| Зовнішні операції | Клієнтські операції | Внутрішні операції |
| · операції, що відображають зміну стану коррахунку банку; · операції, що пов’язані з надходженням коштів на рахунки клієнтів банку через коррахунки інших банків | · відкриття та закриття валютного рахунка клієнта; · переказ валюти в іншу фінансову установу; · переказ валюти клієнта того ж банку; · видача готівкової валюти клієнту; · прийняття готівкової валюти від клієнта; · купівля-продаж валюти на біржі за дорученням клієнта; · купівля-продаж валюти клієнтом за рахунок відкритої валютної позиції банку; · операції з акредитивами, дорожніми чеками, інкасо | · отримання та видача міжбанківських кредитів; · купівля-продаж валюти банком на біржі; · нарахування та утримання процентів по розрахункових, позичкових та депозитних рахунках клієнтів в іноземній валюті; · переоцінка залишків на валютних рахунках |
Успіх проведення операцій з іноземною валютою залежить від наявності валютної позиції кожного банку. Валютна позиція — це співвідношення вимог та зобов’язань банку в іноземній валюті. Стан валютної позиції є головним чинником виникнення валютного ризику.
У банківській практиці виділяють такі позиції:
Закрита валютна позиція — позиція, яка виникає у разі збігу вимог та зобов’язань, виражених в одній валюті з урахуванням позабалансових операцій (рис. 13.3).
Рис. 13.3. Структура закритої валютної позиції
Відкрита валютна позиція — позиція, яка виникає у разі незбігу вимог у певній валюті та зобов’язань у тій самій валюті. Коли вимоги перевищують зобов’язання, виникає довга валютна позиція, або позитивна (+). Коли зобов’язання перевищують вимоги, виникає коротка валютна позиція, або негативна (–) (рис. 13.4).
Рис. 13.4. Структура відкритої валютної позиції
Комерційний банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.
З даних табл. 13.9 ми бачимо, що банк має довгі відкриті позиції по:
російських рублях — 210;
доларах США — 2710 (3000 – 290);
і коротку валютну позицію у євро — 720 (1350 – 2070).
Необхідність проведення розрахунку валютного ризику призвела до появи поняття «загальної» валютної позиції як суми абсолютних значень довгих та коротких валютних позицій по кожній валюті. Виходячи з наведених даних розрахуємо величину загальної валютної позиції:
Загальна валютна позиція (– 720) + (2710) + (210) = 3640.
Головним в аналізі валютного ризику є рух грошових коштів (а саме чітке розмежування їх надходження і відплив) через кореспондентські рахунки «ностро» та «лоро» банку. Аналіз сальдо цих рахунків є джерелом інформації про валютний ризик. Коли банк має незбалансоване сальдо на рахунках «ностро», це є свідченням про наявність відкритої валютної позиції у цій валюті.
Таблиця 13.9
ВАЛЮТНИЙ РИЗИК, тис. грн
| Найменування | EUR | USD | RUR |
| Активи | |||
| 1. Грошові кошти та залишки в НБУ | |||
| 2. Казначейські цінні папери | |||
| 3. Кошти в інших банках | |||
| 4. Кредити та заборгованість клієнтів | 109 520 | ||
| 5. Цінні папери на продаж | |||
| 6. Інвестиційні цінні папери | |||
| 7. Довгострокові вкладення в асоційовані та дочірні компанії | |||
| 8. Основні засоби та нематеріальні активи | |||
| 9. Чистий нереалізований дохід від похідних фінансових інструментів | |||
| 10. Нараховані доходи до отримання | |||
| 11. Інші активи | |||
| 12. Усього активів | 118 500 | ||
| Зобов’язання | |||
| 13. Кошти банків | 40 950 | ||
| 14. Зобов’язання клієнтам | 66 860 | ||
| 15. Інші депозити | |||
| 16. Боргові цінні папери, емітовані банком | |||
| 17. Чисті нереалізовані витрати від похідних фінансових інструментів | |||
| 18. Нараховані витрати до сплати | |||
| 19. Інші зобов’язання | |||
| 20. Усього зобов’язань | 115 500 | ||
| 21. Чиста балансова позиція | |||
| 22. Чиста позабалансова позиція за умовними сумами | –2070 | –290 |
В умовах нестійкості фінансового ринку найбільш дієвим методом управління валютною позицією є лімітування. Під лімітом відкритої валютної позиції розуміють установлення кількісних обмежень на співвідношення між відкритою валютною позицією і власним капіталом. Ліміти обмежують обсяг ризику, пов’язаного зі зміною валютного курсу. Уперше в Україні встановлення ліміту відкритої валютної позиції було запроваджено у травні 1995 р. (до цього часу банкам було заборонено мати відкриті позиції) постановою Правління НБУ «Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України» за № 119 від 16 травня 1995 р. Тоді ліміти відкритої валютної позиції встановлювалися кожному банку у відсотковому відношенні до загального обсягу власних коштів у доларовому еквіваленті.
Тепер норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку визначається як відношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.
Н = Вп / К · 100 %,
деН—нормативризику загальної відкритої валютної позиції банку;
Вп — загальна відкрита валютна позиція банку за балансовим та позабалансовими активами та зобов’язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті;
К — регулятивний капітал банку.
Розраховуючи норматив ризику загальної відкритої валютної позиції, уповноважений банк бере за основу суму регулятивного капіталу, яка обчислена за балансом станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.
Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами. При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгих відкритих валютних позицій та коротких відкритих валютних позицій банку.
У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції, у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку, Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку можуть установлювати певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, пов’язаних з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.
З метою запобігання порушенням при застосуванні Національним банком вимог чинного законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль Департамент валютного
регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування можуть вносити пропозиції (у межах установленого нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції) щодо встановлення лімітів довгої/короткої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій та неконвертованій валюті за погодженням з органами банківського нагляду на розгляд і затвердження Правлінням Національного банку або Комісією Національного банку.
Ліміт валютної позиції визначається щодня й окремо щодо кожної іноземної валюти. Для визначення нормативу за кожною іноземною валютою береться підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами та зобов’язаннями банку у даній валюті. У Великобританії, наприклад, для обмеження впливу валютного ризику не встановлюється ліміт відкритої позиції, а розраховується показник достатності капіталу банку для проведення валютних операцій.
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиціїуповноваженими банкамиподається за формою № 540 «Звіт про відкриті валютні позиції» (табл. 13.10)*. Дані таблиці 13.10 свідчать, що наш умовний банк дотримується нормативів відкритих валютних позицій. Як бачимо, розмір загальної відкритої позиції становить 23,2 % за встановленого нормативу 35 %; розмір відкритої позиції за доларами США (код валюти 840) становить 9,8 %, за встановленого нормативу 27 %; по євро (код валюти 978) — 2,6 %, за нормативу 5 %; по російських рублях (код валюти 810) — 0,76 % за нормативу 3 %.
На розмір відкритої валютної позиції комерційного банку впливають:
· купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
· одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;
ЗВІТ ПРО ВІДКРИТІ
| Код валюти | За балансовими рахунками | За позабалансовими рахунками | Позиції відкриті в іноземних валютах (одиниці) | |||||
| активи в іноземній валюті | зобов’язання в іноземній валюті | активи в іноземній валюті | зобов’язання в іноземній валюті | за балансовими рахунками | за позабалансовими рахунками | усього | ||
| 118 500 | 115 500 | 898 080 | 898 370 | –52 | ||||
| 43 730 | 45 800 | –368 | ||||||
| Усього | × | × | × | × | × | × | × |
Примітка: × — позиції не заповнюються.
· купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
· надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;
· погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);
· інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів за незмінності пасивів, і навпаки).
У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиціїуповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:
¨ купівлю іноземної валюти для виконання зобов’язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов’язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;
¨ купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їхніх зобов’язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;
Таблиця 13.10
ВАЛЮТНІ ПОЗИЦІЇ, тис. грн
| Курс НБУ | Гривневий еквівалент позицій, відкритих в іноземних валютах, грн | Загальна відкрита валютна позиція банку, грн | Капітал банку, грн | Установлені ліміти, % від капіталу | Загальні відкриті валютні позиції, % від капіталу | |||
| за балансовими рахунками | за позабалансовими рахунками | усього | ||||||
| довгі (+) | короткі (–) | |||||||
| 5,5700 | –290 | × | 9,8 | |||||
| 5,6200 | –2070 | –720 | –720 | × | 2,6 | |||
| 0,1720 | × | 0,76 | ||||||
| × | × | × | –720 | 27 500 | 23,2 |
¨ купівлю іноземної валюти для виконання зобов’язань перед клієнтами за неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в касі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, що не пов’язані з виконанням вищезазначених зобов’язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної валюти, купленої касою банку та пунктом обміну іноземної валюти;
¨ купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;
¨ залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);
¨ з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання здійснюється з відповідного рахунка витрат);
¨ за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;
¨ з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.
Окрім лімітів, які встановлюються центральними банками, комерційні банки встановлюють для себе також і внутрішні ліміти відкритих валютних позицій, виходячи з можливого рівня ризику з урахуванням стратегії банківських операцій, кваліфікації персоналу та технічних можливостей. Загальні принципи встановлення таких лімітів повинні полягати у тому, щоб вони були більш жорсткими у тих випадках, коли мова йде про довгу позицію, відносно валют за якими очікується падіння курсу, і коротку позицію відносно валют зі зростаючим курсом.
Валютні позиції поділяють на операційні та структурні. Операційні позиції пов’язані зі свідомим ініціюванням спекулятивного ризику. Структурні позиції охоплюють збереження протягом тривалого часу постійних розмірів активів та зобов’язань в іноземній валюті (нерухомість, субсидії іноземним філіалам, цінні папери, номіновані в іноземній валюті). Внутрішні ліміти комерційних банків можуть розмежовувати ці позиції за різною природою їх виникнення, але ліміти, які встановлює центральний банк, як правило, охоплюють ці обидва різновиди валютних позицій.
Слід виділити ще одну відмінність між позиціями залежно від виду операцій: балансові чи позабалансові. Балансові позиції за операціями з іноземною валютою повинні включати в себе активи і пасиви банку в іноземній валюті, зокрема:
· власність банку за кордоном, яка оцінюється в іноземній валюті;
· готівкова іноземна валюта та розрахункові документи, номіновані в іноземній валюті;
· залишки в іноземній валюті на кореспондентських рахунках «ностро» у вітчизняних та іноземних банках;
· залишки в іноземній валюті на кореспондентських рахунках «лоро», відкритими іншими банками;
· строкові депозити в іноземній валюті в інших банках;
· заборгованість за операціями в іноземній валюті з кредитно-фінансовими установами, пов’язана з претензіями за кредитами;
· залишки заборгованості за кредитами в іноземній валюті, виданими клієнтам банку.
До позабалансових операцій в іноземній валюті відносять гарантії, видані банком в іноземній валюті, операції форвард. На позицію в іноземній валюті впливають лише ті позабалансові операції, які пов’язані з купівлею-продажем іноземної валюти за наперед установленим курсом.
Загальний підхід до проблеми обмеження валютного ризику полягає у тому, щоб обмежити розмір відкритої валютної позиції за кожною валютою щоденно на кінець робочого дня. Межі, які застосовуються до позицій на кінець робочого дня, називаються нічними лімітами. Вони існують для управління валютним ризиком протягом періоду, коли банк не працює, а отже, не має позицій реагування на події ринку. У банку, який більш активно проводить операції в іноземній валюті, можуть використовуватися межі на основі принципу «протягом дня» — денні ліміти. Денний ліміт — це гранично припустима величина відкритої валютної позиції протягом робочого дня.
Даний підхід може бути розширено безпосередньою оцінкою потенційних збитків, які може спричинити відкрита позиція. Для прямого оцінювання ймовірних втрат банк може визначити очікуваний розмір збитку, спричинений несприятливою зміною валютного курсу. З цією метою практикується використання деяких припущень щодо потенційно можливої несприятливої зміни валютного курсу. І на основі припущення розраховуються втрати, які мав би банк, здійснивши переоцінку відкритої позиції за цим гіпотетичним курсом. Тоді розмір потенційних збитків підлягає лімітуванню. Цей ліміт може бути виражений як абсолютна величина збитку чи як відсоток, наприклад від прибутку банку.
Для безпосередньої оцінки потенційних збитків дуже важливо, щоб несприятливі зміни валютного курсу, які використовуються у таких обчисленнях, не були «приблизними».
Слід зазначити, що прогнозування поведінки валютного курсу — надзвичайно складний процес, адже на валютний курс має вплив велика кількість факторів. Визначення «правильного» несприятливого руху курсу залежить від характеристик національної та іноземної валюти. Для банків країн з твердою національною валютою оцінка несприятливої зміни валютного курсу може ґрунтуватися на аналізі статистичних даних минулих періодів і побудові на їх основі прогнозів, як правило, короткострокового характеру і з певним ступенем достовірності.
Imax = Li · Vi / 100,
де Imax — максимально припустимий вплив валютного ризику на прибуток банку;
Li — ліміт відкритої валютної позиції для і- ї валюти;
