальців і електронний підпис власника на додаток до обов’язкових персональних даних, таких як дата та місце народження, адреса місця реєстрації проживання, зріст, вага, колір очей і оцифрована фотографія. Оскільки процедура зняття біометричних ідентифікаторів та їх наявність у загальнонімецьких внутрішніх посвідченнях особистості справа добровільна, то хочеш – здавай відбитки пальців і автограф для занесення в ID-картку та на зберігання в спеціальному банку даних, а якщо не маєш бажання – то не здавай. Але в першому випадку в такій вже недалекій перспективі власник ID-Cards буде можливість мати доступ до віртуальних благ і використовувати внутрішньонімецьке посвідчення особи як ерзац-паспорт при перетині кордону*.

Введення нових внутрішніх посвідчень з наявністю біометричних даних з нетерпінням чекає телекомунікаційна галузь Німеччини, адже, за найскромнішими розрахунками експертів, її доходи можуть подвоїтися**.

США – перша держава в світі, де почали вважати наявність документа з біометричною інформацією щодо власника істотною складовою гарантії безпеки та громадянських свобод, необхідною умовою боротьби з тероризмом. Тому зовсім не дивно, що го-
ловною рушійною силою запровадження біометричної ідентифікаційної технології
у світовій спільноті стали саме Сполучені Штати Америки, де після відомих подій 11 вересня 2001 року був ухвалений федеральний закон, що передбачає введення єдиного для всіх американців взірця внутрішнього посвідчення особи (на сьогоднішній день головним особистим документом мешканця США є водійські права, які випускаються та видаються окремо кожним штатом)***.

Необхідною умовою для використання систем біометричного контролю є запровадження в повсякденне життя необхідних «електронних» документів – внутрішніх і зовнішніх паспортів, посвідчень особи: «ID Cards», смарт-карток і тому подібне з персональною біометричною інформацією, що дає можливість однозначно ідентифікувати особу пред’явника.

Слід зауважити, що паралельно з вирішенням цієї проблеми необхідне впровадження цілого комплексу інших державних і міждержавних програм, що дозволять у режимі реального часу отримати віддалений захищений доступ до необхідних баз даних і провести процедуру відповідного обміну даними.

На 1 червня 2008 року близько десяти відсотків службовців федеральних урядових органів США отримали персональні біометричні ідентифікаційні картки (Personal Identity Verification /PIV/ cards), що призначаються для верифікації особистості їх власників.

Головне призначення цих карт – забезпечування в загальнонаціональному масштабі захищеного доступу до будівель і приміщень федеральних органів та до їх інформаційних систем, запобігання можливості викрадення персональних відомостей та проведення шахрайських дій за допомогою фальшивих посвідчень. У пам’ять PIV-cards вноситься інформація про відбитки пальців власників посвідчень, а для захисту біометричних персональних даних використовуються технології шифрування.

Програма видачі біометричних PIV-карт здійснюється відповідно до директиви з національної безпеки (HSPD-12), згідно якої при видачі PIV-картки проводиться ретельна перевірка відомостей, що засвідчують особистість кожного службовця. Передбачалось закінчити видачу Personal Identity Verification cards до кінця 2007 року, потім строк закінчення був перенесений на кінець 2008 року*.