Словник психологічних термінів. Ейдетизм(від гр. eidos — образ, зовнішній вигляд) — відтворення у деталях образів предметів, які у даний момент на зоровий аналізатор не впливають

 

Ейдетизм (від гр. eidos — образ, зовнішній вигляд) — відтворення у деталях образів предметів, які у даний момент на зоровий аналізатор не впливають.

Ейдетична пам'ять — див. ейдетизм.

Ейфорія — настрій, який характеризується безтурботністю та добро­душністю і водночас байдужим ставлення до серйозного боку життя.

Екоїчна пам'ять — сенсорна копія акустичної інформації на перифе­ричних частинах аналізаторів.

Експресивність — властивість індивіда, яка виявляється у здатності виражати назовні свої переживання.

Екстаз — стан захоплення й замилування, що поєднується зі ско­ваністю рухів.

Екстеріоризація — процес переходу від внутрішньої розумової до зовнішньої предметної дії.

Екстернальна локалізація контролю — див. зовнішня локалізація контролю.

Екстероцептивні відчуття (від лат. exterior — зовнішній) — відчуття, які виникають унаслідок дії подразника, який знаходиться у зовнішньому середовищі, а рецептори розміщені назовні орга­нізму.

Екстраверсія (від лат. extra — зовні, versio — звертати, видозмінюва­ти) — спрямованість особистості на довкілля й інших людей.

Емоції (від. лат. emoveo — хвилюю, збуджую) — відносно прості та ко­роткотривалі душевні переживання, які характеризують ситуа­тивне ставлення людини до навколишнього світу і до самої себе.

Емоційна збудливість — готовність людини емоційно реагувати на значимі для неї подразники.

Емоційна лабільність — властивість індивіда, яка виявляється у нестійкості емоцій.

Емоційна пам'ять — пам'ять на переживання.

Емоційна ригідність — властивість індивіда, яка виявляється у стабільності та в'язкості емоцій, надмірній фіксації на значимих для нього подіях, об'єктах, образах, невдачах.

Емоційна стійкість — властивість індивіда, яка виявляється у відсут­ності реакції на емоціогенну ситуацію, здатності завдяки вольо­вим зусиллям придушувати емоційні реакції.

Емоційна уява — вид уяви, у якому характер образів регулюється по­чуттями людини.

Емоційна чутливість — властивість індивіда, яка виявляється у лег­кості, швидкості і гнучкості емоційного реагування на соціальні події, на особливості інших людей.

Емоційне вигорання — емоційний стан людини, яка інтенсивно і тісно спілкується з іншими в емоційно насиченій атмосфері при виконанні професійних обов'язків.

Емоційний інтелект — здібності людини до розпізнавання власних емоцій, опанування емоціями та розуміння емоцій інших людей.

Емоційний лідер — лідер, який забезпечує регуляцію міжосо-бистісних взаємин.

Емоційний стан — психологічна характеристика особистості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання.

Емоційний тон відчуттів — емоційне забарвлення відчуттів та сприймань.

Емпатія (від гр. empatheia — співпереживання) — здатність людини увійти в емоційний стан іншої людини, співпереживаючи і співчуваючи їй.

Емпіричний метод — метод збору первинних даних про психічні яви­ща людини.

Ерос — інстинкт життя.

Естетичні почуття — почуття, пов'язані з переживанням краси, вишу­каності, насолоди звуками чи краєвидами, поетичного суму.

Ефект гомогенності чужої групи — члени чужої групи видаються нам більш подібними один на одного, ніж члени своєї групи.

Ефект краю — початок та кінець запам'ятованого матеріалу збері­гається краще, ніж середина.

Ефект новизни — нова інформація, отримана про знайому людину, починає змінювати нашу думку про неї.

Ефект ореолу (галоефект) — людина частіше приписує позитивні якості тим особам, які їй подобаються, а негативні тим, які не подобаються.

Ефект первинності — перше враження, отримане при сприйманні лю­дини людиною, є найсильнішим.

Ефект соціальної інгібіції — погіршення продуктивності діяльності, її швидкості та якості у присутності сторонніх осіб, як реальних, так і уявних.

Словник психологічних термінів

Словник психологічних термінів

 

Ефект соціальної фасилітації — покращення розумової діяльності

індивіда у присутності групи. Ефективне спілкування — спілкування, яке передбачає, що партнери

однаково сприймають і тлумачать те, що вони повідомляють

один одному.

_________ 3________

Забування — процес пам'яті, при якому втрачається чіткість закріпле­ного в пам'яті матеріалу, зменшується його обсяг, погіршується якість, виникають помилки при відтворенні або взагалі відтво­рення стає неможливими і, нарешті, неможливе впізнавання.

Завершене спілкування — спілкування, яке передбачає повне вичер­пання змісту теми з погляду обох сторін спілкування.

Загальні поняття — поняття, які відображають істотні властивості цілих класів предметів та явищ.

Загальні судження — судження, які стосуються всіх об'єктів чи явищ даної групи.

Задатки — спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є основою для розвитку здібностей.

Закон Вебера — див. дріб Вебера.

Заміщення — механізм психічного захисту, який полягає у перене­сенні дій з недоступного об'єкта на доступний.

Запам'ятовування — процес пам'яті, у результаті якого відбувається закріплення нового шляхом зв'язування з набутим раніше.

Заперечення — механізм психічного захисту, який полягає у тому, що людина відмовляється визнавати, що відбулась неприємна або конфліктна ситуація.

Заперечні судження — судження, у яких заперечується наявність певних ознак і відношень в об'єктах.

Зараження — засіб впливу у великих групах, який виявляється у пе­редачі свого стану або ставлення іншій людині чи групі людей, які несвідомо їх переймають.

Збереження — тривале затримання в пам'яті матеріалу.

Звичка — непродуктивна, негнучка або нерозумна діяльність, що не має свідомої мети.

Згадування — відтворення індивідом подій свого життєвого шляху.

Згуртованість групи — параметр групового розвитку, який характе­ризує однорідність суджень членів групи стосовно певного пи­тання, частоту і міцність комунікативних зв'язків у групі і взаємну привабливість її членів.

Здивування — емоційний відгук на обставини, які виникають раптово.

Здібності — індивідуально-типологічні особливості особистості, які зумовлюють успішне виконання певного різновиду діяль­ності.

Знання — сукупність відомостей людини про щось, її здатність орієн­туватися у системі соціальних відносин і діяти відповідно до обставин.

Зовнішнє мовлення — аудіальне чи візуальне мовне спілкування між людьми.

Зовнішня (екстернальна) локалізація контролю — схильність люди­ни приписувати причини своїх дій та поведінки зовнішнім чинникам.

Зовнішня конформність — індивід зовні приймає думку групи і його зовнішні дії відповідають тиску групи, однак внутрішньо люди­на не згодна.

Зовнішня увага (сенсорна, перцептивна) — увага, зосереджена на об'єктах та явищах зовнішнього світу.

Зорові ілюзії (від лат. illusion помилка — оманливе уявлення) — хиб­не сприймання простору.

І

Ід (від лат. id — воно) — найстаріша вроджена базова структура особистості, яка надає нашій поведінці енергію.

Ідентифікація — 1) уподібнення, утотожнення себе з кимось; 2) меха­нізм психічного захисту, який полягає у приписуванні собі позитивних рис інших людей.

Ідентифікація (від лат. identicus — тотожний) — уподібнення себе іншій людині.

Ідеографічне письмо (від гр. idea — образ, поняття, гр. grafe — пишу, зображую) — вид писемного мовлення, коли знаки позначають ціле слово чи поняття.

Словник психологічних термінів